Російське керівництво цілеспрямовано реалізовує політику замовчування війни з Україною. Саме широкомасштабне вторгнення, що триває вже понад 100 днів, у російському бюрократичному лексиконі називається лише «спецоперацією».
Тим самим всі жахи війни, руйнування цивільної інфраструктури, насилля і загибель мирних громадян України автоматично виносяться за дужки. Одночасно замовчуються і наслідки тотальних санкцій щодо російської економіки, соціальної сфери, культури, освіти, спорту.
У російському політикумі культивується образ Росії як жертви несправедливих нападок Заходу (насамперед, США та Великої Британії), котрий споконвічно прагне знищити російську державу.
СРСР немає, а «залізна завіса» знову є
На Росію опускається дедалі щільніша інформаційна «залізна завіса». Ще на початку березня Роскомнагляд змусив видалити матеріали таких ЗМІ як «Новая газета», «Медиазона», «Дождь» та інших, де агресія Росії називалася вторгненням, війною чи нападом. За кілька днів телеканал «Дождь» призупинив свою роботу, а «Эхо Москвы» повідомило про ліквідацію радіоканалу та сайту після їх блокування.
У Росії практично недоступні сайти ВВС, «Радіо Свобода» та «Deutsche Welle». Обговорюється можливість заборони VPN, які досі дозволяли багатьом росіянам отримувати доступ до незалежних джерел інформації.
Введені суворі заходи, що придушують антивоєнний рух. Так званий «закон про фейки» встановлює кримінальну відповідальність до 15 років позбавлення волі за «публічне поширення завідомо неправдивої інформації про використання Збройних сил РФ з метою захисту інтересів Росії та її громадян».
У процес створення інформаційного вакууму активно включено Російську православну церкву на чолі з патріархом Кирилом. На цей факт активної участі церкви у провокуванні війни нарешті звернули увагу в Євросоюзі та намагаються запровадити санкції проти патріарха.
Відповідальність за вторгнення навмисно розмита. Від імені умовної «партії війни» періодично виступають різні люди з російського політикуму – секретар Ради безпеки Російської Федерації Микола Патрушев, колишній президент Росії, а нині заступник голови Ради Безпеки Російської Федерації Дмитро Медведєв, голова Держдуми Росії В'ячеслав Володін.
Сам же Володимир Путін, починаючи з 24 лютого, порушив мовчання лише після ракетного обстрілу Києва 5 червня, пригрозивши нанесенням нових ударів у разі постачання Україні далекобійних ракет.
Немає війни – немає втрат
Військове керівництво Росії теж взяло курс на замовчування ходу спецоперації. З інформаційних повідомлень не зрозуміло навіть, хто нею зараз керує та чи існує взагалі централізоване військове командування бойовими діями росіян в Україні.
Одне з найболючіших питань – втрати російської армії табуйовано.
Колишній заступник міністра оборони Росії, голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов днями заявив, що Росія практично перестала зазнавати втрат під час спеціальної військової операції в Україні. І це є результатом зміни тактики ведення бойових дій.
Останні цифри, оприлюднені Міністерством оборони Росії у березні – 1351 загиблих. «З того часу дані не озвучувалися Міноборони, і поясню чому. Нині, звісно, є поранені, але такої кількості загиблих уже немає», – наголосив Картаполов.
Водночас, українське командування повідомляє про понад 31 тисячу загиблих російських військових, західні джерела відзначають 20% втрату бойової могутності російських збройних сил, акцентуючи увагу на катастрофічних даних про загибель як старших офіцерів і генералів, так і молодшого офіцерського складу.
Напередодні 100 днів з початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Кремль заборонив державним ЗМІ «акцентувати увагу» на його тривалості. Пояснюється це тим, що російському суспільству нічого пред'явити як «перемогу», проте доведеться пояснювати значні втрати, санкції та колосальну репутаційну шкоду.
У російському інформаційному полі відбувається зрушення в бік «війни із Заходом» («Третьої світової»), що для російського обивателя звичніше і зрозуміліше, ніж загадкові мовні конструкції «денацифікація» та «демілітаризація» України.
Метою таких дій є не допустити розгортання антивоєнних протестів в країні та дестабілізації соціальної ситуації на тлі дедалі більшого санкційного тиску.
Однак у порівнянні із попередньою агресивною інформаційною експансією РФ в цілому світі, спроби такого потовщення «інформаційного міхура», у якому перебувають громадяни Росії, вже менше нагадують атаку і більше схожі на захист.
Анатолій Курносов, експерт Центру політичних студій «Доктрина»
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
