Спеціально для Крим.Реалії
Небагато знайдеться у світовій історії аж так драматичних епізодів, як боротьба синів хана Токтамиша за повернення престолу свого батька. Влада в Золотій орді зрештою дісталася кожному з них, але страшною ціною – загального братовбивства.
Хан Шадібек був зведений на престол беклярібеком Ідігеєм наприкінці 1399 року, і його влада поширювалася майже на всю Золоту орду в колишніх кордонах, зокрема Крим (крім князівства Феодоро). Хан не втручався в державні справи, віддаючи перевагу розвагам, що цілком влаштовувало беклярібека, але викликало ремствування аристократії. У результаті, коли наприкінці 1406 року Ідігей вирушив на схід на останню війну проти Токтамиша, Шадібек задумав усунення свого покровителі з поста беклярібека. Однак Ідігей, перемігши і вбивши Токтамиша, влітку 1407 року повалив самого Шадібека з престолу, а на його місце поставив Пулада, сина попереднього хана Тимур-Кутлуга. Думка, що Пулад був сином Шадібека, хибна.
Примітно, що саме за Шадібека на кримських монетах вперше почали карбувати тризубу тамгу, яка пізніше стане знаком незалежного Кримського ханства.
На півострові відомі монети 809 р.х. (18 червня 1406 – 7 червня 1407 р.) хана Тимура – старшого брата Пулада – карбовані у Каффі. Ймовірно, скориставшись поваленням Шадібека, Тимур заявив про свої претензії на престол, але Ідігей зробив вибір на користь Пулада, монети якого також з'явилися цього року.
До речі, на осінь 1408 року припадає і ординське нашестя на Москву, очолюване особисто Ідігеєм. Місто було спалено, вцілів лише тодішній Кремль (часів Дмитра Донського). Фортеці Ідігей не взяв, але стребував 3 тисячі рублів – трохи менше від річної данини Московії.
Саме тоді на сцену вийшли головні герої цієї історії – сини Токтамиша. Вони не пішли за батьком на схід Орди, а шукали щастя на заході. До нас дійшли достовірні імена п'ятьох (всього їх було більше, але щодо цього дані джерел розходяться), кожен з яких мав незаперечні права на престол і хоч ненадовго, але став ханом.
Ще коли Ідігей тримав в облозі Москву, Керім-Берді ібн Токтамиш (за іншою версією – Джелал ад-Дін ібн Токтамиш) заявив права на престол і на початку 1409 року захопив Сарай і вигнав звідти Пулада. Тому Ідігей залишив Московію і пішов повертати трон своєму ставленику.
Влада Пулада була настільки слабкою, що Каффа виплачувала подарунки Ідігею, його родичам та слугам частіше, ніж хану. Втім, подарунки не вберегли генуезців від зіткнень влітку-восени 1410 року з якимись «татарськими ворогами».
Чимало постраждала і Тана. Наприкінці літа 1409 року місто зазнало нападу, а за рік пережило справжню катастрофу – якийсь татарський правитель захопив Тану і вбив венеціанського консула, а також пограбував майно італійців і зруйнував багато будинків. Це міг бути і Тимур, і один із синів Токтамиша.
Наприкінці 1410 року в одному з походів Пулад був убитий, а престол нарешті відійшов Тимуру. Хан швидко пригадав беклярібеку всі образи, і навесні 1411 року розгромив у битві, змусивши того рятуватися втечею в Хорезм.
На самому початку 1411 року Джелал ад-Дін з'явився на півострові і захопив Солхат. Він був союзником великого князя Вітовта, брав участь на боці литовців у Грюнвальдській битві 1410 року, тому користувався підтримкою Литви. Ймовірно, вже в лютому 1411 року Джелала ад-Діна було проголошено «імператором» у Криму, звідки він рушив на підкорення Нового Сарая, який зайняв на рубежі червня і липня (є думка, що навпаки, це Тимур відновив у лютому свою владу, а знову втратив у червні, але мене вона не переконує). Дорогою Джелал ад-Дін пограбував Тану, а ось із генуезцями у нього склалися близькі стосунки.
Закріпившись у столиці, новий хан відчув себе настільки впевнено, що в серпні 1411 навіть з'їздив до Києва – побачитися з Вітовтом. Старий же хан, Тимур, втік до своїх військ, що обложили Хорезм, але там був убитий одним зі своїх емірів у 1412 році.
