«Розділення» Азова за закритими дверима: про засідання комісії щодо квот на вилов риби

Засідання українсько-російської комісії щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі відбулося 13 листопада в режимі онлайн. Українська сторона виходила на зв'язок із Бердянська. При цьому на засідання не пустили ані журналістів, ані активістів, які протестують проти підписання чергового протоколу між країнами.

Повідомлень про результати роботи комісії станом на ранок 14 листопада не було. Раніше Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища України попросило громадськість підтримати «вимушені переговори» з Росією щодо розподілу квот на вилов риби в Азовському морі. Як зазначили у відомстві, якщо протокол з розподілу квот не буде підписаний, Україна не зможе законно вести промисловий вилов риби в цих водах.

Журналісти Радіо Крим.Реалії запросили представників Держрибагентства України прокоментувати вчорашнє засідання, і ті попередньо дали згоду, проте в підсумку відмовилися від коментарів.

Кримськотатарський активіст Ерфан Кудусов розповідає, в якій атмосфері відбувалося засідання в Бердянську та які запитання до Держрибагентства є у громадських активістів.

‒ Членів комісії завели не через двері, а через ворота заднього ходу, так що невідомо, чи були вони у повному складі. Вони прибули близько 10:00, а з 8:00 там чергував поліцейський спецназ, і взагалі для Бердянська була величезна кількість поліції ‒ близько 100 осіб. Іншої інформації, окрім тієї, що комісія перебувала в будівлі, ми не маємо. Питань у нас було декілька, зокрема про те, чи видає російська сторона після підписання протоколу квоти підприємствам окупованого Криму. За нашими відомостями, це так. Можна прийти до висновку, що українська сторона якимось чином легітимізує цей процес. У нас також були запитання щодо власності Держрибагентства на окупованій території, доступу українських рибалок у Керченську протоку, якого вони не мають. Ми хотіли, щоб ці питання обговорили в онлайн-режимі під час роботи комісії.

Ерфан Кудусов вважає, що українські чиновники зміщують фокус уваги з дійсно важливих питань.

‒ Держрибагентство вирішує свої комерційні або інші питання, абсолютно не пов'язані з квотами, а, мабуть, тільки з поповненням своїх кишень та здачею інтересів економічної та національної безпеки країни, прикриваючись квотами й тим, що люди нібито втратять роботу. Насправді йдеться про набагато серйозніші речі ‒ співпрацю з країною-агресором. Підписання з нею будь-яких договорів веде до легітимізації окупації, і потім у міжнародних судах російська сторона може цілком резонно витягнути ці документи й сказати, що ніякого конфлікту немає, нічого не відбувається, що Україна фактично погодилася з поділом акваторії на користь Росії... Потрібно відокремлювати економіку від великої політики, але, на жаль, тут вони так міцно пов'язані, що проведення будь-яких переговорів приведе до втрат для України.

В середині жовтня заступник голови Держрибагентства України Андрій Кравченко в ефірі Радіо Крим.Реалії запевнив, що його відомство діє відповідно до українського та міжнародного законодавства.

«Хотів би підкреслити, що Азовське море має дуже важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки нашої країни. Тут легально працює близько 90 українських суб'єктів господарювання, працюють до чотирьох тисяч рибалок, а також людей, пов'язаних з промислом, і більше ніж 800 плавзасобів. Статус Азовського моря визначається різними міжнародними договорами ‒ у першу чергу це Конвенція ООН з морського права 1982 року, де чітко зазначено, що країни, які омиваються замкнутими або напівзамкнутими морями, мають проводити консультації, щоб максимально раціонально використовувати водні біоресурси. Також у нас є договір 2003 року, де зазначено, що діяльність у сфері рибного господарства має базуватися на домовленостях. Угода 1993 року регламентує рибальство».

Андрій Кравченко тоді підкреслив, що рішення дистанційно підписати черговий протокол з Росією ухвалювалося після консультацій з Міністерством закордонних справ України. За оцінкою заступника голови Держрибагентства, підписання протоколу через дипломатичні канали відповідає міжнародним договорам.

Комітет з питань зовнішньої політики Верховної Ради України 13 листопада рекомендував уряду відкликати дозвіл на проведення переговорів з Росією щодо рибальства в Азовському морі, про що на своїй сторінці в фейсбуці повідомив член комітету Богдан Яременко. За його словами, «жодна з тез голови Держрибагентства про необхідність переговорів з росіянами не виглядала переконливою». Однак уже вранці 14 листопада ця публікація була видалена.

Голова Федерації роботодавців і підприємців рибогосподарської галузі України Василь Коротецький брав участь у засіданні комітету та наполягає, що Росія та Україна зовсім не зобов'язані підписувати протокол про розподіл квот, який, за його словами, має рекомендаційний характер.

