Про що не розповідають у російських новинах? Як російські силовики здійснюють обшуки? За яким принципом добирають фігурантів нових кримінальних справ? Яке місце Крим займає в порядку денному російських ЗМІ? Чи змінилися уявлення кримчан про Росію за три роки? Про це говоримо з російським журналістом, позаштатним кореспондентом Радіо Свобода Антоном Наумлюком.
За три роки після анексії в Криму зникли безвісти, за різними повідомленнями, від 13 до 20 осіб. Як мінімум 6 були знайдені вбитими. За словами правозахисників, зникають переважно кримські татари та громадські активісти, які відкрито говорять про свою проукраїнську позицію й демонструють незгоду з анексією. Підконтрольний Росії Слідком Криму це заперечує. За інформацією організації «КримSOS», тільки 2016 року було зафіксовано 3 насильницьких зникнення і 32 нові кримінальні справи, більше 50 обшуків. Семеро осіб змушені були пройти примусову психіатричну експертизу. Частину кримських татар переслідують за участь у «Хізб ут-Тахрір» ‒ організації, яка в Росії визнана терористичною й заборонена. Кримські мусульмани сприймають такі справи як переслідування за релігійною ознакою. Наприкінці 2016 року в ув'язненні на території Росії перебувало 36 українських громадян. МЗС України називає цифру 31. Порушення прав людини в Криму визнала міжнародна громадськість. ООН 2016 року ухвалила резолюцію щодо Криму: вперше в документах організації Росія названа країною-окупантом, а Крим ‒ тимчасово окупованою територією.
‒ Антоне, про що не повідомляють російські новини, коли висвітлюють ситуацію в Криму?
За місяць, який я був у відрядженні в Криму, були затримані 16 осіб
‒ У Криму я висвітлюю переважно судові процеси, перш за все політичного характеру: переслідування кримських татар, нечисленних вже проукраїнських активістів. Цього майже немає в російському інформпросторі. А якщо приховувати стає неможливо, просто не так розставляються акценти ‒ ЗМІ повідомляють явну брехню. За місяць, який я був у відрядженні в Криму, були затримані 16 осіб: 2 адвоката, кілька кримськотатарських активістів, люди, які приїжджали фіксувати факти обшуків і затримань. Два обшуки з гучними затриманнями, і наступними арештами й адміністративною статтею в Бахчисараї й Кам'янці ‒ останній взагалі з якимось надмірним залученням спецслужб, і все заради того, щоб затримати кримськотатарського активіста Марлена Мустафаєва за пост в соцмережі «ВКонтакте» за 2013 рік.
Тоді ж затримали 10 осіб, які робили стрім і писали про це в соцмережах. Затримали жорстко, із заламуванням рук, ідентифікували їх як учасників несанкціонованого мітингу. Приховувати обидва випадки було неможливо ‒ це були занадто гучні події. Через керівника держкомітету у справах національностей Заура Смирнова в російських ЗМІ була озвучена версія, що ФСБ розкриває терористичний осередок «Хізб ут-Тахрір». Спіймані терористи, знайдена зброя, вибухівка, заборонена література. І це відбувається в момент, коли я сиджу в суді в адміністративній справі, коли всіх цих людей судять за стрім в соцмережах.
‒ Є думка, що 2014 року кримська влада, що залишилася ще з українських часів, була латентно налаштована проти кримських татар. Саме вони зараз зводять рахунки за підсумками багаторічного протистояння. Є інша думка ‒ що все це результати дій російських силовиків, сигнал з Москви. Що Ви про це думаєте?
Російська влада довіряє своїм силовикам більше, ніж українським СБУ-шникам, які вже один раз порушили присягу
‒ Думаю, і одне, й інше. Зараз у кримській владі вистачає як приїжджих, так і старих кадрів, зокрема й кримськотатарських, які й зараз чудово себе почувають. Їх роль у нинішніх подіях ще належить вивчити. На засіданні у справі Ахтема Чийгоза, наприклад, свідком звинувачення виступав екс-заступник голови Алуштинської адміністрації Енвер Арпатли, людина, вмонтована в систему російської влади після 2014 року. Він зробив чимало, щоб Чийгоз опинився на лаві підсудних. Однак на суді він чомусь назвав людей, що стояли за цим ‒ тих же Заура Смирнова і Руслана Бальбека, фактично виступивши на захист Чийгоза. Але правда й у тому, що заміщення населення і тих же силових структур очевидне. Я називаю це другою колонізацією Криму. Наприклад, податківці замінені майже на 80%. Крим для цих людей починається з моменту їх появи там, і він ‒ російський. І, якщо ці люди там залишаться, надії на деокупацію тануть. І, звичайно, російська влада довіряє своїм силовикам більше, ніж українським СБУ-шникам, які вже один раз порушили присягу.
‒ Росія поводиться з мусульманами в Криму так само жорстко, як в інших регіонах?
‒ Громадське об'єднання «Кримська солідарність», до якого увійшли родичі постраждалих від репресій, налагодило контакт з кавказькими активістами та правозахисниками, щоб ділитися досвідом. Адже на Північному Кавказі все це сталося набагато раніше: тортури, вбивства, зникнення, звинувачення нелояльних мусульман в тероризмі. А при Україні кримським мусульманам жилося в рази вільніше.
‒ Чи прийшло до проросійськи налаштованих кримчан розуміння, що прийшла до них Росія ‒ не та, про яку вони мріяли, яку знали з телевізора?
‒ Думаю так. Жителі Криму, з якими я спілкуюся, багато говорять про розчарування. Це пов'язане перш за все з економічними проблемами, рівнем корупції ‒ він і при Україні був високий, а зараз проблема ускладнилася. Розчарування є, але це не веде до зміцнення проукраїнських настроїв. Проти Росії ‒ не означає за Україну. Одна з основних тез кримської влади ‒ мовляв, якби не Росія, була б війна, як на Донбасі. І багато хто досі так вважає. Але не забувайте, що, хоч порядок денний і формується російськими ЗМІ, українські все одно доступні ‒ обійти обмеження можна. Інше питання, хто цим користується, чи потрібно це кримчанам.
(Над текстовою версією матеріалу працювала Галина Танай)
