«Встановити пряму відповідальність Росії»: що нового в проєкті резолюції ООН з прав людини в Криму

Комітет 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН схвалив проєкт оновленої та посиленої резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна». Міністерство закордонних справ України привітало цей крок, а російська влада відразу розкритикувала документ, назвавши його «антиросійським».

Зокрема, проєкт резолюції містить відомості про заміну населення в Криму, його мілітаризацію, залякування та політичне переслідування цивільного населення, насильницькі зникнення та інші протиправні дії, в яких звинувачують Росію на півострові. Резолюція вимагає від неї негайно припинити грубі порушення прав людини і забезпечити безперешкодний доступ до Криму для міжнародних моніторингових місій ООН та ОБСЄ. Про зміст і значення нового проєкту резолюції йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Після затвердження проєкту резолюції Міністерство закордонних справ України опублікувало коментар першої заступниці міністра Еміне Джеппар, в якому вона пояснила значущість документа й торкнулася його змісту:

«Це попереднє, сигнальне голосування перед розглядом проєкту резолюції на Генеральній Асамблеї. Воно відбудеться у грудні. З 2016 року це вже п'ята подібна резолюція, і це абсолютно чіткий, практичний інструмент захисту наших громадян. Ми всі добре знаємо, що публічність рятує життя. Наша кримська резолюція цього року оновлена й значно посилена. У ній підкреслюється весь спектр правового та людського виміру наслідків окупації. Це тортури, незаконні арешти, довільні затримання, чергові політичні вироки проти громадян України, обмеження свободи слова та мирних зібрань, знищення Православної церкви України, переслідування мусульман і представників інших конфесій, заборона Меджлісу кримськотатарського народу та призов до російської армії. Це лише частина злочинів Росії».

Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник розповіла Крим.Реалії, які нововведення українській стороні вдалося внести до проєкту резолюції.

‒ Дійсно, цього року резолюція посилена. Якщо раніше вже була зафіксована вимога, щоб країни називали Автономну Республіку Крим та місто Севастополь частиною України, то зараз окремо підкреслено, щоб наявні там органи влади називалися «окупаційною владою Російської Федерації». Це встановлює пряму відповідальність Росії за все, що відбувається в Криму, і це особливо важливо у зв'язку з іншим правками, щодо COVID-19. У резолюції є два пункти на цю тему: по-перше, про те, що Росія використовує епідемію для необґрунтованого погіршення ситуації з правами людини й піддає людей додатковій загрозі під час різних мілітаристських заходів, по-друге, про бездіяльність Російської Федерації, яка призводить до ризиків для здоров'я і життів ув'язнених у Криму. Це абсолютно нові пункти.

Ольга Скрипник також підкреслює, що в резолюцію внесене ім'я Сервера Мустафаєва ‒ координатора «Кримської солідарності», який з 2018 року перебуває під арештом, нібито за «участь у діяльності терористичної організації».

‒ Кожен раз працювати над внесенням конкретного імені до резолюції дуже складно, але, тим не менше, це вдалося. Ми сподіваємося, що згадка Сервера Мустафаєва не тільки допоможе знову порушити проблему незаконного позбавлення волі кримських татар, мусульман, активістів, але також сприятиме його звільненню. Раніше в резолюції вносили імена Олега Сенцова та Володимира Балуха. У новому проєкті також є заклик до того, щоб Генеральний секретар ООН взяв на себе питання Криму і працював над черговою доповіддю. Окрім того, в документі міститься чіткий заклик до країн-учасниць ООН, щоб вони об'єднувалися в межах міжнародних платформ для розв'язання питання Криму. Можливо, вже наступного року ми побачимо перші подібні майданчики, що стосуються саме півострова.

