Європейці досі не відчули, чим загрожує режим президента Росії Володимира Путіна, тому реакція на його дії є доволі млявою, а про те, що він використовує внутрішні слабкості Заходу – корумпованість багатьох політиків, розрив між елітами й суспільством, страх перед біженцями – вони навіть не хочуть і чути, вважає британський політолог, який спеціалізується на питаннях організованої злочинності й безпеки Марк Ґалеотті. Тому Україні, на його думку, слід усвідомити, що за великим рахунком, успіх її протистояння з Росією залежатиме від її власної міцності.
– Яка із загроз для безпеки України зараз є більшою: майже стотисячна російська армія біля її кордонів, чи ж слабкості, що й на Заході, лише помножені на брак міцних державних інститутів?
– Так, головна загроза виходить із Росії, але навіть у випадку України, я не думаю, що загроза головним чином військова. І чесно кажучи, я думаю, що ті 100 тисяч, про які ви згадали, це дещо завищена оцінка. Думаю, що через регулярні осінні маневри, що відбуваються, здається, що їхня чисельність більша, ніж насправді. Але навіть якби їх було «лише» 60 тисяч, наприклад, то й це багато. Все ж я думаю, що справа не в цифрах. Крім того, дуже несподівано, українська армія була досить успішною у своєму протистоянні російським військам. Звісно, українська армія не зможе розбити російську, але вона може зробити російські перемоги настільки болючими, що Путін, мабуть, на це би не зважився піти далі, ніж та лінія протистояння, що зараз накреслена.
Марк Ґалеотті (фото з Twitter)
Так само, як і для Заходу, головна загроза для України – політична і прихована. І тут Україна дає Путіну великі можливості: слабкий уряд, незруйнована влада олігархів, внутрішні лінії розділення
Тому я думаю, що так само, як і для Заходу, головна загроза для України – політична і прихована. І тут Україна дає Путіну великі можливості: слабкий уряд, незруйнована влада олігархів, внутрішні лінії розділення. І тому багато людей, із якими я говорив у російському міністерстві закордонних справ, вважають, що українцям треба дати шанс розламати все самим. Якщо українське суспільство і влада зміцняться, у росіян буде набагато менше можливостей розхитати країну.
– Чи може суспільство впоратися з цією подвійною загрозою, коли навіть розвинуті стабільні держави не дуже поспішають зліплювати лінії розколу в їхньому суспільстві?
– Для України в її нинішній ситуації це питання набагато більшого пріоритету для суспільства й політичної системи, тому що якщо ви живете в комфортній західній країні, корупція – це ризик, який люди ще можуть собі дозволити. Але в Україні корупція – це питання національної безпеки. І тому мені так сумно спостерігати, що до неї продовжують ставитися так поблажливо.
В Брюсселі вважають, що розуміння того, що для України корупція – це дійсно питання виживання, мало б прийти швидше, тому це є причина для багатьох розчарувань Україною
Я розумію, що з огляду на історію питання, його неможливо вирішити дуже швидко. Але на Заході, в Брюсселі вважають, що розуміння того, що для України корупція – це дійсно питання виживання, мало би прийти швидше, тому це є причина для багатьох розчарувань Україною.
– Багато людей намагаються розгадати дії президента Путіна: навіщо він намагається зруйнувати велику країну на своїх кордонах, яку він не зміг би утримувати в разі свого успіху? Чи Ви маєте свою теорію з цього приводу?
– Він не хоче зруйнувати Київ чи економіку країни. Йому було б достатньо того, щоб українці змирилися з тим, що Україна – це сателіт Росії. Йому б хотілося, щоб Україна була достатньо слабкою, щоб нею можна було маніпулювати, але достатньо сильною, щоб можна було мати справу лише з одним урядом, який приведе із собою й народ.
– Багато росіян, які усвідомлюють, що відбувається в їхній країні, вважають, що ситуація зміниться, коли відійде Путін. Але ви говорите, що відійде цей Путін – прийде інший. Чому ви вважаєте режим сильнішим за його творця?
Наступний режим може забратися з Донбасу, але не віддасть Криму, тому що йому потрібно буде себе якось легітимізувати у росіян
– Росія зміниться тільки тоді, коли відійде Путін, це напевно. Але режим є клептократичним і корумпованим, тому певні зміни я все ж очікую, бо цьому режиму потрібні добрі стосунки із Заходом. Тому наступний режим може забратися з Донбасу, але не віддасть Криму, тому що йому потрібно буде себе якось легітимізувати в росіян. Тому я думаю, що для звичайних росіян наступний режим не буде кращим, але російським сусідам буде з ним набагато комфортніше.
– Ви провели протягом останніх років багато місяців у Росії, викладали в МДІМВ (рос. МГИМО – КР), розмовляли з колегами у Москві, які займаються проблемами безпеки, ці люди не можуть не замислюватися про те, що буде далі. Як вони собі уявляють майбутнє Росії?
– Якогось чіткого консенсусу немає. І люди, з якими я можу спілкуватися, майже за визначенням, це не ті люди, які можуть ухвалювати такі рішення. Ці рішення ухвалюються високо нагорі. І люди, з якими я розмовляв, самі є досить розгублені. І в цьому криється сила Путіна, бо деякі люди думають, що буде краще, інші вважають, що буде гірше, але найголовніше, що вони ні в чому не впевнені.
Люди думають у двох напрямках: як піде Путін, чи сам природним чином, чи його скинуть у результаті політичного заколоту. Це питання активно дискутують у Росії. Люди про це говорять, але не почуваються в безпеці, коли вони це обговорюють.