Сидіти на батьківщині: кримські ув'язнені хочуть в українські колонії

На території Криму перебувало близько 3,5 тисяч ув'язнених і арештантів на той момент, коли Росія встановила контроль над півостровом. Відповідно до норм міжнародного права, вони є українськими громадянами і мають отримати можливість відбувати покарання на території, підконтрольній Києву. Кореспондент Крим.Реалії з'ясовував, як багато ув'язнених хочуть перевестися в колонії своєї країни і що робить українська влада для повернення засуджених.

Виходець із Макіївки Євген Давидов 2012 року був засуджений Апеляційний судом Криму до довічного ув'язнення. 2013-го Вищий спеціалізований суд України скасував цей вирок і відіслав справу назад до Криму ‒ на дорозслідування. Однак українське правосуддя так і не встигло винести Давидову остаточний вердикт. У березні 2014 року його справу передали в Ялтинський районний суд, який ім'ям Росії засудив його до 14 років позбавлення волі.

Нині Давидова утримують у виправній колонії № 9 у Ростовській області. Нещодавно адміністрація установи відіслала його до бараку посиленого режиму. Євген стверджує, що потрапив туди через свою проукраїнську позицію, і оскільки активно бореться за свою видачу на територію, підконтрольну Україні. Про це він повідомив у своєму зверненні до президента Петра Порошенка, яке Давидову вдалося передати правозахисникам.

«З першого дня окупації я і такі, як я, відмовилися приймати громадянство, відмовилися від будь-яких перекваліфікацій та відмовилися від того, щоб незаконна влада окупантів з РФ нас судила. Всі ці дії були в підтримку нашої країни, громадянами якої ми є», ‒ написав він у своєму листі президентові, датованому 2 серпня.

Він говорить, що Росія позбавила його і багатьох інших кримських ув'язнених можливості бачитися з рідними і близькими. За його словами, це пов'язано з тим, що родичам засуджених стало набагато складніше і дорожче приїжджати до них на побачення і передавати посилки.

Дружина Давидова Римма родом з міста Бахмут Донецької області, але, щоб допомагати чоловікові, разом із двома дітьми була змушена переїхати до Ростова-на-Дону. З великими труднощами вона отримала тимчасову реєстрацію і влаштувалася працювати продавчинею.

«Тут дуже важко. Працюю в магазині. 15 тисяч отримую, 15 ‒ плачу за квартиру. Виживаємо, як можемо. Вдома було б простіше, там ‒ житло, там ‒ батьки, те ж саме надання медичних послуг. Взимку треба було робити операцію ‒ вона обійшлася мені в 50 тисяч рублів!» ‒ розповіла вона кореспонденту Крим.Реалії.

У листі президенту з російської колонії її чоловік скаржиться, що ніхто з українських органів влади не звернувся до нього, хоча він писав в усі можливі інстанції. Він вважає, що його утримання в російській колонії незаконне і українська держава має забезпечити його переведення до виправної установи, розташованої на батьківщині Давидова ‒ там, де його засудили. Як пише Євген у листі, у разі, якщо чиновники України проігнорують його звернення, він почне голодування.

Тюремний Майдан

Випадок Давидова ‒ не поодинокий. За інформацією Регіонального центру прав людини, у колоніях і СІЗО Криму на момент військового вторгнення Росії утримували близько 3,5 тисяч осіб. Як говорять правозахисники, всі вони були і залишаються громадянами України, навіть незважаючи на те, що Росія видала їм свої паспорти.

Експерт Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський стверджує, що багато кримських арештантів хочуть, щоб їх перевели в колонії, розташовані на материку. Більше того, за його словами, для значної частини ув'язнених ‒ це принципова політична позиція.

«Те, що відбувається там, ‒ це зріз нашого суспільства. Є особи, які підтримують одну владу. Є ті, хто підтримують «ДНР», є ті, хто підтримує те, що сталося в Криму. А якби можна було проводити Майдани у виправних колоніях, то є особи, які, напевно, були б на Майданах», ‒ розповів правозахисник кореспонденту Крим.Реалії.

За словами Мартиновського, деякі хочуть відбувати покарання на материковій Україні, тому що для них це зручніше в практичному відношенні. Родичі багатьох проживають на континенті і приїжджати на побачення до Криму або Росії і передавати туди посилки їм значно складніше.

«Друге ‒ це умови відбування покарання і надання медичної допомоги. Це загальновідомий факт, що медична допомога в місцях позбавлення волі у Російській Федерації надається на значно нижчому рівні, ніж в Україні. Умови утримання набагато гірші. Про це свідчить практика Європейського суду з прав людини», ‒ зазначив правозахисник.

Передача ув'язнених до країни їх громадянства для відбування покарання передбачається кількома міжнародними конвенціями, які підписували і Росія, і Україна. Зазвичай для того, щоб засудженого переправили на батьківщину, йому необхідно з цим проханням звернутися до Мін'юсту своєї країни. І якщо міністерство не заперечує, то воно робить запит до держави, в якій утримується особа, на отримання документів для видачі свого громадянина. Коли засуджений прибуває у свою країну, то його вирок може бути переглянутий відповідно до законодавства цієї держави.

У випадку кримських ув'язнених цей механізм застосувати складно, оскільки Україна не визнає законність судів, створених Росією на півострові, і всіх документів, які видаються на півострові, починаючи з 2014 року.

Без підтримки консулів?

