Карантинні заходи в Україні перервали прокат фільму «Черкаси» про спротив тральщика українських Військово-морських сил під час початку російської окупації Криму. Упродовж трьох тижнів у березні 2014 року 48 моряків «Черкас» тримали оборону на озері Донузлав і навіть після захоплення судна відмовилися спустити прапор. Екіпажу вдалося виїхати на материкову частину України, але сам тральщик Росія так і не повернула.
Фільм «Черкаси» за неповні два тижні прокату зібрав різні відгуки глядачів ‒ і схвальні, і критичні. Про те, як знімалася ця непроста військова драма про Крим, яку роль у підготовці сценарію відіграли українські моряки та чи вдався творчий задум, в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучою Оленою Бадюк розповідає режисер фільму «Черкаси» Тимур Ященко.
‒ Тимуре, під час російської анексії Криму розгорталося безліч цікавих історій. Чому саме ця вас зачепила?
‒ Тут зійшлося кілька чинників. По-перше, це про море, по-друге, я сам з Черкас. Найважливіший момент ‒ напевно, драматургічний потенціал цієї історії, хвилювання з приводу моєї країни та божевільного міжнародного злочину, коли Росія захопила Крим. Мені дуже хотілося висловитися з цього приводу і як українцю, і як режисерові. Саме про цю історію я дізнався з медіа. Як і вся Україна, я стежив за тральщиком «Черкаси»: вирвуться наші хлопці, чи почнуть у них стріляти? Мені здається, це був збірний образ Військово-морських сил України, та й всієї країни, всієї нашої ситуації.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Павло Казарін: «Черкаси». Історія сповіді
‒ Як ви працювали з українськими моряками, які брали участь у тих подіях?
‒ Труднощів не було, це була гармонійна співпраця. Ми хотіли зняти гідне кіно і відобразити цю історію в кінематографі. Виявилося, що кіношники та моряки в чомусь схожі. Робота над сценарієм тривала два роки, і найактивнішим у ній виявився Сашко Гутник ‒ старший матрос тральщика «Черкаси», який знімав усе відео під час спротиву. Грамотний і продуктивний хлопець, ми дуже щільно з ним консультувалися. Тільки після того, як Держкіно дало нам гроші ‒ 17 мільйонів гривень ‒ ми познайомилися з командиром тральщика Юрієм Федашем. Після зустрічі з ним переписали ще один драфт, він виправив, що міг. Повністю переробили персонажа командира, події в Донузлаві були підігнані під реальність. Сюжет залишився той самий. Ми все-таки знімаємо для глядача, а не для ВМС України. Я завжди уточнюю, що цей фільм натхненний реальними подіями.
На зйомках фільму «Черкаси»
‒ Ви зобразили у фільмі те, як кримські татари підтримували екіпаж тральщика. Ми не раз обговорювали це в радіоефірах.
‒ Так, причому Юрій Федаш попросив максимально посилити цей елемент. Для нього це було настільки важливо, настільки він був вдячний кримським татарам, що багато разів нагадував мені про їхні лінії. Персонаж, який допомагав морякам у фільмі, вигаданий, але уособлює реальні прототипи.
‒ Чи складно знімати кіно в Україні, з огляду на те, що підсумковий бюджет у 40 мільйонів гривень вам довелося шукати з різних джерел?
‒ Цим займалися продюсери. Слухайте, в Україні все складно, серед іншого й знімати. В усіх у процесі великі питання, результат досягається надзусиллями. Але ми все ж сподіваємося, що індустрія стане на рейки: при зміні влади у нас змінюється абсолютно все, і це загалом набридло. Хочеться якихось зрозумілих правил, щоб усе розтягувалося не на чотири роки, а відбувалося якось швидше.
‒ Колишній командувач Військово-морських сил України Сергій Гайдук після прем'єри сказав Крим.Реалії, що від фільму у нього залишилися неоднозначні враження:
«Однозначно фільм не можна повністю сприймати як реалії життя, тому що це художній твір. Тому ставлення до нього, зокрема і дискурс, який виникає після фільму, неоднозначний. У реальному житті була ситуація, що відрізнялася від показаної у фільмі. Сюжет залишається на совісті автора... Там є моменти, які показані з певними застереженнями і поглядами на екіпаж українських військових моряків, як на корсарські, піратські та кримінальні формування. І мені не хотілося б, щоб у людей, які переглядають цей фільм, формувався такий погляд на ВМС України. Там превалює мат, азартні ігри, повії, наркотики, алкоголь і відсутність елементарної морської культури та дисципліни. На фільм можна дивитися як на відвертий елемент інформаційно-психологічної маніпуляції свідомістю людей».
Сергій Гайдук
‒ Як ви можете це прокоментувати?
‒ Прекрасна критика. Я, в першу чергу, вдячний пану Гайдуку за службу. У його відгуку мені дуже подобається слово «неоднозначність». Це саме те, до чого ми йшли ‒ значить, кіно працює. Критичні відгуки дуже мене тішать, бо наш фільм має ставити запитання, а не давати якісь відповіді. Сама історія неоднозначна, життя неоднозначне. Слова щодо корсарів мені не особливо близькі, тому що ми у фільмі відкрито називаємо піратами саме росіян за їхні дії щодо тральщика. Не знаю, звідки у Сергія Гайдука такі порівняння, але було б добре, щоб у майбутньому ВМС України не виглядали так, як це не подобається морякам.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Спартанці» флоту
‒ Як ви знайшли цей баланс між реальністю та художнім вимислом?
‒ Я можу сказати, що під час написання сценарію спирався на конкретні факти. Я спілкувався з матросами, щодо служби там нічого не вигадано. Це може прозвучати цинічно, але для фільму було б краще, щоб усіх персонажів вбили. Я ж знімав кіно про ситуацію, коли командир повівся максимально грамотно: і оголосив про спротив, і зберіг життя хлопцям, які служать далі й зараз. Я досі підтримую контакт з Юрієм Федашем, його реакція для мене була найважливішою у всій цій епопеї. Фільм йому загалом сподобався.
‒ Які були збори за два тижні прокату до карантину? Чи можна буде побачити «Черкаси» пізніше?
‒ Фільм зібрав трохи більше ніж 6 мільйонів гривень ‒ це відмінний результат для військової драми. Звичайно, карантин перекреслив наші плани щодо різних фестивалів, куди прийняли картину. Чекаємо закінчення обмежувальних заходів, команда фільму готується продовжувати прокат ще мінімум два тижні. Ми вже продали права декільком стрімінговим платформам, так що після кінотеатрів «Черкаси» можна буде подивитися та оцінити онлайн.
(Текст підготував Владислав Ленцев)