Новий склад української Верховної Ради – нові обличчя, але чого від них очікувати? Аналітик «Атлантичної Ради» вибрала тих нових парламентарів, які вже встигли показати себе у громадській роботі і пропонує стежити за ними. Дисертації на продаж – ця проблема української освіти, а відтак і науки отримала міжнародну увагу. Про те, яких збитків завдає Україні знецінення реальних знань, розповідає автор із часопису New Eastern Europe. Про останнього великого американського інвестора в Росії, який опинився за ґратами у Москві, інформує європейське видання американського ділового часопису Wall Street Journal.
Новий український парламент є молодший, є менш досвідчений, включає більше жінок і навіть має першого афроукраїнця, зауважує аналітик Atlantic Council Мелінда Гарінґ. Із п’ятьох політичних сил, що пройшли до парламенту, чотири представляють себе прихильниками західного курсу. А хто ж проводитиме його? Оглядач пропонує придивитися до дев’ятьох нових прізвищ – 5 із «Голосу» і 4 зі «Слуги народу».
Троє чоловіків із «Голосу» – юристи Олег Макаров, який працював уже в Київській міській раді, та Андрій Осадчук, який, як пише Гарінґ, має талант пояснювати складні концепції та є природженим лідером. Ярослав Юрчишин раніше очолював антикорупційну організацію Transparency International, а за його лагідною зовнішністю проглядається загартування «Пластом» та витримка і лідерські якості, закладені навчанням, зокрема, і в Католицькому університеті.
Лідерськими якостями та професійною підготовкою не поступаються і жінки, які увійшли до парламенту під знаменами «Голосу». Олекснадра Устинова, яка має за спиною роботу в Центрі протидії корупції та рік підготовки у Стенфорді. Має чим похвалитися і Кіра Рудик, яка поставила на ноги стартап, який «Амазон» придбав у лютому за мільярд доларів. Її голос у новому парламенті стане на захист українського бізнесу, прогнозує аналітик.
Цікаві нові імена є і в складі партії «Слуга народу», яка матиме більшість у новому парламенті, а отже, їхні дії матимуть більший результат. Мелінда Гарінґ пропонує стежити за тим, як голосуватиме Анастасія Красносільська, яка також походить із антикорупційного середовища. Також, на її думку, варто приглядатися до Дмитра Наталухи, випускника Кембріджу, який працював у багатьох західних юридичних компаніях. Менше відомо про Давида Арахамію та Андрія Геруса, тож тут дослідниця пропонує покладатися на аналіз видання Kyiv Post, яке побачило в них потенціал реформаторів.
Добра освіта, якою можуть похвалитися згадані парламентарі, в Україні – рідкість. А про те, чому це так, пише автор статті, яку вміщує часопис New Eastern Europe. Арарт Осипян, професор Університету імені Джорджа Мейсона, вказує на гостру проблему, що стоїть в українському суспільстві – інфляцію дипломів, брак реальних знань, а відтак падіння професійного рівня в багатьох сферах життя.
Докторські дисертації на продаж – це українські реалії. Всі українські президенти мали докторські дисертації – Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Петро Порошенко – всі могли похвалитися докторським званням. І якщо Володимир Зеленський ще не має докторського ступеня, то легко може його здобути – дисертаціями в Україні торгують десятки компаній. За гроші можна отримати і есе, і книжки, і наукові статті, і монографії, і експертні висновки – хочете в роздріб, а хочете – в пакеті.
Ринок фіктивних наукових робіт є настільки поширеним, що реклама пропонує знижку на 15%, якщо ви приведете з собою друга – також потенційного професора. Програма all-inclusive передбачає і вигіднішу ціну за послуги. Найцікавіше для дослідника, який написав не одну наукову працю на цю тему, було дізнатися, що ці компанії, а він нарахував 46, працюють легально, надаючи «інтелектуальні послуги». Правоохоронці їх не чіпають, вони мають легальні адреси, чемно платять податки.
Звинуваченнями в плагіаті в Україні нікого не здивуєш, репутацій ані політиків ані науковців воно не руйнує навіть у дуже широко обговорюваних і доведених випадках.
Не відстають від політиків і дрібніші державні службовці. Керівники митниці, поліції, податкової також не шкодують грошей для диплому – він приносить підвищення зарплати та просування по службі.
Аналізуючи освіту українських політиків, які надають перевагу дисертаціям на тему економіки і права, і не мають знань з політології та державного управління, американський вчений не радить очікувати від них змістовних реформ, що приведуть до демократії та економічного процвітання українського суспільства.
Після захоплення Криму та накладання західних санкцій дуже небагато закордонних інвесторів ризикували стверджувати, що Росія – країна великих можливостей. Про одного з останніх, Майкла Калві, який нині опинився з ґратами в Москві, розповідає Європейське видання американського ділового часопису Wall Street Journal.
«Тут є все, зростання, креативність, все, що вам потрібно», – розповідав Калві на одній з зустрічей з російськими та закордонними бізнесменами. Цього року, пише кореспондент Wall Street Journal, Калві конференцію пропустив – не зі своєї вини, бо у лютому до міжнародного інвестора, засновника і керівного партнера фонду приватних інвестицій Baring Vostok Capital Partners, постукали в двері працівники російських органів безпеки і звинуватили його у фінансових махінаціях. Поповзли чутки, що Калві вирішив фінансувати опозицію до президента Володимира Путіна.
Білл Браудер: Захопливий звіт про те, як Майк Калві намагався протистояти сумнівному російському бізнес-партнеру і опинився у в'язниці. Усі, хто хоче вкладати гроші в Росію і після цієї історії, мають бути несповна розуму
Як пише Wall Street Journal, проблеми Калві почалися після того, як Росія захопила Крим, а західні країни наклали на неї економічні санкції.
Колишній партнер Калві Артем Аветісян, який має добрі зв’язки в правоохоронних органах Росії, хотів взяти під контроль банк, до якого вони разом інвестували, бо банк через санкції почав втрачати гроші. Але головний висновок автора статті про справу Калві – це те, що мало в кого виникне бажання займатися інвестиціями до Росії після того, як головний прихильник Путіна, який із 1994 року до 2018 року інвестував понад 2,4 мільярда доларів у 70 проектів, починаючи фінансовими послугами, паливом, і закінчуючи телекомунікаціями та медіа, тепер опинився за ґратами. І хоча Калві відпустили нині під домашній арешт, ситуація виглядає так, що банку його вже позбавили, а можуть позбавити і свободи.
