Новий документальний фільм Олега Сенцова «Реал» презентували на міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах (Чехія). Цю стрічку Сенцов зафільмував випадково, увімкнувши тактичну камеру в себе на шоломі під час бою на Півдні України минулого літа. Він триває 90 хвилин і не має жодної монтажної склейки. «Ми хотіли показати правдиву війну. Вона саме така», – пояснює Сенцов. Радіо Свобода зустрілося з режисером і оборонцем України перед прем'єрою.
Олег Сенцов розповів про те, як це – іти на штурм і втрачати побратимів. Він має свій погляд на те, коли закінчиться війна, чого варто очікувати від Заходу, а також на перспективи демобілізації для тих, хто воює вже третій рік без перерви.
– Розкажіть про операцію «Реал». Про що фільм, що зафіксовано?
– Ну, це не операція. Це було рік тому, коли був наш «великий» контрнаступ, який, всі знають чим закінчився, на жаль. Не тим, на що всі сподівалися. І це був один із днів, довгих днів наступу. Кожен день ми наступали, намагалися. І це була одна зі спроб прориву на два кілометри для захоплення позиції «Реал».
І це був дуже важкий бій. Наша бригада зазнала великих втрат. Переважно з моєї роти, і з іншої роти хлопці загинули. Багато було поранених, психологічно дуже важко було, багато було необстріляних бійців.
Це був дуже важкий бій. Наша бригада зазнала великих втрат. Переважно з моєї роти
І я був у головній групі, у [БМП] Bradley, яка їхала за танкове загородження. Ми заїхали на цю позицію, придушили вогнем ворожу піхоту, висадили свою піхоту, поїхали за новою порцією допомоги.
І поки ми поїхали, нашу Bradley трохи «натрьохсотило» (пошкодили – ред.).Треба було її полагодити, перезарядити і забрати людей. Ми через дві години поїхали назад. Там ситуація змінилася на набагато гіршу. Вони почали відрізати всі Bradley, що прибували. Там було мінне поле і коротка стежка. Вона була заблокована. І поки ми маневрували, намагалися якось її об'їхати, нас підбили.
Ми висипались і опинилися на іншій позиції – «Марсель». Я після висадки перевіряв свій шолом, чи на місці GoPro, чи не впала, бо там була така метушня. І цей момент камера увімкнулась і зняла ці півтори години відео випадково. На ньому немає самого бою, ми перебуваємо просто в траншеї і ведемо перемовини з піхотою на «Реалі», тому що я був єдиним командиром, у кого був прямий зв'язок. Тому, що у штабів не добивала «радєйка», оскільки там був бугор.
Хотілося показати обличчя цієї війни, яке не завжди буває геройським, не завжди буває таким правильним, організованим
І так вийшло, що я був на радіозв'язку майже 12 годин, і намагався координувати і допомагати цій піхоті, і тримати зв'язок з артилерією, штабом та аеророзвідкою. І от частина цієї роботи потрапила на відео, і ми вирішили це показати, тому що це все, що є про цей бій. І хотілося, по-перше, в пам'ять про людей, які там загинули, наші друзі, і взагалі показати обличчя цієї війни, яке не завжди буває геройським, не завжди буває таким правильним, організованим, але це правдива війна, от вона така.
– І у фільмі немає склейок, тобто все так, як було?
– Так, як було. Там майже півтори години просто відео, яке дивитися, можливо, комусь буде нудно, нецікаво. Особливо, глядачам за кордоном треба читати багато субтитрів, а українському – треба слухати все це, не одразу ти вникаєш у ситуацію. Тобто навіть військовий не одразу зрозуміє, що відбувається. Але подивившись увесь матеріал, ти вже розумієш, що це було, і починаєш занурюватись. Ми зрозуміли, що це цікаво, тому вирішили це випустити.
– Презентуючи фільм на західну аудиторію, якої реакції ви очікуєте? Чи зрозуміють?
– В Чехії достатньо нормальна наша підтримка, особливо зараз із новим президентом, і з боку Карловарського фестивалю, який є таким культурним локомотивом цієї історії. Вони мене підтримували, коли був у в'язниці, Україну підтримували завжди, і продовжують це робити. Тому це може дати поштовх, щоб знов привернути увагу до цієї війни. Тому що ми тут вже мали пару розмов з місцевими, які запитували, а у вас що там досі війна, у вас досі вбивають людей?
Тобто вони все одно живуть своїм життям. Треба постійно по це нагадувати, коли будь-який привід є. Одна справа – це просто якась зустріч, а інша – це відео і показ, це зовсім інший рівень уваги. За можливості, я це зробив.
