Як живуть у Криму звичайні люди в умовах окупації? Що змінилося в житті кримських татар, які за статистикою, зібраною правозахисниками, є об’єктами обшуків російських силовиків у 86% випадів? Як громада захищається і допомагає одне одному та українцям, що також потрапили під удар російських репресій, пережити це лихо? Про це у Празі говорили учасники акції «Крим за відпливу». Творці цієї події – чеська правозахисна організація «Людина в біді» запросила подивитися фільм польських документалістів «Заручники Путіна» та поговорити про долю простих людей учасників правозахисного руху «Кримська солідарність».
Усміхнена, з ніжним голосом, одягнена у традиційний мусульманський одяг, Лутфіє Зудієва не справляє враження небезпечної екстремістки. Молода жінка мріяла про відродження кримськотатарської мови і культурних традицій на рідній землі, про те, що вона зможе говорити кримськотатарською з дітьми не лише вдома, а в садочку, в гуртках, хоч маленькій, але дитячій установі – після десятиліть депортації ця мрія почала здійснюватися. Але весна 2014-го змінила все її життя і життя її народу.
Як можна навчити дітей сміливості, якщо ти сам боягуз, як можна навчити дітей любити батьківщину, якщо ви самі її не захищаєте?
«Як можна навчити дітей сміливості, якщо ти сам боягуз, як можна навчити дітей любити батьківщину, якщо ви самі її не захищаєте?» – пояснювала у Празі Лутфіє свій вибір долучитися до «Кримської солідарності» – руху кримських татар, які опинилися сам на сам перед обличчям російської регресійної машини, яка прийшла до Криму разом із російською окупацією. Зникнення, вбивства, засудження на колосальні терміни за абсурдними звинуваченнями в тероризмі та екстремізмі стали в Криму щоденною справою.
«Люди лягають спати і знають, що наступний обшук може статися у когось із сусідів, що о п’ятій чи шостій ранку можуть постукати в двері когось із друзів чи родичів», – пояснює Лутфіє. І тут, за її словами, важливо, що через півгодини до дому цих людей під’їдуть громадські активісти, будуть знімати на телефон, стрімити в інтернеті, і цим, з одного боку, не давати владі діяти таємно, а з іншого – підтримувати людей, які більше ні від кого не можуть чекати допомоги і підтримки.
«Наша зброя – це смартфон», – пояснює ще один активіст правозахисного кримськотатарського руху, але вже з екрану імпровізованого кінотеатру. Він – один із героїв фільму польських документалістів «Заручники Путіна», які зняли людей, що намагаються не дати себе знищити, не дати себе принизити російській окупаційній машині.
Присутній на показі режисер фільму Пьотр Маліновскі говорить, що тоді, коли в нього виникла ідея знімати цей фільм, йому здавалося, що потрібно говорити про це більше, потрібно нагадувати і пояснювати людям на Заході, в яких умовах опинилися громадяни України в Криму, і тоді Захід зможе використати свої важелі тиску на Путіна, і їх відпустять з російських тюрем, перестануть переслідувати.
«Але відтоді кількість політичних в’язнів, громадян України, тільки збільшилася, а доля тих, хто були вже засуджені, ніяк не поліпшилася», – із сумом зазначив режисер.
Ще один учасник зустрічі – молодий вчений-хімік Дилявер Меметов – був змушений припинити навчання після того, як його батька Ремзі Меметова та ще кількох мусульман затримали у 2016 році за участь в організації «Хізб ут-Тахрір», яку в Росії вважають екстремістською, і звинуватили планах «насильницького захоплення влади».
Ремзі Меметова засудили до 9 років ув’язнення. Не стати на захист батька та інших невинних людей, що постраждали лише за свої релігійні переконання, було для молодого чоловіка рівносильно зраді.
«Кримська солідарність» з’явилася в квітні 2016 року, в розпал репресій, щоб об’єднати всіх родичів заарештованих, викрадених і вбитих з моменту окупації півострова, адвокатів та активістів. «Кримська солідарність» збирає кошти на штрафи для пікетувальників, або ж на допомогу родинам зниклих безвісти та заарештованих.
При цьому, «Кримська солідарність» не обмежуються лише кримськими татарами.
«За час окупації порушено 60-70 карних справ, політично мотивованих – не лише справа «Хізб ут-Тахрір», справа Меджлісу, справа Веджіє Кашка, але і справа українських моряків, справа Володимира Балуха, тисячі затримань, адміністративних арештів, штрафів – під репресії потрапляють не лише кримські татари, але кримські татари намагаються допомогти й іншим», – розповідає в інтерв’ю Радіо Свобода Дилявер Меметов.
Серед останніх таких прикладів – саме арешт українських моряків наприкінці минулого року, коли кримські татари не лише зібрали кошти і речі для українських військових, але і повезли передачі до російської тюрми, та арешт архієпископа Климента Православної церкви України, про який вони оперативно повідомили і якого прийшов захищати кримськотатарський адвокат.
В Криму зараз почуватися у безпеці не може ніхто. Навіть ті люди, які раніше були щасливі «від приходу Росії»
«Робота силовиків вибудована як певний механізм, і коли вони «відпрацювали» одну групу населення, вони з цими методами роботи переходять до інших, – пояснює Лутфіє Зудієва. – В Криму зараз почуватися у безпеці не може ніхто. Навіть ті люди, які раніше були щасливі «від приходу Росії», нині відчувають, що жити їм стало гірше, а критикувати владу вони вже не можуть, бо за це можуть постраждати».
Чеська правозахисна організація «Людина в біді», яка організувала зустріч із кримськими активістами, вже двічі номінувала «Кримську солідарність» на міжнародну правозахисну премію. При цьому і кримські і чеські правозахисники усвідомлюють, що саме міжнародний розголос репресій і є тим, що найбільше злить окупаційну владу, і що ця влада все одно не збирається зупинятися. Та рішучості сповнені і кримські активісти.
«Ризик великий, – говорять вони. – Попередні координатори нашої організації були заарештовані саме після повернення з-за кордону, де вони розповідали про події в Криму».
На запитання чеських учасників зустрічі про те, що дає їм сили, Лутфіє і Дилявер відповідають, що це – та сама солідарність, вихована у їхньому народі, що зазнав депортації та нинішніх репресій у межах одного покоління.
Ми вчимося у наших старших – вони підтримують нас своїми розповідями, своїми діями, вчать триматися разом у складні часи
«Ми вчимося у наших старших – вони підтримують нас своїми розповідями, своїми діями, вчать триматися разом у складні часи», – говорить Лутфіє.
Наприкінці вечора всім присутнім запропонували продемонструвати свою солідарність і написати слова підтримки українським політичним в’язням у Росії на підготовлених карточках із портретами цих людей.
