П'ять років тому 10 серпня 2016 року ФСБ Росії повідомила про запобігання в Криму терактам, нібито підготовленим Головним управлінням розвідки Міноборони України. У російських спецслужбах стверджували, що в ніч із 6 на 7 серпня поблизу адмінкордону Криму з материковою Україною нібито сталися перестрілки з якимись українськими диверсантами.
Згідно з офіційною версією, у бою тоді загинув підполковник ФСБ Роман Каменєв, а наступного дня, під час операції з пошуку диверсантів ‒ російський десантник-контрактник Семен Сичов. Після цього затримали двох громадян України: це Євген Панов, названий керівником групи диверсантів, а також нібито його спільник Андрій Захтей. Українська влада та військові спростували версію ФСБ, наголосивши, що російські силовики загинули в результаті випадкової перестрілки між власними підрозділами. Однак Євген Панов був засуджений російськими судами до 8 років колонії суворого режиму, Андрій Захтей ‒ до 6,5 років колонії суворого режиму. Обидва повідомляли про жорстокі катування під час слідства. Про першу «диверсійну справу» в Криму та її значення п'ять років по тому йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Український журналіст Тарас Ібрагімов розповів Крим.Реалії, що за збігом обставин, на початку серпня 2016 року він опинився неподалік від адміністративного кордону між Кримом та Херсонською областю, яку росіяни раптово перекрили зі свого боку.
Усі контрольно-пропускні пункти були закриті два або три дні, я висвітлював це з «Чонгара». Насправді я спостерігав на «Чонгарі» тільки величезні черги автомобілів і більше нічогоТарас Ібрагімов
– Детальних пояснень ФСБ не давала, до 10 числа ходили чутки про те, що був якийсь інцидент на адмінкордоні. Усі контрольно-пропускні пункти були закриті два або три дні, я висвітлював це з «Чонгара». Були розрізнені повідомлення в російських ЗМІ, їх підхоплювали українські: нібито відбулися якісь перестрілки, на адмінкордоні були чутні мало не бойові дії, затримані люди у військовій формі, диверсанти. Насправді я спостерігав на «Чонгарі» тільки величезні черги автомобілів і більше нічого. Як уже потім стало зрозуміло з матеріалів так званої справи диверсантів Андрія Захтея та Євгенія Панова, більшість із тих повідомлень були сфальсифіковані. Там робився висновок, що ці люди нібито намагалися дестабілізувати ситуацію у зв'язку з підготовкою федеральних та місцевих виборів у Криму у 2016 році.
Тарас Ібрагімов згадує, що вже під час судових засідань звинувачення ФСБ розсипалися через відсутність доказів.
Мені здається, ці «диверсійні справи» затівались, щоб навести певного страху, шуму ‒ нібито Україна веде підривну діяльністьТарас Ібрагімов
– Вони провели дактилоскопічну експертизу, знайшли біологічні сліди на вибухівці у схронах, проте це ніяк не збігалося з відбитками та слідами Панова й Захтея. У результаті з'ясувалося, що ці люди взагалі не мали ніякого стосунку до висунутих звинувачень. Наприклад, Панова затримали на адмінкордоні, а йшлося про якісь перестрілки в Суворові або в Рисовому. Потім ще стало відомо про те, що їх катували струмом і вибивали зізнання. Мені здається, ці «диверсійні справи» затівались, щоб навести певного страху, шуму ‒ нібито Україна веде підривну діяльність на території анексованого Криму для дестабілізації ситуації. Зараз подібних справ на півострові дуже багато. Співробітники ФСБ намагаються здобути собі премії та додаткові зірки на погони і йдуть на, прямо скажемо, злочини.
Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник вважає, що саме справа Панова та Захтея відкрила новий етап переслідувань українських громадян у Криму з боку ФСБ.
Затримання Панова та Захтея показало новий вектор переслідування, щобільше, це був новий масштаб фабрикації. Ці справи повністю фабрикувались і базувалися, переважно, на тортурахОльга Скрипник
– На той момент уже склалася практика переслідування кримських мусульман у «справах Хізб ут-Тахрір», була відома справа Олега Сенцова. Однак затримання Євгена Панова та Андрія Захтея показало новий вектор переслідування, щобільше, це був новий масштаб фабрикації. Ці справи повністю фабрикувались і базувалися, переважно, на тортурах, причому їхні сліди ФСБ самі транслювали через свої постановчі відео нібито допитів. Це ‒ новий напрямок, який склався саме з 2016 року й триває до цього дня. За нашими відомостями, зараз за схожими справами так званих шпигунів і диверсантів мінімум 17 громадян України перебувають за ґратами. Один із яскравих прикладів, як фабрикуються справи ‒ єсив Севастополі, якого також звинуватили в шпигунстві на користь України. Його жорстоко катували, він пручався, не йшов на угоду.
