Акцію із захисту прав трудящих непросто провести, якщо вона не проплачена – Веніамін Тимошенко

Київ – Третина українців вважають, що 1 травня – це важливе свято, що нагадує про права трудящих, і приблизно стільки ж громадян України називають цю дату «додатковим вихідним днем». Такими є результати дослідження TNS Online Track. За радянських часів 1 травня асоціювалося з «демонстраціями» трудящих і звітами профспілкових організацій щодо захисту прав трудящих. У сучасній Україні, як зазначають експерти, можна спостерігати занепад профспілкового руху як інституції, яка здатна захистити робітників.

В Україні зареєстровані і діють кілька профспілкових організацій, які декларують серед своїх основних завдань захист соціальних прав робітників. Серед цих організацій найчисельнішими експерти назвали Федерацію профспілок України, Національну конфедерацію профспілок України, Всеукраїнське вільне профспілкове об’єднання солідарних трударів та Всеукраїнське об’єднання солідарності трудівників. Профспілкові організації, бодай номінально, працюють у різних сферах української економіки.

Цього року профспілки виводять людей на пікети і мітинги, протестуючи проти ухвалення нового Трудового кодексу України – як стверджує голова Незалежних авіаційних профспілок Веніамін Тимошенко, кодекс, розроблений за сприяння Федерації працедавців України, узаконює «рабство».

«Там закладені, серед іншого, спрощення щодо процедури звільнень робітників, а матері, які мають маленьких дітей, будуть змушені працювати вночі (зараз на це є певні обмеження). Там також передбачене переведення працівників до інших роботодавців, навіть до інших міст. Це і власні нормативні акти, які буде видавати працедавець на всій розсуд. Ось такі основні, кричущі загрози, тобто, ухвалення (Трудового кодексу – ред.) це буде рабство фактично», – зазначив Тимошенко в інтерв’ю для Радіо Свобода.

Негативну оцінку положенням Трудового кодексу дали й експерти Федерації працедавців України – на їхню думку, його ухвалення не вирішить проблем легалізації праці та зарплат. Які нині роботодавці платять «у конвертах».

Тим не менше, за словами Тимошенка, проект кодексу підтримала найбільша профспілкова організація – Федерація профспілок України. Експерт називає цю профспілкову організацію провладною і як приклад наводить дії її лідерів: під час Революції гідності керівники Федерації профспілок України вимагали звільнити приміщення ФПУ на Майдані від протестувальників. Тож можна говорити про те, що сучасний профспілковий рух України має ознаки хвороби під назвою «корупція», каже Тимошенко.

«Якщо ви бачили нашу акцію (під Міністерством юстиції 27 квітня), то мали помітити наступне: питання Трудового кодексу «коливає» всіх українців, а на акцію прийшли двісті-триста осіб. А мало би бути мільйон-два учасників. Вивести людей на акцію по захисту своїх прав – не таке просте завдання, якщо це не проплачена акція або ж не «акція по рознарядці», – наголошує Веніамін Тимошенко в інтерв’ю для Радіо Свобода.

У Києві відбулася хода за трудові права та гідну працю (відео)

Псевдоветеранські організації не здатні захистити права ветеранів АТО – боєць

З початком збройної агресії Росії проти України і проголошення Києвом антитерористичної операції з’явилась нова соціальна категорія, яка потребує захисту прав, – це учасники АТО. Відповідно до чинного законодавства, їхні соціальні права (включно з правом на медичне обслуговування та реабілітацію, надання матеріальної підтримки тощо) має боронити держава, а також ветеранські організації.

На сьогодні, як стверджують самі вояки, більшість ветеранських організацій, котрі входять до громадських рад при урядових інституціях та отримують на свою діяльність кошти з держбюджету – це псевдоветеранські організації. Їх створили представники старої, ще радянської генерації «професійних ветеранів», які не мають жодного бажання допомагати ветеранам АТО.

Водночас ці псевдоветеранські організації швидше знаходять спільну мову з чиновниками і політиками на місцях, аніж учасники бойових дій на сході України, які потребують державної підтримки для реінтеграції у суспільство і захисту своїх прав. Про це Радіо Свобода розповів учасник АТО, засновник громадської організації «Новий вогонь» Дмитро Різниченко. За його словами, на запити ветеранів АТО щодо державної підтримки псевдоветеранських організацій чиновники відповідають відписками, а законними методами розпустити подібні організації нереально, каже Різниченко.

«Як показує практика, справа не у законності методів, а у законно-охоронній системі нашої країни. У нас як прийнято? Ворогам – закон, а друзям – усе. Наразі тим, у чиїх руках закон, не треба знищувати ворогів, які «жеруть» український бюджет, «жеруть» ветеранські гроші і виступають від імені ветеранів. Я із подивом спостерігаю, як іде вал відписок і відмазок – всього того, з чим стикався кожен громадянин України, котрий стикався з державним апаратом», – заявив Різниченко.

Україні потрібна своя «Солідарність» – Камільський

Активіст польської профспілки «Солідарність», боєць українського добровольчого батальйону «Донбас» Конрад Камільський вважає, що профспілковий рух України потребує докорінних змін.

Конрад Камільський біля пам'ятника князю Володимиру в Лондоні

Наразі Камільський та його однодумці і побратими працюють над створенням сучасної профспілкової організації, подібної до польської «Солідарності». Організація отримала назву «Рівність», серед її завдань – по-перше, стати комунікатором між пересічними українцями (робітниками) та працедавцями (державою або власником підприємства чи компанії, де українець працює), а по-друге, допомагати робітникам захищати свої права і контролювати працедавця.

«Я читав, що Федерація працедавців готова підтримати профспілкові організації. Це нонсенс! Як може роботодавець підтримувати організацію, що захищає інтереси тих, кому він дає працю? Ну хіба що цей працедавець сам стоїть у тилу створення такої профспілки, але тоді це – кишенькова організація», – зазначив Камільський.

Польський доброволець нагадує, що «Солідарність» свого часу зламала хребет комуністичній системі, починаючи не з політичних, а соціальних вимог, задовольнити які не вдалося, не змінивши систему політичну.