«Місяць щедрості й духовного очищення». Що потрібно знати про Рамадан і як дотримуються посту кримчани в російському ув'язненні

Священний для мусульман Криму та всього світу місяць Рамадан у 2021 році розпочався 13 квітня й триватиме до 12 травня, після чого настане свято розговіння ‒ Ураза-Байрам. У деяких країнах під час Рамадану підсилюють карантинні обмеження, тим часом у Криму спостерігається чергова хвиля захворюваності на COVID-19.

Про особливості цьогорічного Рамадану в контексті пандемії та утримання кримських мусульман у російських місцях ув'язнення, в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин розмовляв із муфтієм Духовного управління мусульман Криму в Києві Айдером Рустемовим, кримськотатарським активістом Ісмаїлом Рамазановим, волонтером об'єднання «Кримська солідарність» Ділявером Меметовим та українським істориком, фахівцем з ісламу Михайлом Якубовичем.

‒ Айдере, що стороннім людям потрібно знати про Рамадан у першу чергу?

Рустемов: Це місяць посту, місяць Корану, місяць щедрості й духовного очищення. Піст ‒ обов'язковий стовп в ісламі, кожен мусульманин має постувати раз на рік ‒ у місяць Рамадан. Не постують лише ті, у кого є на це вагомі причини ‒ хворі, вагітні та жінки-годувальниці за рекомендацією лікаря, ті, хто перебуває в дорозі. Тим не менше, вони зобов'язані відбути пропущені дні, коли у них з'явиться така можливість.

‒ Як проходить сам піст?

Рустемов: Це утримання від їжі, пиття, інтимної близькості ‒ від зорі до повного заходу сонця на горизонті. Звичайно ж, піст передбачає відмову від усього поганого, від гріховного, від нечестивого. Пророк Мухаммед говорив, що той, хто не залишив лжесвідчень, не залишив негідних вчинків, з точки зору Всевишнього може не залишати їжу й питво.

‒ Чи змінила якось пандемія реалії Рамадану?

Рустемов: Звичайно ж, обмежила, тому що Рамадан ‒ це колективні намази, колективні іфтари, тобто вечірні розговіння. Ми не рекомендуємо проводити масові іфтари, а намази ‒ в обмеженій кількості залежно від регіону. Для Києва це одна людина на 10 квадратних метрів зі своїм килимком. Усе це необхідно враховувати.

‒ Дякую. Ми також запрошували до інтерв'ю представників підконтрольного Росії Духовного управління мусульман Криму, проте нам не відповіли. Одна з кримських особливостей Рамадана ‒ те, що багато мусульман зустрічають його в російському ув'язненні, де, як вважають правозахисники, вони опинилися з політичних мотивів. Ісмаїле, розкажіть про свій досвід.

Рамазанов: На початку 2018 року мене позбавили волі, і я перебував у сімферопольському СІЗО до 14 липня, зустрівши там священний місяць Рамадан. Це був гіркий досвід дотримання посту в місці позбавлення волі. Навіть в умовах неволі найкращі сини наших народів зараз постують, адже це один із п'яти обов'язкових стовпів ісламу. Ми дуже згуртовані, ми підтримували один одного, намагалися передати якісь смаколики для іфтарів, які нам передали наші батьки, наші родичі зі свободи. На жаль, у сімферопольському СІЗО, як і в багатьох колоніях і СІЗО того ж Ростова, за інформацією наших політв'язнів, у принципі немає умов для дотримання стовпів ісламу. Немає молитовних кімнат, немає мечетей, елементарно порушується раціон, немає дозволеного халяльного м'яса. Тим самим повсюдно порушуються права політв'язнів.

‒ Чи намагалися ви якось звертатися до адміністрації сімферопольського СІЗО та інших місць утримання щодо цих проблем?

Рамазанов: Звичайно ж, кожен з хлопців писав скарги. Але навіть, коли нас вивозили на так звані суди, ми теж не могли постувати: перевезення упродовж кількох годин, багатогодинне перебування в так званих «склянках», де ледве можна навіть сидіти. Часто я просив помолитися в залі суду, коли наставав час молитви: килимка не було, я просто стелив верхній одяг на підлогу. У виняткових випадках конвоїри йшли назустріч і випускали з цих «склянок», щоб у коридорі або підвалі того ж суду можна було простіше помолитися. Але часто вони просто кажуть: не дозволено, заборонено. У нас багатонаціональний Крим, ми століттями жили там, а всі ті ж судді, які судять наших патріотів, самі з Криму. Вони знають, що ми мусульмани, до того ж є чіткі закони Російської Федерації ‒ хоча, звичайно, вони у тимчасово окупованому Криму не виконуються.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Карантин за ґратами. Пандемія і кримські в'язні в Росії

‒ Дякую. Ділявере, ви як волонтер об'єднання «Кримська солідарність», яке допомагає кримчанам-мусульманам у російському ув'язненні, що можете додати?