Ольга Скрипник зазначає, що вже після затримання співробітники7 ФСБ розкрили автомобіля Володимира Присича й нібито виявили там наркотики.
Головна риса, що об'єднує практично всі ці справи, однозначно пов'язана з тортурами й пропагандистськими відео постановчих допитівОльга Скрипник
– Ці наркотики вони самі підкинули й засудили Присича саме за цією статтею ‒ хоча до цього показували таке ж постановче відео допиту нібито про співпрацю зі спецслужбами. Це – яскравий доказ того, що подібні справи сфабриковані. Якщо до суду не доводять статтю про шпигунство, то залишаються статті, наприклад, про зберігання зброї або вибухових речовин, про їхнє виготовлення та розповсюдження ‒ як, наприклад, зараз у журналіста Владислава Єсипенка. Дуже часто ці справи зводяться до статті про державну зраду, якщо звинувачені мають так званий кримський паспорт, який примусово видавався Росією на півострові. Але головна риса, що об'єднує практично всі ці справи, однозначно пов'язана з тортурами й пропагандистськими відео постановчих допитів у порушення і презумпції невинуватості, і фундаментальних прав людини.
За оцінкою Ольги Скрипник, звинуваченим у таких справах вкрай складно захиститися й відстояти свою невинуватість, оскільки ФСБ після затримання робить усе для ухвалення обвинувального вироку, зокрема й не пускає до затриманого незалежних адвокатів.
‒ На жаль, у межах правової системи Росії, незаконно поширеної на Крим, домогтися якогось правосуддя в системі, яка апріорі не захищає людей, звісно, дуже складно. Тому на сьогодні єдина можливість звільнити таких ув'язнених ‒ це політичні переговори з обміну, за підсумками яких і був звільнений Євген Панов у 2019 році.
Колишній політв'язень, фігурант «справи кримських диверсантів» Євген Панов називає російський суд над ним театральною постановкою під контролем ФСБ.
Так, мене катували, але я не люблю про це розповідати. Можу сказати, що з часів Сталіна та Берії нічого не змінилосяЄвген Панов
– Так, мене катували, але я не люблю про це розповідати. Можу сказати, що з часів Сталіна та Берії нічого не змінилося. Ще бувши там, я прочитав книжку Солженіцина «У колі першому», і є там глава, де в Лефортово садять радянського дипломата. Судячи з того, що там написане, сьогодні вони використовують абсолютно ті ж методи. Захиститися в суді немає жодної можливості. Особисто в моєму випадку це були театральні постановки: усі прокурори, судді та адвокати були під контролем ФСБ. Вона може тероризувати тих же адвокатів: мовляв, якщо ви чогось не зробите, то ми поставимо гриф секретності, і ви п'ять років будете невиїзними. Ніхто не хоче цього, усі йдуть на поступки. Фсбшникам треба просто оформити видимість якоїсь законності, якої насправді немає навіть близько. Радує те, що вони налякані, якщо через найменший привід хапають людей і фабрикують справи.
Євген Панов нагадує, що після великого обміну у 2019 році Росія більше не віддала Україні жодного політв'язня.
‒ Ще дуже багато наших в'язнів перебувають у полоні, в заручниках у Путіна: окрім Андрія Захтея, є ще Володимир Дудка, Олексій Бессарабов та Галина Довгопола, а також безліч кримських татар, яких незрозуміло за що посадили до в'язниці.
Через кілька місяців після затримання Євгена Панова та Андрія Захтея, 9 листопада 2016 року в Севастополі затримали співробітників кримського аналітичного центру «Номос» Дмитра Штиблікова та Олексія Бессарабова, а також їхнього близького друга Володимира Дудку. Усіх трьох звинуватили в підготовці диверсій у Криму на замовлення української розвідки. Дудка та Бессарабов отримали 14 років в'язниці, Штибліков ‒ 5 років.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Кримчани в російському ув'язненні
Після анексії Криму Росією навесні 2014 року на півострові почалися арешти російськими силовиками незалежних журналістів, громадських активістів, активістів кримськотатарського національного руху, членів Меджлісу кримськотатарського народу, а також кримських мусульман, підозрюваних у зв'язках із забороненими в Росії організаціями «Хізб ут-Тахрір» і «Таблігі Джемаат».
Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова озвучувала різну кількість українських політв'язнів, які перебувають у російському ув'язненні: від 113 до 115, з яких понад 80 – кримські татари. У списку Кримськотатарського ресурсного центру значаться 86 кримських політв'язнів. Такі ж цифри – у Кримської правозахисної групи.
Правозахисники та адвокати називають ці кримінальні справи переслідуванням за політичною, національною чи релігійною ознакою. Влада Росії заперечує ці причини переслідувань.