– Ви в іншому коментарі казали, що ви не бачите, що війна закінчиться найближчим часом. Здається, ви сказали, що якщо за 10 років вона завершиться, ви будете щасливі, так? А в цьому контексті, що варто усвідомити українському суспільству?
– Треба перестати ховати голову в пісок. Розмови спочатку були про два-три тижні, потім два місяці, потім про два роки. Треба готуватися до війни на 10 років. Якщо будемо готові до війни на 10 років, а вона закінчиться раніше, значить, ми перемогли, все зробили правильно. Якщо ми будемо постійно жити, як ось-ось до кінця року війна закінчиться, ми ніколи не будемо планувати в довгу. Ми постійно будемо жити сьогоднішнім днем, який може не закінчитись нічим хорошим для нас.
І ситуація насправді вона не дуже хороша, якщо ви розумієте. Треба робити якісь зміни і розуміти, що ця війна важка, серйозна, вона на довго. Треба дійсно всім включатися, усвідомлювати, що всі чоловіки будуть служити. Треба робити демобілізацію, ротації, переводити на військові рейки країну і вкладати гроші в оборону, в якісь виробництва, а не робити новий асфальт і стадіони. Це все може почекати.
– Ви згадали про демобілізацію, і ви служите вже третій рік від початку повномасштабного вторгнення. Чи ви поділяєте цей сентимент, який ми чуємо від військових, що дуже необхідна демобілізація вже зараз? І чи ви вважаєте, що вона може статися скоро?
– Я слово «сентимент» не зовсім розумію в цьому контексті. Це необхідність. Це дуже важко. Це важко фізично і це важко психологічно. Я на собі це відчуваю, і відчуваю по інших людях. Особливо тих, які працюють на «передку». А я працюю з людьми, які на передку, в штурмовій піхоті. Це одна з найскладніших робіт на війні. На війні всі роботи важливі, але є складні і дуже складні.
Штурмова піхота – це дуже складна робота.
І, дійсно, треба мати чіткий план. Три роки, я вважаю,– це найбільш справедливий термін для тих, хто вже відслужив. Наша влада чомусь думає, що всі побіжать з армії. Ні! Підуть ті, хто дійсно хоче відпочити. Я багато знаю людей, які демобілізувалися з певної причини. Кажуть, що хочуть відпочити, потім вибрати, можливо, іншу бригаду або ту ж бригаду, і через пів року-рік піти знову воювати. Тому що ми не можемо це закінчити, тому що ми просто вже не стягуємо. Це один момент.
А другий – це зупиняє нових людей. Люди не можуть йти в нікуди. Коли це була перша хвиля, ми брали автомати, хапали, бігли вперед, тому що вже не було часу читати Конституцію, як деякі там нам потім порадили.
І зараз це зупиняє нових людей. Люди повинні знати, що вони зупиняють своє життя на два-три роки, йдуть в армію, відслужать, зроблять своє, і потім будуть жити спокійно далі. Або залишаться, якщо хочуть, або повернуться через певний термін.
Ми повинні зробити це, як Ізраїль: усі військовозобов'язані, всі служать. Якщо треба, у них швидко відбувається мобілізація, потім всі – по домах, і живе ця держава, вона не припиняє своє існування. І вони не кажуть, що вони до кінця року переможуть ті арабські країни, які є агресорами проти них. Ні, вони живуть так все життя, розумієте?
- На прем'єрі фільму «Реал» у Карлових Варах із Олегом Сенцовим зустрівся президент Чехії Петр Павел.
- Олег Сенцов – український режисер, продюсер, сценарист, письменник, кримський громадський активіст «Автомайдану» і руху за єдину Україну. Був незаконно затриманий і ув'язнений у Криму російською окупаційною владою і засуджений за надуманими та сфальсифікованими звинуваченнями російським судом до 20 років суворого режиму. Неодноразово оголошував голодування.
- Під час перебування у російській неволі Олега Сенцова нагородили державними нагородами України: Орденом за мужність I і III другого ступеня, Національною премією Шевченка. Крім цих досягнень, Сенцов був удостоєний 11 інших міжнародних премій і нагород, серед них – Премія Сахарова «За свободу думки».
- Сенцов відбував ув'язнення в російській колонії Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу ( у цій колонії пізніше утримували і Олексія Навального, там він загинув). Сенцов провів у неволі 5 років і був звільнений під тиском світової громадськості.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .
