Київ – Рівно 25 років тому – 20 січня 1991 року в Криму відбувся референдум з питання відтворення Кримської АРСР. У цей день, згідно з офіційними підрахунками, понад 93 відсотки прийшли на дільниці й проголосували за перетворення Кримської області в автономну республіку. 25-річчя референдуму викликало серед кримських політиків та експертів бурхливі дискусії з приводу того, як плебісцит, який тоді відбувся, вплинув на подальшу історію півострова.
Питання про відновлення Кримської АРСР було поставлене в листопаді 1990 року кримським обкомом КПРС, яким тоді керував Микола Багров. Проведений 20 січня 1991 року референдум став першим плебісцитом в історії СРСР. На загальне голосування було винесене питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?».
За підсумком підрахунку голосів обласна виборча комісія повідомила, що кількість громадян, які взяли участь у голосуванні, склала 1441019 осіб або 81,37% від внесених до списків. З тих, хто прийшов на виборчі дільниці, за даними ОВК, «за» проголосували 1343855 осіб, що становить 93,26% від загальної кількості тих, хто проголосував.
Верховна Рада Української РСР 12 лютого 1991 року ухвалила закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки»
На підставі результатів референдуму Верховна Рада Української РСР 12 лютого 1991 року ухвалила закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». Він містив норму, яка твердила: «Відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР».
Іоффе: кримчан обдурили
Згодом день проведення референдуму – 20 січня став відзначатися як День Автономної Республіки Крим. Після того як Росія встановила контроль над півостровом в 2014 році, це свято вирішили перейменувати, тепер воно називається «День Республіки Крим». Цього року російський голова Криму Сергій Аксьонов у своєму офіційному привітанні сказав, що плебісцит, який відбувся чверть століття тому, дозволив протистояти «агресивній українізації» і став першим кроком на шляху до «возз'єднання Криму з Росією».
«І сьогодні ми можемо з упевненістю говорити про те, що референдум 1991 року зронив у кримську ґрунт насіння Кримської весни. Це був наш перший крок на довгому і важкому шляху додому, в Росію. Він завершився історичним референдумом 16 березня 2014 року, на якому за возз'єднання з історичною Батьківщиною проголосували майже 97% кримчан, які прийшли на виборчі дільниці», – наголосив Аксьонов.
А депутат російської Держради Криму Григорій Іоффе пішов далі і зовсім сказав, що організатори референдуму 1991 року навмисно приховали від кримчан те, що півострів, як автономна республіка, залишиться у складі України.
Кримчани були переконані, що йдеться про повернення Криму до Росії. І тільки після того як референдум відбувся і більшість кримчан сказали «так» відновленню автономії, стало зрозуміло, що ми все одно залишаємося в УкраїніГригорій Іоффе
«Треба розуміти, що все-таки кримчан 20 січня 1991 року лукаві політики обдурили, тому що на референдумі звучало питання щодо повернення статусу автономії Криму як суб'єкту нового союзного договору, оновленого Союзу тощо. І якщо повертати, то треба було повертати в складі Росії. А в той час на референдумі це прописано не було. Втім, кримчани були переконані, що йдеться про повернення Криму до Росії. І тільки після того як референдум відбувся і більшість кримчан сказали «так» відновленню автономії, стало зрозуміло, що ми все одно залишаємося в Україні. Це трохи затьмарило радість від отримання автономії», – процитував Іоффе Кримінформ.
Перший і єдиний президент Криму Юрій Мєшков також розцінює референдум, який відбувся 25 років тому, як початок великого шляху приєднання до Росії.
«Шлях до Росії почався з референдуму 1991 року. Це був початок шляху, тієї стратегічної задачі, рішення якої почалося з моєї офіційної депутатської вимоги відтворення Республіки. Партійні боси спочатку намагалися змусити відмовитися від цього наміру, а потім здалися і оголосили референдум», – написав він на своїй сторінці у Facebook.