‒ Насправді керівництво Держрибагентства не змогло дати достатньо чітку відповідь членам комітету, народним депутатам України з приводу документів, які зобов'язують відомство підписувати цей протокол. Такого документа фактично не існує, а Держрибагентство нав'язує думку, яка викликає негативну громадську реакцію. По-перше, на початку 2019 року ми маємо серйозний прецедент, коли угода підписана не була, і в ці два місяці всі 40 українських середніх рибопромислових суден стояли на березі за командою керівництва Держрибагентства. Тільки один підприємець вийшов у море всупереч забороні, оскільки у нього був дійсний дозвіл, як і в усіх інших, і він побачив півтора десятка російських суден у районі промислу. Він зловив 33 тонни своєї тюльки, приїхав до Бердянська, після чого проти нього порушили одразу кілька кримінальних справ.

Василь Коротецький стверджує, що при цьому українського рибалку, який вийшов у море, перевіряла російська контрольна служба й ніяких порушень не виявила.

‒ У нас йому нарахували 8 мільйонів гривень збитку й навіть два тижні утримували в СІЗО Бердянська. Загалом, за ці два місяці, поки Держрибагентство з надуманих причин забороняло працювати українським рибалкам, фактично недовилов водних біоресурсів склав близько 16 тисяч тонн на суму близько 250 мільйонів гривень ‒ це порахована нами цифра щодо азовської тюльки. Якщо ми порахуємо податки з цієї суми, вийде близько 100 мільйонів гривень, за які рибалки утримують серед інших й апарат державних чиновників. З огляду на те, що Держрибагентство має щорічне фінансування близько 400 мільйонів гривень, я вніс пропозицію ‒ у четвертому кварталі позбавити його співробітників зарплати. Нехай чиновники подумають, навіщо це робиться.

За словами Василя Коротецького, державний Інститут рибного господарства та екології моря щорічно отримує преференції згідно з російсько-українським протоколом і потім запроваджує тимчасові заборони на вилов бичка, щоб продавати промисловим рибалкам наукові програми.

‒ Все це з метою отримання незаконної вигоди. Рибалки, купуючи ці наукові програми, виходять цілою армадою й починають промисел у заборонений період. За офіційними відомостями Держаудитслужби, з 2015 до 2019 року таким чином виловлено понад 5 тисяч тонн риби під наукові цілі на суму в 92 мільйони гривень. Причому ця риба не була поставлена на баланс інституту, а гроші взагалі незрозуміло куди поділися. В результаті комітет не просто звернувся до Кабінету міністрів, щоб з'ясувати ситуацію, а щоб ще й вивчити корупційну складову підписання цього протоколу. Тут вона настільки явна, що навіть не треба бути фахівцем.

Чия риба в Азовському морі? (відео)

Український юрист-міжнародник, колишній постійний представник президента України в АРК Борис Бабін переконаний, що підсумки онлайн-засідання двосторонньої комісії з вилову риби на Азові юридично нікчемні.

‒ Що б там вчора не сталося на засіданні комісії, це незаконно. Нещасна угода 1993 року дуже чітко прописує, що сесії комісії мають по черзі відбуватися в державах-учасницях. Торік сесія почалася в Україні, але її зірвали патріоти, потім абсолютно злочинним шляхом протокол на 2019 рік все ж підписали. Цього року сесія мала відбутися в Росії, але цього не сталося. Всі ці сеанси віртуального спілкування суперечать угоді. Я впевнений, що будь-який суд скасує протокол, якщо вони додумаються його підписати. Взагалі це досить сумна ситуація, коли комісія за зачиненими дверима, не пускаючи журналістів і відгородившись поліцією, проводила щось, про що ніхто нічого не знає.

Борис Бабін вказує на те, що Росія не пускає українські судна в свої води та Керченську протоку.

‒ Отже, угода, по суті, не діє. По-друге, цією угодою Росія фактично легалізує вилов з Криму і вимагає визнати його де-факто російським. Українська сторона тут, на жаль, не займає належного позиції. По-третє, присутність прикордонної ФСБ на всій акваторії Азовського моря негативно впливає на два порти ‒ Бердянська та Маріуполя, і тут вже йдеться не про 400 рибалок, а про 70 тисяч громадян України, які працюють у портовій сфері. Вони сьогодні страждають від відсутності інвестицій і можливості розвивати судноплавство через контроль Росії, формальною підставою для якого є якраз угоду щодо рибальства. Навіть більше, ці протоколи не здатні убезпечити українських моряків від перевірок і захоплень з боку росіян.

Чинний постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич на брифінгу 13 листопада пообіцяв предметно з'ясувати ситуацію.

«За останні кілька днів ми надіслали кілька повідомлень до органів державної влади з тим, щоб там належним чином оцінили ризики та можливу загрозу від таких ініціатив. Зараз ми попросили колег-фахівців у сфері міжнародного морського права провести кваліфіковану експертизу, щоб розуміти, яким чином рухатися далі в цьому питанні. Для нас національні інтереси держави ‒ абсолютний пріоритет».

(Текст підготував Владислав Ленцев)