Перемога свободи над авторитарним режимом – так оглядачі оцінюють бажання азербайджанської журналістки Хадіджі Ісмаїлової продовжувати свої розслідування, після того, як її випустили з азербайджанської тюрми. Роль ЄС у вирішенні конфлікту в Україні – розбіжність у думках: від того, що ЄС робить дуже мало і не усвідомлює суть конфлікту і його наслідків, до того, що ЄС продовжують звинувачувати в «імперіалізмі» і тому, що конфлікт виник з його вини. Це теми, які порушують у західних медіа.
Провівши 537 днів у тюрмі і вийшовши на волю, азербайджанська журналістка-розслідувачка Хадіджа Ісмаїлова заявила, що не припинить своєї справи і далі займатиметься викриттям корупції на найвищому рівні. «Я продовжу займатися своїми розслідуваннями, я не можу дочекатись, коли візьмусь за «Панамські документи». Це моя улюблена справа», – сказала кореспондентка Азербайджанської редакції Радіо Свобода у своїй першій публічній заяві.
Можна змусити замовкнути телебачення і радіо, закрити газети, відключити інтернет, ув’язнити журналістів і випустити страх на вулиці, але що неможливо знищити – то це відвагу й рішучість особистості
Про це повідомляє газета Washington Post, захоплюючись мужністю і стійкістю азербайджанської журналістки. «Авторитарні правителі можуть відмовити людям у свободі, але не можуть насправді забрати її в них. Можна змусити замовкнути телебачення і радіо, закрити газети, відключити інтернет, ув’язнити журналістів і випустити страх на вулиці, але що неможливо знищити – то це відвагу й рішучість особистості», – наголошує оглядач Washington Post, зауважуючи, що Хадіджа Ісмаїлова є променем надії для всіх, хто поділяє це переконання.
Єдине, що залишається незрозумілим, то це причина, з якої президент Азербайджану Ільгам Алієв випускає таких в’язнів, але, ймовірно, міжнародний тиск усе ж зіграв свою роль.
Jackson Diehl – автор редакційних статей та статей на міжнародні теми у
The Washington Post
Публікація Атлантичної Ради порушила питання санкцій проти Росії, які обговорюватиме Європейський союз у червні. Найімовірніше, вони залишаться чинними, але навіть сам факт їхнього обговорення свідчить про небажання європейців усвідомити нову реальність у сфері безпеки, перед обличчям якої опинився континент.
«Багатьом усередині ЄС важко визнати, що медовий місяць європейського миру та добробуту довжиною у 25 років, який тривав з 1991 року, скінчився. Вони не полишають бажання повернутись до попереднього стану, робити бізнес як завжди і вірити в те, що агресія Росії – це справа лише її безпосередніх сусідів. Ця політика свідчить не лише про моральне банкрутство, – вважає автор коментаря Пітер Дікінсон, – але також спонукає Кремль до ескалації гібридної війни, що має обернути на протилежні наслідки Холодної війни та розколоти Європейський союз».
Не дивно, що Кремль сприймає згуртовані лави ЄС як тимчасове явище, припускаючи, що це лише питання часу, коли ситуація зміниться на користь Москви
На його думку, все почалось з анексії Криму, але ЄС продовжував висловлювати «глибоке занепокоєння» та закликати до діалогу тоді, коли час був до рішучих дій. І лише смерть майже 300 людей на борту малайзійського літака рейсу MH17 вирвала ЄС із летаргії. Проте і санкцій, накладених тоді, було недостатньо для того, щоб Росія змінила свою політику, гібридна війна триває. А тим часом Німеччина збільшує залежність від російських енергоносіїв, Іспанія обслуговує російські військові кораблі, а Греція приймає президента Володимира Путіна з імперською помпою. «Не дивно в цій ситуації, що Кремль сприймає згуртовані лави ЄС як тимчасове явище, припускаючи, що це лише питання часу, коли ситуація зміниться на користь Москви», – вважає оглядач.