Різниця в позиціях Аксьонова та Мєшкова полягає в тому, що, на думку першого президента Криму, нинішню владу півострова представляють люди, які упродовж двох десятків років перешкоджали приєднанню до Росії. Він вважає, що зрештою півострів став частиною Російської Федерації не завдяки кримським політикам, а винятково за рахунок зусиль Володимира Путіна і його «ввічливих людей».
Your browser doesn’t support HTML5
Чи знають кримчани про «День Республіки Крим»? (опитування)
Крок назустріч Україні
Однак один із головних організаторів та ініціаторів референдуму 1991 року Леонід Грач вважає некоректними заяви про те, що плебісцит 25-річної давності є кроком до «приєднання Криму до Росії».
«Сергій Аксьонов не просто не закінчив вище військово-політичне училище у зв'язку з дуже слабкими знаннями. Не можна пришивати портки до сандаль. Потрібно розглядати конкретне правове дійство в контексті тих політичних процесів та реалій, які були», – сказав політик.
Леонід Грач
За його словами, рішення про проведення референдуму в 1990 році ухвалювалося в умовах потужних руйнівних процесів усередині Радянського Союзу. Як стверджує Грач, у цій ситуації ЦК КПРС у Москві відвернувся від проблеми статусу Криму, а Київ – боявся порушувати питання півострова. І тоді, за його словами, партійне керівництво Криму взяло ініціативу на себе і запропонувало кримчанам підтримати ідею відтворення Кримської АРСР.
«У нас суспільні настрої мали різні полюси. Одні кричали: «Давай союзну республіку». Інші: «Відновимо автономію як радянську соціалістичну республіку». Треті – кримськотатарську автономію. А четверті ставили питання про те, щоб Крим залишався областю. У цьому контексті ухвалювалося те рішення, яке було ухвалене», – наголосив Грач у коментарі для Крим.Реалії.
А учасники кримськотатарського національного руху в 1991 році вважали, що проведення референдуму суперечить їхнім політичним інтересам, і закликали співвітчизників бойкотувати голосування. Громадський активіст Синавер Кадиров, який у ті роки перебував в Організації кримськотатарського національного руху, пояснив, що, на думку його соратників, референдум 1991 року не враховував право корінного народу – кримських татар на відновлення національно-територіальної автономії, що існувала до 1944 року.
Сінавер Кадиров
«У 89 році була ухвалена декларація народних депутатів СРСР, де депортація була визнана злочином, і відповідно всі наступні акти, пов'язані з депортацією, визнавалися недійсними. Мав початися процес відновлення прав. Але тут саме таки був реалізований проект відтворення Кримської АРСР як територіальної російськомовної автономії в Україні», – сказав Кадиров в коментарі для Крим.Реалії.
Сергій Громенко
Втім, на думку співробітника Українського інституту національної пам'яті Сергія Громенка, заяви Аксьонова про те, що референдум 91-го року був кроком на шляху до «возз'єднання з Росією» є «повною нісенітницею». «Для того, щоб повернути Крим до складу Росії, в 1991 році дійсно були механізми. Наприклад, звернутися від імені з'їзду всіх кримських рад із проханням до Москви розглянути питання про визнання передачі Криму недійсною або ще якимось іншим шляхом», – сказав Громенко.
За його словами, референдум, що відбувся в 1991 році, навпаки, був кроком назустріч не Росії, а України. Він пояснив це тим, що результати минулого голосування заверджувала Верховна Рада УРСР, що саме і закріпило статус Криму як невід'ємної частини Української республіки.
Кримський політолог Олександр Стариш зазначив, що ні в сучасній Україні, ні в Російській Федерації, ні в Радянському Союзі не було і немає закону про проведення місцевих референдумів.
«Відразу зазначу, щоб було зрозуміло всім: ні в Союзі, ні в нинішній Росії, ні в сучасній Україні немає закону про місцевий референдум. Тому вони, подібного роду заходи, носять скоріше відтінок плебісциту. Тобто своєрідного опитування громадської думки, яке не тягне за собою якихось серйозних наслідків», – підкреслив Стариш.