«Елемент репресій проти кримчан»: видача російських паспортів у Криму та кейс Павла Казаріна

Український журналіст із Криму та оглядач Крим.Реалії Павло Казарін минулого тижня опинився в центрі скандалу після того, як стало відомо, що у 2014 році він отримав російські паспорти: внутрішній і для виїзду за кордон. Пізніше Міністерство закордонних справ України виступило із заявою про те, що російські паспорти були протиправно нав'язані кримчанам і не визнаються українською владою.

Чому Павло Казарін вирішив оформити російські документи у 2014 році? Які умови створила Росія для тих кримчан, хто не хотів брати нові паспорти? Що говорить про це міжнародне право? І чи загрожує кримчанам відповідальність перед українським законом за отримання російських документів в анексованому Криму? Про все це йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналіст Павло Казарін ексклюзивно для Крим.Реалії докладно пояснює, якою була його мотивація для отримання російського паспорта у 2014 році.

– Коротка відповідь: це була помилка з мого боку. Довга відповідь трохи складніша. На той момент Росія офіційно оголосила, що вважає півострів своєю територією, а всіх українських громадян із кримською пропискою автоматично прирівнюватиме до російських. На той момент я сприймав отримання російських документів як можливість і надалі продовжувати жити на півострові. Тоді я працював у Москві, але після початку анексії планував звільнитися і повернутися до Криму, де жили мої батьки. Здавалося, що отримання російських документів полегшить цей процес. Повторюся, це була помилка: російські документи мені так і не стали в нагоді ‒ хоча стануть у нагоді тим, хто потім вирішуватиме в Криму питання з роботою, зі школами, поліклініками тощо. Але було б неправильно звинувачувати у власних помилках обставини або когось іще.

Павло Казарін згадує, що вже у жовтні 2014 року переїхав на материкову частину України.

– З приводу російського закордонного паспорта – тут теж немає секретів. На той момент адміністративний кордон між Кримом і Херсонською областю стрімко перетворювався на міждержавний. У 2014 році ти міг перетнути його, просто показавши російському прикордоннику український паспорт із кримською пропискою. Але Росія весь час натякала, що такий режим не назавжди. Я думав, що російський закордонний знадобиться мені для виїзду з Криму на материк та в'їзду назад ‒ надавати його російським прикордонникам. Мої розрахунки виявилися невірними, мені вистачало українських документів, і я так і не використав російський закордонний. Звісно, Павло зразка 2020 року міг би багато чого порадити Павлу з 2014 року. Зараз я розумію, чому багато моїх кримських друзів принципово відмовлялися брати російські документи, їхали відразу після початку вторгнення, але тоді я цього не розумів.

Павло Казарін стверджує, що знаючи все, що знає сьогодні, не оформляв би російські документи у 2014 році. За словами журналіста, ще у 2018-му він почав збирати документи на вихід із російського громадянства, а на початку 2020 року подав заявку в російське посольство і має намір завершити цю процедуру.

Росія шість років тому максимально ускладнила для кримчан відмову від російського громадянства, вважає український адвокат із Криму, експерт Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський.

– У середині березня 2014 року Росія дала кримчанам місяць, щоб визначитися з діями: за замовчуванням погодитися на нав'язане громадянство чи відмовитися від нього. При цьому фактично російське законодавство почало діяти в Криму з 1 квітня, і до цього не було жодної можливості відмовитися від нав'язаного громадянства. Потім, з 1 до 9 квітня на весь півострів діяло всього два пункти ‒ у Сімферополі та Севастополі. Я особисто знаю людей, які відстоювали черги упродовж двох-трьох днів для того, щоб подати заяву про відмову від російського громадянства. З 10 квітня відкрили ще сім пунктів, але залишалося всього вісім днів для проходження цієї процедури. Звісно, хтось отримував російські паспорти з радістю, хтось із байдужістю, але для десятків тисяч людей це була особиста трагедія ‒ отримати паспорт країни-агресора.

Перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар підкреслює, що українська держава не має жодних претензій до своїх громадян, які мають російське громадянство в Криму.

– Кейс Павла Казаріна виявив системну проблему: схоже, у суспільстві є непорозуміння в сприйманні таких документів, які Україна законодавчо не визнає. Російські паспорти традиційно були елементом політичного шантажу, маніпуляцій і репресивної політики внаслідок окупації. Позиція МЗС чітко позначена в опублікованій заяві. Відразу після початку окупації одним з елементів тиску на кримчан була примусова паспортизація. Створювалися такі умови, що українським громадянам, які проживають у Криму, було неможливо не брати так званий російський аусвайс. Це стосувалося різних сфер життя: працевлаштування, лікування, навчання тощо. Зараз українських громадян у Криму позбавляють права купувати землю. Але Україна не визнає російські документи, видані на території окупованого півострова.

Постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич вказує на те, що дії Росії щодо примусової паспортизації кримчан підпадають під склад воєнного злочину.

– Ми повністю поділяємо позицію нашого зовнішньополітичного відомства: примусова паспортизація, проведена Росією на території Криму, абсолютно неправомірна, незаконна і не має ніяких юридичних наслідків, не визнається ні Україною, ні міжнародним товариством. Це порушення як українського законодавства, так і міжнародного гуманітарного права в частині звичаїв ведення сухопутної війни, згідно з додатком до Четвертої Гаазької конвенції 1907 року. Ми вважаємо всіх кримчан громадянами України ‒ такими ж, як жителів будь-яких інших регіонів країни. Відмова від російського громадянства ‒ особисте рішення кожного, воно нічого не змінює для держави Україна. Хотів би підкреслити, що російське громадянство в цьому випадку апріорі не вважається другим громадянством. Жодних правових наслідків воно не має.

До того ж, російський паспорт, отриманий у Криму, не може вважатися обтяжувальною обставиною в разі кримінального переслідування або приводом до такого переслідування, ‒ додає прессекретар прокуратури Автономної Республіки Крим Катерина Діденко.

– Ми не раз наголошували, що примусова паспортизація кримчан Росією не вважається підставою для втрати українського громадянства. З юридичної точки зору ці документи видаються незаконно створеними окупаційними органами влади. Відповідно, їхні рішення не мають юридичної сили. Ми ставимося до цього з розумінням, оскільки люди фактично стали заручниками дій держави-окупанта. Це один з елементів систематичного тиску на громадян України, які змушені жити в умовах окупації. Росія штучно створює всі умови, щоб без її громадянства в Криму неможливо було реалізувати низку своїх прав. Тому кримінальних проваджень просто через факт отримання кримчанами російських паспортів у прокуратурі АРК немає.

Наприкінці 2015 року керівник російської федеральної міграційної служби в анексованому Криму Петро Ярош повідомив, що на півострові за півтора року видали понад два мільйони паспортів.

(Текст підготував Владислав Ленцев)​