Перші дні вдома, після тортур та ув'язнення в Криму, харків'янин Олександр Стешенко присвятив зустрічам із рідними. Його умовно-передчасного звільнення дочекалися батько, бабуся та дід, але мама так і не побачила сина знову на свободі.
Олександр Стешенко розповідає, що 11 квітня 2018 року його викрали на Чонгарі. Того дня він приїхав на адміністративний кордон між Кримом і Херсонщиною, хотів відвідати друга в Алушті. За його словами, їздив так не вперше, але цього разу опинився в полоні. Потім довідався ‒ озброєні люди, які вивезли його силою в невідомому напрямку, були з ФСБ Росії.
У російській поліції стверджують, що 12 квітня 2018 року Стешенка «затримали за непокору законній вимозі (стаття 19.3 КоАП Росії)». Того ж дня підконтрольний Росії райсуд Сімферополя заарештував Стешенка на 12 діб, але 24 квітня Олександр не встигнув вийти на вулицю. Знову відбулося захоплення, підвал і тортури.
Від Стешенка вимагали зізнання в підпалі будинку підконтрольного Росії муфтія Криму Еміралі Аблаєва. Олександр визнає, що під тортурами зізнався та обмовив невідомих йому людей.
Російські силовики стверджують, що нібито припинили в Криму діяльність екстремістської групи, створеної помічником лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва Еролом Велієвим, до складу якої «окрім Велієва увійшли колишні спортсмени-боксери Стешенко і Третьяков». Російський суд у Криму засудив харків'янина до двох років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії-поселенні.
Це все фантазії ФСБ. Я не підпалював цей будинок, ніколи не зустрічав ні Велієва Ерола, ні Олександра Третьякова, я обмовив цих людей
Олександр Стешенко розповів Крим.Реалії в ексклюзивному інтерв'ю, що до викрадення його російськими силовиками не чув імені Ерола Велієва.
‒ Як мені говорили, ми разом навчалися, він, виявляється, теж закінчував Харківський авіаційний інститут. Але він старший за мене на 10 років, і ми не могли перетинатися. Коли я почав навчатися, він вже закінчив аспірантуру.
‒ Є відео вашого допиту, оприлюднене ФСБ, а як це відбувалося насправді?
‒ Те, що я говорив там ‒ це все фантазії ФСБ. Я не підпалював цей будинок, ніколи не зустрічав ні Велієва Ерола, ні Олександра Третьякова, я обмовив цих людей. Мені говорили, кого треба назвати. Мене душили кульками, роздягали, били струмом, обливали водою, катували, примушували це сказати. Нестерпно було, довелося сказати те, що вони хотіли.
‒ У ФСБ я провів три місяці, з 24 квітня до 26 липня. Я не знаю, де був, у якомусь підвалі, вогкість, лежав один матрац на підлозі, я був пристебнутий наручниками, а до наручників була пристебнута гиря вагою у 24 кілограми. Найважче було ‒ витримувати тортури, поки не записали відео, мучили кожен день. Потім привезли мене перед судом у Сімферополь в СІЗО, а СІЗО відмовилося мене приймати, тому що я погано виглядав: весь синій, білки очей червоні, судини полопалися від удушення.
‒ За яких обставин було зняте відео?
‒ Дали мені папірець з текстом, продиктували, що я маю сказати і все.
Найважче було ‒ витримувати тортури, поки не записали відео, мучили кожен день
‒ Ви вже зустрічалися з тими людьми, яких обмовили?
‒ Ні, але хотів би побачитися, порозумітися. Думаю, вони не дурні й усе розуміють, але я хотів би вибачитися.
‒ А в ув'язненні чи спілкувалися ви з іншими політичними в'язнями?
‒ Так, спілкувався з Євгеном Пановим, теж незаконно засуджений, хороша людина, він допомагав мені та пояснював, що треба робити.
У СІЗО Сімферополя є спеціальний блок, в якому сидять українці, які нібито хтось терорист, хтось екстреміст. У них є спеціальний, ізольований від загальної маси блок, де тримують таких, як я, як Панов. Володимир Балух теж там був, я його бачив, просто віталися, але не спілкувалися. Був ще татарин, прізвища не пам'ятаю, звуть Тимур, нібито знайшли у нього книги «Хізб ут-Тахрір» (забороненої в Росії міжнародної ісламської політичної організації ‒ КР).
‒ Цей блок для українців, які в ньому умови? Гірші, ніж для інших засуджених?
Падав сніг, а вікон не було, опалення немає, вогкість постійна. Все робилося для того, щоб люди хворіли, страждали
‒ Я не бачив, в яких умовах тримають загальну масу, але у нас дуже погані умови були. Падав сніг, а вікон не було, опалення немає, вогкість постійна, білизну приносили вогку. Все робилося для того, щоб люди хворіли, страждали. Медичної допомоги не надавали ніякої, допомоги від них не варто чекати.
Я хочу подякувати організаціям, які займалися моєю справою, Ігор Котелянець, представник президента в Автономній Республіці Крим, його помічники доклали багато зусиль, адвокати ‒ Едем Семедляєв, Сергій Легостов. Дякуємо! Завдяки вам я вдома!
‒ Чи була можливість комунікації із зовнішнім світом?
‒ Я підтримував зв'язок із родичами. Поки був там, дізнався, що не стало мами. Вона хворіла, лежала в лікарні. Якось я зателефонував, і мені сказали, що «вже все». Думаю, якби я був поруч, я б не допустив того, що з нею сталося. Було важко, я був там і не міг нічим допомогти, або хоча б просто побути поруч.
Тепер ось поїду з рідними на кладовище до мами. Перший час буду з близькими та рідними, а потім шукатиму роботу, хочу створити сім'ю.
Довідка: У ФСБ Росії 21 травня 2018 року повідомили, що нібито припинили в Криму діяльність екстремістської групи, створеної Еролом Велієвим «за вказівкою голови Меджлісу кримських татар Рефата Чубарова та за підтримки СБУ». Російські силовики стверджували, що до сформованої в Харкові групи, окрім Велієва, увійшли «колишні спортсмени-боксери Стешенко і Третьяков».
ФСБ повідомила, що у квітні 2018 року затримала Стешенка «при в'їзді на територію Криму, куди він був відряджений для підготовки та здійснення провокацій». Велієву і Третьякову Росія висунула звинувачення заочно, їх оголосили у федеральний розшук.
Служба безпеки України повідомила, що заяви ФСБ Росії про створення екстремістської групи в анексованому Криму за підтримки українських спецслужб не відповідають дійсності.
Харків'янина Олександра Стешенка затримали співробітники російської поліції на пункті пропуску «Чонгар» на в'їзді до анексованого Росією Криму «за непокору законній вимозі (стаття 19.3 КоАП Росії)». Того ж дня підконтрольний Росії райсуд Сімферополя заарештував Стешенка.
6 серпня 2019 року харків'янин Олександр Стешенко вийшов на свободу і повернувся до Харкова.