У в'язнів, які перебувають у Криму або були перевезені в російські колонії, різні статус, ситуації і, відповідно, ступінь складності передачі в місця позбавлення волі на материковій Україні. У багатьох вироки були винесені вже судами, створеними Росією в Криму, і, з точки зору українського законодавства і міжнародного права, ці рішення є неправомірними. Ця обставина значно ускладнює передачу цих ув'язнених на територію, підконтрольну Києву.

Однією з найбільш вразливих груп кримських ув'язнених є жінки і неповнолітні. Для цих категорій засуджених на території півострова немає виправних колоній і їх вивозять відбувати покарання на територію Росії. За повідомленнями Центру інформації про права людини, який посилається на Федеральну службу виконання покарань Російської Федерації, в період з 18 березня 2016 до 15 липня 2016 року на територію Росії були направлені 240 жінок-ув'язнених. За інформацією правозахисників, їх помістили в колонії Краснодарського і Ставропольського краю, а також Республіки Адигеї.

Експерт Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський зазначає, що в Росії кримські ув'язнені кинуті напризволяще і українські консули не відгукуються на їх прохання відвідати їх в колонії.

«У неофіційних бесідах консули говорять про те, що це звичайні зеки, а у них багато часу забирають політичні в'язні, до яких вони ходять. Вони кажуть, мовляв, вибачайте, у нас немає ресурсів», ‒ поскаржився правозахисник.

Кореспондент Крим.Реалії намагався з'ясувати у Міністерства закордонних справ України, чи дійсно консули ігнорують запити кримських ув'язнених на відвідування в російських колоніях. Прес-служба МЗС запропонувала надіслати інформаційний запит на цю тему, на момент публікації цієї статті відповідь ще не надійшла.

Компромісне рішення

Мін'юст України підтверджує, що до них надходять заяви від кримських ув'язнених, які хочуть відбувати покарання на материку. Заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов сказав у коментарі для Крим.Реалії, що його відомство змушене відмовляти, оскільки до цих випадків не може бути застосована конвенція про передачу засуджених.

«Це так, тому що Україна не визнає ті рішення, які винесені стосовно них. Відповідно, їх справи перенаправляються в офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, яка веде переговори з омбудсменом Росії», ‒ повідомив заступник міністра.

Він уточнив, що міжнародні конвенції не можуть бути застосовані навіть до тих кримських ув'язнених, у яких є вирок, що набув чинності, винесений ще українським судом. Це пов'язане з тим, що Мін'юст вважає Крим територією України, а конвенція передбачає тільки передачу засуджених з однієї держави в іншу.

На думку Пєтухова, зараз вихід з цієї ситуації може бути знайдений за підсумками переговорів між омбудсменами України і Росії, які мають домовитися про механізм видачі арештантів. Заступник міністра додав, що український Мін'юст сам не намагається налагодити діалог з цього приводу з російським міністерством, оскільки не можна з одного і того ж питання влаштовувати кілька різних переговорів.

Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вже більше двох років веде з омбудсменом Росії переговори про передачу кримських ув'язнених. Представник Уповноваженого Михайло Чаплига підтвердив, що основною заковикою є те, що Україна не може використовувати міжнародні конвенції про видачу засуджених, оскільки це означатиме визнання Криму російським. Наразі омбудсменам двох країн вдалося знайти компроміс з приводу видачі однієї категорії ув'язнених ‒ тих, хто має вирок українського суду, що набув чинності.

«Ми вирішили відійти від політичних і географічних термінів і домовилися вести мову про те, що будемо говорити про переміщення людей з міста Сімферополя до, наприклад, міста Миколаєва. Усе. Без вказівок назв країн і республік», ‒ повідомив Чаплига.

Не можна відмахуватися

Поки омбудсменам вдалося домовитися про те, щоб випробувати такий механізм переміщення ув'язнених на 18 ув'язнених, у яких вироки набули чинності до 20 лютого 2014 року. Михайло Чаплига стверджує, що Державна пенітенціарна служба України вже підтвердила готовність розмістити цих людей у своїх виправних установах.

«Зараз м'яч на полі Російської Федерації, оскільки їм потрібно вирішити питання свої. З точки зору Російської Федерації, ці люди є громадянами Російської Федерації. Вони ж не можуть видавати своїх громадян просто так, тепер вони думають, що з цим робити», ‒ сказав Михайло Чаплига.

Російський омбудсмен Тетяна Москалькова підтвердила готовність її країни передати Україні 18 ув'язнених. У 5 з них настає термін, коли стає можливим умовно-дочасне звільнення, і вони вже скоро можуть вийти з УДО. Як і коли будуть переведені на материк інші ‒ не повідомляють. В офісі омбудсмена України сподіваються, що це станеться до кінця вересня.

Поки що сторонам вдалося виробити механізм передачі тільки частини засуджених, у яких набув чинності вирок, винесений українськими судами. Щодо інших категорій українських в'язнів, як уточнив представник українського уповноваженого, тривають консультації, але конкретний механізм їх видачі не знайдений.

Правозахисники наполягають на тому, що юридичні суперечності не повинні впливати на право особи відбувати покарання в країні, громадянином якої вона є.

«Особа має повернутися під захист України. І Україна не може просто так відмахуватися і говорити: «Немає механізму», ‒ те, що Україна робить упродовж уже двох років», ‒ наголосив експерт Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський.

Він підкреслив, що передача кримських арештантів ‒ це дуже складне питання, але це, на його думку, не означає, що Україна не зобов'язана виявляти політичну волю, щоб вирішити цю проблему.