Спеціально для Крим.Реалії
Підручник граматики непохитний: пасивний стан вказує, що особа або предмет не виконують дію, а відчувають її на собі. Тобто виступають не суб'єктом дії, а об'єктом.
Часом здається, що це не про мову, а про людей.
Найяскравіше це виявляється в любителів конспірології. Їхній пошук змов ‒ це не мета, а спосіб. Спосіб довести самим собі, що світом правлять глобальні сили, які смикають всіх інших за ниточки. Це не більше ніж спроба зняти із себе відповідальність. Адже як можна розпоряджатися своєю долею, якщо ти лише пішак у чужих натруджених руках?
Злі боги у кожного свої. Хтось вірить у світовий уряд. Хтось ‒ у ліберальну змову. Хтось ‒ у протоколи мудреців. Але всіх об'єднує одне: випадковостей не існує. Збігів тим більше. З точки зору конспіролога, ми живемо в до дрібниць вивіреному сценарії та граємо за чужими правилами. Конспірологія дивно живуча ‒ просто тому, що дарує право на безвідповідал
Конспірологія живуча тому, що дарує право на безвідповідальність
Вслід ідуть адепти «зради». Причому «зради» не діяльної («чуваки, ось проблема, вирішуймо»), а первинної («все пропало, нас зливають»). Адепт «зради» зазвичай виступає в ролі пророка у своїй вітчизні, якого ніхто не чує.
Позиція зручна тим, що дозволяє носити білий одяг і з сумними очима проповідувати невідворотність потопу. Будь-які неприємні новини супроводжуються нездоланним «я ж казав». Люди з очима басетхаундів ‒ у їхніх самовідчуттях позитивних сценаріїв не існує. Втім, півтонів теж ‒ будь-які хороші новини оголошуються малозначними або несуттєвими.
Замикають список ті, хто вірить у перемогу на блюдечку. Адепти таємного знання про світові плани з нейтралізації агресора. Торгують щенячим оптимізмом і мрією. Вірять в доброго бога, який забере паству живцем на небеса.
Об'єднує їх усіх одне й те саме. Пасивний стан.
Вони всі добровільно записали себе до списку об'єктів чужої дії. Жертв чужої волі. І вибравши один раз модель поведінки, вони її старанно раціоналізують. Пояснюючи собі й усім довкола, що їхній опис реальності ‒ єдино вірний. Вибірковість ‒ ось те, що відрізняє їхні стрічки в соцмережах. Там немає відтінків сірого. Є лише те, що підтверджує правильність їхньої позиції.
Адепт «зради» не бачить успіхів. Той, хто інвестує себе та свої сили в державу ‒ просто не знайде себе в його картині світу. Адепт конспірології не визнає свободи волі. Той, хто звик ухвалювати рішення за себе сам ‒ не виявить себе в його текстах.
Немає нічого страшнішого, ніж думка про те, що майбутнє залежить від кожного з нас
Їх усіх можна зрозуміти. Тому що немає нічого страшнішого, ніж думка про те, що майбутнє залежить від кожного з нас. І що завтрашній день кожен з нас будує щохвилини. Своєю дією. Чи бездіяльністю.
Тому що в цьому випадку немає за кого сховатися. Зникають обставини. Випаровуються злі та добрі боги. А кожен отримує в розпорядження обов'язки й відповідальність. Ті самі, якими він може розпоряджатися на свій розсуд.
Бути самостійним ‒ страшно. Втім, лише це відрізняє тих, хто встиг подорослішати, від тих, хто вирішив не поспішати.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