Тим часом офіційний представник Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова оголосила, що відомості, які подає Україна в ООН, нібито спотворені, і запропонувала організувати моніторингову місію на російських умовах:

«Багато міжнародних структур ухвалюють рішення, зокрема про гуманітарну ситуацію і про права людини в Криму, не знаючи реальної ситуації, тому що, на жаль, ґрунтуються на думці української сторони, яка не має уявлення, що там відбувається. Багато міжнародних так званих «експертів» роблять свої висновки, називаючи себе експертами з кримської проблематики, але ні разу не приїхали туди і не мають можливості наочно зрозуміти, що ж там відбувається... Ми готові до діалогу з профільними міжнародними організаціями з питання дотримання прав людини в Криму в межах процедур, застосовних до дотримання Російською Федерацією зобов'язань у цій царині на території нашої країни. Ми також готові зустріти місії відповідних організацій у Криму в межах мандата відповідних структур і в прив'язці до процедур, які можуть застосовуватися для відвідування Росії».

Раніше фахівець з прав людини Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Віталій Хилько в ефірі Радіо Крим.Реалії зазначив, що він та його колеги можуть погоджувати візити на півострів тільки з українською стороною, і запевнив, що відомості про порушення прав людини в Криму досить об'єктивні:

«Хоча у нашої місії немає прямого доступу на півострів, це не знімає з нас відповідальності та обов'язків з моніторингу дотримання прав людини на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У нас є методологія дистанційного моніторингу, яка передбачає спілкування зі свідками та жертвами порушень прав людини, які проживають або перебувають там на той момент. Ми проводимо детальні інтерв'ю з ними або телефоном, або особисто, коли вони виїжджають на материкову частину України. Ми спілкуємося з громадянами, які перетинають адміністративний кордон, на пунктах пропуску в Херсонській області, з'ясовуючи, з чим вони стикаються в повсякденному житті. Окрім цього, ми постійно тримаємо зв'язок з адвокатами у кримінальних та адміністративних справах, про які пишемо у своїх доповідях. Зрозуміло, ми все це ще раз перевіряємо».

Одним з найбільш грубих порушень прав людини в Криму залишаються насильницькі зникнення, які російська влада розслідує з великим небажанням, ‒ вважає керівниця юридичного напряму громадської організації «Крим SOS» Ольга Куришко.

‒ Наша організація зафіксувала 44 факти насильницьких зникнень, причому 15 осіб досі не знайдені. За нашою інформацією, щодо трьох фактів взагалі не були порушені кримінальні справи, а щодо дев'яти слідство було зупинене. Це стандартна практика: кримінальну справу порушують, два місяці вона перебуває в пасивній фазі, потім її вирішують зупинити, і поки адвокати або члени сім'ї зниклого не оскаржать це, нічого не рухається з місця. Оскільки слідчі нічого не можуть знайти чи особливо й не намагаються, вони не хочуть вичерпувати відведений законодавством термін на розслідування, і в результаті такі зупинки трапляються раз у два-три місяці... Звичайно ж, нам дуже хочеться, щоб чергова згадка в новій резолюції ООН вплинула на ситуацію з розслідуваннями, просто ті, хто ними займається, не завжди читають міжнародні документи.

Зі свого боку український політолог Ілля Куса скептично дивиться на проєкт чергової резолюції.

‒ У міжнародних інстанціях процес іде, там ніщо не заморожене. З іншого боку, цінність самих резолюцій ООН для практичного впливу на ситуацію мінімальна, принаймні на цей момент. Що стосується призову брати участь у міжнародній платформі щодо Криму, тут все може бути ‒ питання тільки в тому, який вона матиме функціонал на міжнародній арені. Поки я цього не розумію, інформації дуже мало.

Раніше в Міністерстві закордонних справ України анонсували, що в Києві у травні 2021 року планують міжнародний саміт з деокупації Криму в межах згаданої вище міжнародної платформи. Зацікавленість в участі висловили у низці країн, серед яких ‒ Туреччина, США, Польща та країни Балтії, також Київ планує запросити за стіл переговорів Росію.

(Текст підготував Владислав Ленцев)