Меметов: Незважаючи на всі труднощі, з якими сьогодні стикаються хлопці в тюрмах, у міру своїх можливостей і здібностей вони дотримуються посту. І ми просимо Всевишнього Аллаха, щоб він полегшив їм ці труднощі й прийняв їхні благі діяння. Мені пригадуються події чотирирічної давнини, коли фігуранти «першої бахчисарайської групи» у так званій справі «Хізб ут-Тахрір», серед яких був мій батько, вперше стикалися з цими проблемами. Ставлення до хлопців у тюрмах відрізнялося від сьогоднішнього: як у мого батька, так і в інших фігурантів цієї справи не було можливості стежити за часом. Тобто не було ні годинника, ні радіо, вони сиділи в одиночних камерах без доступу сонця. Співробітники ізолятора говорили, котра година, коли їх запитували. Батько розповідав, що він намагався визначити час за співом птахів. Коли в тюрмах ставало все більше й більше людей, які дотримуються ісламу, почали періодично лунати заклики до намазу. Інтуїтивно якось визначали час розговіння. Загальна проблема для всіх мусульман ‒ це їжа в колонії або в СІЗО, адже переважно її готують на свинині, яку ми, як мусульмани, не можемо вживати. Тому, дійсно, сьогодні постити в цих місцях дуже складно. Торік наше об'єднання організувало ініціативу під назвою «Іфтар для в'язня»: будь-яка небайдужа людина може відіслати посилку в місця позбавлення волі, щоб передати політв'язню декілька товарів. На сторінці «Кримської солідарності» у Facebook та на Ютуб-каналі є покрокова інструкція, як це зробити. Звичайно ж, це не можуть бути швидкопсувні продукти на кшталт молочних або м'яса, тому що замовлення оформляється і відсилається упродовж 7-10 днів.

‒ Дякую. Михайле, якщо говорити про материкову частину України ‒ наскільки інтегрувалися ісламські традиції в життя українського суспільства? Наскільки зрозумілими стали традиції мусульман для українців?

Якубович: Вже декілька десятиліть Україна знайома з ісламською традицією. Я маю на увазі сучасне покоління ‒ особливо люди, які живуть у великих містах, досить часто стикаються з мусульманами. Окрім того, є певна частина мусульман-українців, причому, частина з них ‒ це активні люди, патріоти своєї країни, які постійно підкреслюють свою ідентичність ‒ не тільки мусульманську, а й українську. Зрештою, після 2014 року про мусульман дізналися краще через сумні події навколо Криму, кримських татар. Загалом, мені здається, вже досягнутий якийсь рівень порозуміння, і за всіма опитуваннями й іншими критеріями Україну, в принципі, можна назвати країною, досить-таки толерантною до релігійних меншин. Хоча, звичайно, ми рідко чуємо про Рамадан на центральних каналах телебачення, мусульманська тематика більше представлена в Інтернеті. Ніякої цілеспрямованої політики щодо цього немає.

‒ Чи є мусульманські свята на зразок Ураза-Байрам державними вихідними в Україні?

Якубович: Ні, хоча рік або два тому була ініціатива, яка нібито походила від президента, щоб оголосити мусульманські свята вихідними. Насправді питання вирішується на місцях: працівники-мусульмани можуть звертатися до роботодавця з проханням про вихідний у цей день. Напевно, в сучасних умовах, коли через пандемію багато хто працює віддалено, це взагалі дещо згладило тему вихідних. А так навряд чи в Україні в найближчому майбутньому обидва великих мусульманських свята ‒ у кримськотатарському прочитанні Ураза-Байрам та Курбан-Байрам ‒ будуть оголошені вихідними. Виникає запитання: що під час свята для кількох сотень тисяч українців робитимуть усі решта мільйонів? Уже навіть християнські релігійні свята багатьма не сприймаються так, як раніше. Загалом можливість гідно зустріти своє свято на материковій Україні, мені здається, мусульманину забезпечена.

(Текст підготував Владислав Ленцев)