Протягом п’яти років після Революції гідності Україна змогла подолати великий шлях, але ще більше їй потрібно буде зробити у нинішній виборчий 2019-й і у наступні роки, тому західна спільнота має продовжувати свою підтримку України, мовиться у звіті, що його публікує празький дослідницький центр «Європейські цінності». Авторка звіту, голова аналітичної групи «Кризовий медіа-центр» Любов Цибульська вважає, що Україні, яка є під впливом внутрішніх та зовнішніх загроз, важливо допомагати у побудові «міцного громадянського суспільства, свідомого щодо цінностей демократії, спроможного критично мислити і чинити опір популізмові, ворожій дезінформації та розпалювання ненависті».
Звіт, який пропонує до дискусії чеський центр «Європейські цінності», стосується передусім гуманітарної політики, описує те, що Україна вже змогла зробити у цій сфері, і те, де західна експертиза могла б суттєво підтримати її розвиток.
Передусім авторка звіту Любов Цибульська звернулася до питання створення інклюзивного громадянського суспільства, яке будувалося б на громадянському, а не етнічному принципі. Українські революції останніх десятиліть, Помаранчева революція та Революція гідності показали, що це саме той принцип, який українське суспільство обирає для себе спонтанно, коли люди групуються не навколо питання етнічної приналежності, мови, чи релігії, а навколо спільних цінностей та ідей.
Це важливо для зміцнення українського суспільства, для почуття солідарності та громадянської відповідальності. Але українська держава протягом 27 років мало приділяла уваги роботі з національними меншинами, з кримськими татарами, русинами, угорцями, євреями. І тут, на її думку, західні держави могли б допомогти у створенні телевізійних фільмів, програм про національні меншини, про історичні події, про нинішню війну між Росією та Україною. Також дослідниця вважає, що Україні треба допомогти з поширенням за кордоном свого образу толерантної багатоетнічної країни.
Реінтеграція Криму та окупованих частин Донбасу
Важливою частиною гуманітарної політики Любов Цибульська називає реінтеграцію Криму та окупованих частин Донецької та Луганської областей. Дослідниця відзначає, що навіть на звільнених територіях Донбасу українські електронні засоби інформації залишаються недоступними для багатьох. Тож Україна, навіть звільнивши регіон, залишає його на поталу російським ЗМІ, які показують спотворену картину світу. Експерти радять налагодити місцеві мережі, щоб створити спільне інформаційне поле цих регіонів з рештою України, звертати більшу увагу на місцеві новини, на позитивний контент.
Любов Цибульська говорить про позитивну роль міжнародної допомоги у таких проектах, як Донбас.Реалії та Крим.Реалії – обидва проекти Української служби Радіо Свобода, які ситематично подають ексклюзивну інформацію про життя у цих регіонах. «Громадське радіо» – незалежний інформаційний проект, який існує на західні та українські пожертви, також заповнює інформаційний вакуум на сході України і дає можливість місцевим журналістам продовжувати інформувати свою аудиторію про події в регіоні. Серед інших важливих інформаційних проектів дослідниця називає радіо «Армія FM», телеканал ATR для кримськотатарської аудиторії та волонтерський проект «Крим SOS», який моніторить порушення прав людини на окупованому півострові та допомагає переселенцям та біженцям.
Чого бракує, на думку Любові Цибульської, так це системної та послідовної програми економічної та культурної реінтеграції Донбасу та Криму, більшої підтримки та створення нових медійних організацій, що працюють поруч із лінією фронту, програм з роз’яснення політики євроінтеграції та реформ, а також для розвінчування міфів про війну.
Політика пам’яті
Ще одним важливим аспектом гуманітарної політики дослідниця вважає політику пам’яті, в якій багато було зроблено в рамках декомунізації та повернення української історії, відкриття архівів спецслужб, вивчення і вшанування пам’яті про Голодомор та Голокост. На майбутнє при цьому залишаються такі завдання, як створення Меморіалу жертвам Голокосту, Музею історії кримських татар, дигіталізація архівів, створення платформ для широкої дискусії з історичних питань. І в цьому, на думку Любові Цибульської, Україна могла б скористатися допомогою західних партнерів.
Психологічна реабілітація
Неоціненною могла б бути допомога Заходу в психологічній реабілітації українців, які постраждали під час війни, чи це військові, чи цивільні, що жили і продовжують жити у зоні бойових дій, родини загиблих, ветерани, переселенці та біженці.
За даними Міністерства охорони здоров’я, близько 1,2 мільйона, або 3% українців страждає від психічних проблем, переважно внаслідок війни. Це робить Україну найбільш постраждалою країною в Європі у плані психологічних недуг. Попри те, що Україна не мала налагодженої системи психологічної підтримки, нині є багато різних ініціатив, яким, однак, потрібна підтримка. Потрібно поширити програми реабілітації для добровольців і активістів, щоб вони були не лише у великих містах, але і в малих містах і селах. Західна допомога була б корисною для створення освітніх програм для лікування алкогольної та наркотичної залежності, для людей з посттравматичним синдромом.
І нарешті, західний досвід потрібний у ще одній галузі, де Україна ще не напрацювала власного досвіду – в підготовці національної політичної та культурної еліти.
Підготовка національної еліти
У післямайданний час з’явилися такі проекти, як «Відкритий університет Майдану» (ВУМ), Київська школа бізнесу, яка створила проекти для людей, що об’єдналися під час Майдану, Київська школа економіки розпочала проект «Незлий Майдан», де були проведені лекції для людей просто неба, чи для пасажирів метро. З’явилися нові проекти, як «Українська академія лідерства», на вищий щабель ступив приватний Католицький університет у Львові, який встановлює нові стандарти у вищий освіті.
Але тут Україна лише робить перші кроки – їй потрібна допомога у реформі системи освіти, створенні програм виховання лідерів, вивчення іноземних мов, підтримки наукових громад, створення можливостей для молодих науковців для їхнього стажування за кордоном, надання можливостей митцям прийти в університети з лекціями.