Пітер Дікінсон попереджає, що Кремль сприймає будь-які натяки на компроміс як ознаку слабкості. Москва припускає, що сучасні європейці не мають мужності для геополітичної конфронтації і відступатимуть, якщо їм доведеться платити ціну за свої принципи. Українці цю ціну вже сплачують щодня. Якщо європейці не заплатять хоча б частини цього рахунку, наслідки для всього континенту можуть виявитись плачевними.
Peter Dickinson Європа досі відмовляється бачити, що Росія відкрила епоху гібридної ворожнечі
Багато людей, на думку іншого аналітика з Центру європейських реформ, звинувачують ЄС у тому що це Європа запустила спусковий механізм війни в Україні. Але те, що в ЄС не змогли передбачити дій Росії, на думку Чарльза Ґранта, ще не робить європейців відповідальними за них.
Цей аргумент використовують, наприклад, прихильники виходу Британії з ЄС, які звинувачують ЄС в «імперських амбіціях», за його намагання «втягнути» Україну в Угоду про асоціацію, адже втручання в російську сферу інтересів не могло не викликати дратівливу реакцію російського ведмедя.
Самі росіяни звинувачують ЄС у самому факті існування східної політики, що суперечить їхньому контролю над Східною Європою. Але оскільки Угода про асоціацію стала причиною народного повстання проти режиму президента Віктора Януковича, який відмовився її підписувати, на думку автора, було б добре подивитись на її історію.
Переговори про торгову угоду розпочались ще 2008 року і попри наполягання президентів у Києві, ЄС ніколи не обіцяв Україні членства в Євросоюзі. Попри заперечення росіян, ЄС дійсно намагався консультуватися з ними про деталі угоди. Про це йшлось на російсько-європейських самітах, але росіяни вперто відмовлялися від пропозицій ЄС. Ба більше, президент Росії Володимир Путін навіть вітав протягом якогось часу перспективу членства України в ЄС. НАТО, звісно, це була інша справа.
Все змінилося після того, як Путін повернувся на третій термін і почав просувати свою ідею Митного союзу. Ніхто з експертів на Заході не зрозумів, наскільки важлива для Кремля була ця ідея. Ніхто досі не може сказати з упевненістю, що Путін сказав Януковичу, щоб той не підписував угоду з ЄС, але після кількох років переговорів про цю угоду це було шоком і для європейців, і для американців. Подібним шоком було і народне повстання в Україні для самого Януковича і Путіна.
Далі вже Путін шокував світ тим, що захопив Крим. «Західні уряди і гадки не мали, що Путін може здійснити настільки нахабний і незаконний акт. До квітня аниткиївські бойовики, за підтримки російських спеціальних сил захопили частину Донбасу, що призвело до війни, яка забрала близько 10 тисяч життів», – нагадує аналітик.
ЄС можна критикувати за те, що європейська бюрократія дуже захоплюється технічною стороною, процесом. Але Єврокомісія виконує волю європейських урядів
Яку ж відповідальність за це несе ЄС, якщо європейці намагались обговорювати українську угоду з росіянами, а ті відмовлялись? Її імплементацію відклали на рік, але і це не допомогло. ЄС можна критикувати за те, що європейська бюрократія дуже захоплюється технічною стороною, процесом. Але Єврокомісія виконує волю європейських урядів.
Чи мав президент Баррозо сказати українцям: «Вибачте, але Путін проти, і ми не хочемо його провокувати, тож забудьте про посилення вашого економічного розвитку через розширення торгівлі»? Якщо так звані реалісти, які поділяють підхід Генрі Кіссінджера, могли би з цим погодитись, то їхні погляди не надто відрізняються від підходів Росії чи Китаю, які вважають, що великі держави мають свої сфери впливу. Але такий підхід несумісний із принципом самовизначення, який сповідують на Заході. Бо якщо ви вірите в самовизначення, ви маєте погодитись, що Україна як суверенна країна має право на визначення своєї зовнішньополітичної орієнтації.
ЄС можна критикувати, але він не винен у тому, що Росія захопила Крим чи частину Донбасу, вважає аналітик, а крім того Європейський Союз заслуговує хоча б трохи похвали за те, як він відреагував на конфлікт.
Євродепутат від Польщі Яцек Шаріуш-Вольтський: