Я вдивляюся в кримські передвиборні списки і намагаюся зрозуміти, що у людей в головах. Причому йдеться не про тих, хто голосуватиме – від них нічого при складанні цих списків не залежало. І не про тих, за кого голосуватимуть – тут, загалом, ілюзій жодних. Я про тих, хто там в адміністрації президента Росії опікується півостровом.
Адже зрозуміло ж, що єдине, в чому Крим був солідарний з Майданом, – так це в неприйнятті Януковича. Того самого, який відібрав у півострова 8000 га на ПБК (разом з горою Аю-Даг). Того самого, який приватизував під нове Межигір’я мис Айя. Янукович був, мабуть, єдиним політиком, відносно якого у кримчан не було ілюзій.
Його рейтинг у Криму був класичною підтримкою всупереч – як відповідь колективному Яценюку (або бери вище – Тягнибоку) – на їхні владні амбіції. При цьому навіть ті, хто ставив навпроти його прізвища галочки в бюлетенях, вголос зізнаватися в цьому не прагнули. І ось тепер – коли персонального Януковича начебто вже немає, колективний янукович все одно залишився. У кримських передвиборних списках. Перші п'ятірки політпартій виглядають ось так:
«Єдина Росія»: Сергій Аксьонов, Володимир Константинов, Ремзі Ільясов, Костянтин Бахарев, Сергій Цеков.
«Справедлива Росія»: Анатолій Гриценко, Ольга Удовіна, Сергій Бейм, Микола Котляревський, екс-мер Алушти Володимир Щербина.
«Родіна»: Вадим Колесніченко, Яніна Павленко, Юрій Мєшков, Олександр Мельник, Валерій Іванов.
Насправді, ідея рейтингового матеріалу в новому Криму лежить на поверхні. Треба лише підняти підшивки і скласти дайджест порівняно недавніх висловлювань кримських чиновників – про Україну, Росію та незалежність. Нинішні апологети Москви ще кілька місяців тому були прихильниками української державності. Втім, нічого дивного – ці люди те саме що піпіфакс: не важливо чию, головне, щоб у теплі. Згадайте, що говорили нинішні лідери кримського парламенту, як заливисто хвалили екс-президента хлопці з радміну. Освіжіть у пам'яті всі їхні міркування на тему «українського Криму» – це ж просто клондайк.
І тепер усі вони – у повному складі й без будь-якої суттєвої ротації – знову збережуть свої крісла. Вдивіться в ці обличчя. Вчитайтеся в ці прізвища. Хлопці, вони ж були при Кучмі, при Ющенку, при Януковичі, тепер вони залишилися при Путіні. Перечитайте їхні біографії, вдивіться в партійно-трудові книжки. Дізнайтеся, де живуть їхні сім'ї, з чого вони починали свій бізнес, хто давав гроші на їхні партійні проекти. Вони плоть від плоті всіх минулих двадцяти років – тих самих, з якими кримчани так мріють сьогодні попрощатися.
Облиште ілюзії. Все, що відбувається в Криму, – це контрреволюція. Вона хороша тим, що залишає на воді найгнучкіших і дерев'яних. Тих, хто не тоне в будь-яку погоду. Тому що не тоне в принципі.
Втім, ця ситуація навряд чи зміниться в осяжному майбутньому. Московські співрозмовники в дорогих костюмах зізнавалися, що знають: у Криму при владі сидить кримінал. І я пам'ятаю, як вони говорили, що не можуть поки нічого з цим вдіяти.
«Народного мера» Севастополя Олексія Чалого змінили тільки тому, що він був занадто несистемний для надто системної російської вертикалі. Міг дозволити собі не брати телефон, манкірувати зустрічами з московськими чиновниками, мати свою власну думку з різних питань. Власне, тому його й відправили у політичний відбій, замінивши на екс-віце-адмірала ЧФ Сергія Меняйла. Але для Севастополя виходець з Північної Осетії не сприймається як варяг, якщо в його послужному списку стоїть ЧФ: вихідці з флоту тут не сприймаються як «чужинці». А в Сімферополі – сприймаються.
У Кремля в іншому Криму просто немає кадрової лави запасних. До того ж російські чиновники уникатимуть призначення в Крим – щоб не потрапити під санкції. При цьому місцевий партгоспактив не витримує жодної критики, а рівень корупції в Криму перевищує навіть той, що прийнятий у самій Росії. На півострові заведено красти не з прибутків, а зі збитків.
І нова реальність Криму буде цей статус-кво лише консервувати. Озирніться: кримські залізниці не стали частиною РЗ. «Чорноморнафтогаз» не увійшов до складу «Газпрому». Кримську пошту не ризикнула забрати собі «Пошта Росії». Знаєте чому? Тому що всі бояться санкцій. Тому що Росія вплетена, як бісер у світову фєнєчку. Тому що на наступний день після заборони на іноземне програмне забезпечення, що вийшло на IPO, компанія МТС закінчиться. Так само як і РЗ. Так само як і все інше.
І точно така сама доля чекає кримську політику. Тому що це відтепер резервація. Не тільки комерційна, а й політична. Будь-хто розумний і амбіційний, хто розглядає держслужбу як трамплін, не піде працювати в регіон, який ставить чорну мітку на біографії. Тому що суперечливий правовий статус півострова нікуди не дінеться. Тому що система, яка виросла тут, створювалася півтора десятиліття. Тому що багато з Криму поїхали, а ті, хто залишилися, діляться на тих, хто погребує, і тих, хто не гидує нічим.
І саме тому на найближчих виборах Крим приречений вибирати все того ж безсмертного януковича. Який з маленької літери і в одне слово. Бо інституційний.
Павло Казарін, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції