«Крим котиться в пізній СРСР»: Першотравень на анексованому півострові

Перше травня, або День солідарності трудящих, в Росії та анексованому нею Криму відзначається як День весни і праці. Цього року святкова програма на півострові традиційна: концерти й паради в великих кримських містах. Ще 2015 року напередодні Першотравня кримчани скаржилися в соцмережах, що начальство примушує їх виходити на демонстрації, погрожує звільненнями. Причому до участі в параді примушували навіть приватних підприємців.

2017-го глава російського парламенту Криму Володимир Константинов заговорив про друге дихання для Першотравня. Саме тоді профспілка працівників культури Криму на демонстрації заявила, що в неї незаконно відібрали дитячий оздоровчий табір «Салют» внаслідок так званої російської націоналізації. Однак висловлювати своє невдоволення під час ходи членам профспілки не дозволили.

Кримський активіст, історик Максим Осадчук переконаний, що на анексованому Росією півострові Першотравень деградував зусиллями російської влади.

– Усе-таки Перше травня – це головним чином день боротьби. Це не свято, а день, коли в Чикаго в самому кінці 19-го століття робітники вийшли на демонстрацію за восьмигодинний робочий день, але в результаті провокації поліцейські відкрили по ним вогонь. Однак у Радянському Союзі це стало ритуальним дійством, святом весни і праці, і його істинний сенс був вихолощений. Як правило, в країнах колишнього СРСР це в першу чергу огляд сил, лояльних владі – організацій, профспілок, що так чи інакше пов'язані з адміністрацією державних підприємств. Впродовж останніх років в анексованому Криму цей радянський тренд взяв гору, і навіть прогресивні зміни українського періоду в плані боротьби людей за свої права зійшли нанівець. На жаль, Крим і Росія дуже швидко котяться назад, у пізній Радянський Союз.

Депутат підконтрольної Кремлю Сімферопольської міськради від російської партії КПРФ Степан Кіскін вважає, що повноцінно повернутися в Радянський Союз Криму не завадило б.

– У нас і трудящих в Криму майже не залишилося. Всі фабрики, заводи давним-давно закриті. Тому треба говорити про сферу обслуговування, про банківських працівників, про туристичну сфері, а чисто робочих замало у нас. У цілому дотримуються права, але все одно при капіталізмі все не так. Нам потрібен соціалізм – тоді будуть захищені права і трудящих, і пенсіонерів, і дітей. А при капіталізмі всяке буває. Важко всім – і пенсіонерам, і працюючим, і багатодітним сім'ям. Ви ж бачите, як у нас ціни ростуть: тільки бензин за останні два дні подорожчав на 40 копійок. За ними не встигають індексації, зарплати не такі високі. Невдоволення людей зростає, а олігархам допомагають через запровадження санкцій. Так що треба «назад у майбутнє», в соціалізм.

Степан Кіскін

Кримський історик, автор Крим.Реалії Сергій Громенко міркує про те, як першотравневі демонстрації перетворилися в адміністративне зобов'язання.

Сергій Громенко

– СРСР вважався державою робітничого класу, що переміг. Відповідно, виходити на боротьбу за права, як це робили в капіталістичних державах, радянському пролетаріату не можна, у нього і так все є. І тому радянські першотравневі демонстрації були урочистими, переможними, з гарними прапорами і іншим. Однак, коли Радянський Союз розпався, ось ця святкова атмосфера дісталася в спадок разом із вихідним днем і з розпорядчою системою, що дозволяла чиновникам наказувати директорам підприємств, шкіл і так далі надсилати людей незалежно від їхнього бажання. Яка тут боротьба за робітничий клас? Тут би скоріше відбути цю повинність і швидше на шашлики. Першотравень у Криму – день пам'яті про радянське свято. Не буде там Росії – він моментально стане святом шашлику, а не трудящих.

(Текст підготував Владислав Ленцев)