Втім, тріумфувати Джелалу ад-Діну судилося недовго. Керім-Берді виступив проти рідного брата, з яким здавна ворогував, і у вересні 1412 розбив його в бою і вбив (за іншою версією – вбив під час палацового перевороту). Ідігей, ймовірно, повернув собі пост беклярібека. Можливо, що Керім-Берді карбував власну монету в Криму (але низка істориків заперечують цю версію).
Проте не минуло й півроку, як проти хана виступив ще один його брат – Кебек (Кепек) ібн Токтамиш. Цей претендент теж почав своє сходження з Криму, де влітку 1413 року безуспішно тримав в облозі Каффу, а потім зайняв Новий Сарай. Відомі монети Кебека 1413-1414 років.
На початку 1414 року Керім-Берді повернув собі Крим. Але тут на сцену вийшов Джаббар (Джеппар)-Берді ібн Токтамиш, який влітку 1414 року зайняв Новий Сарай і оголосив себе ханом.
У тому ж 1414 році Ідігей знайшов собі нового хана – Чекре (Чокре). Упродовж двох наступних років Золота орда розпалася: на владу одночасно претендували Керім, Джаббар та Чекре, причому незрозуміло, кому фактично належала столиця. Існує пів дюжини реконструкцій послідовностей правлінь ханів між 1412 і 1417 роком, і я не наважуся віддати перевагу жодній з них. Скоріш за все, Новий Сарай кілька разів переходив із рук у руки, чим і викликана плутанина у джерелах.
Як писав, резюмуючи ці події, Ель-Айні, «в землях Дештських, столиця яких Сарай, були великі негаразди, внаслідок відсутності старшого, який би взявся за справи; перемогло там кілька осіб з роду ханського та інших. Кожен із них правив своїм краєм, і в жодного справи не йшли на лад, як би слідувало».
У чому можна бути більш впевненим, так у тому, що до 1416 року Керім був повалений і, можливо, вбитий Джаббаром, а сам Джаббар остаточно втратив столицю і вітк до Литви. На хвилі успіху влітку 1416 року Ідігей здійснив спустошливий похід на Київ і спалив його, а мешканців полонив, і лише фортеці вдалося вціліти.
У тому ж 1416 році Чекре чи то загинув, будучи вбитим Джабарром (загальноприйнята версія), чи посварився з Ідігеєм, втік і укріпився десь на сході Орди (ревізіоністська версія) і продовжував боротьбу за владу ще десять років. Але у будь-якому разі в історії Причорномор'я Чекре більше не фігурував.
Наприкінці 1416 року Ідігей призначив ханом Сеїда-Ахмеда I, але буквально за кілька місяців той зник з історії. На його місце став Дервіш (є припущення, що його перші монети датовані тим же роком, що і Чекре, тож боротьба за владу велася і в таборі Ідігея). Становище цього хана було міцнішим – його монети 820 р.х. (18 лютого 1417 – 7 лютого 1418 р.) карбувалися у Криму.
У 1416-1417 рр. мали місце три ординські вторгнення в Литву, і щоразу хани Ідігея брали гору над ханами Вітовта, і десь наприкінці 1417 року в одному з таких боїв загинув Джаббар.
Смерть братів розчистила дорогу ще одному претенденту – Кадиру-Берді ібн Токтамишу, який з падіння Шадібека жив на півострові. Весною 1418 року за підтримки найголовніших кримських родів він рушив на Ідігея. У травні в черговий раз була захоплена та розграбована Тана, проте владу над Ордою того року Кадир-Берді не захопив.
Ідігей зробив відчайдушну спробу примиритися з Вітовтом на рубежі 1418 і 1419 року – уклав з ним (за допомогою листування, зрозуміло) мирний договір і надіслав у подарунок одногорбого верблюда. Але було вже занадто пізно.
1419 року Кадир-Берді захопив Новий Сарай і вбив Дервіша, але Ідігей пішов за Волгу, де мав намір оголосити новим ханом Хаджі-Мухаммеда. Кадир-Берді рушив за беклярібеком, і десь на річці Яїк наприкінці 1419 року між ними відбулася в буквальному сенсі остання битва. Ідігей програв і був убитий після бою. Але й Кадир-Берді отримав у сутичці безліч поранень, від яких незабаром помер.
Так закінчилася ще одна епоха в історії Криму та всієї Орди. Понад 20 років фактичним правителем цих земель був Ідігей, а сини його старовинного друга, а потім ворога Токтамиша оспорювали у нього владу. Якби вони виступили всі разом, вони точно мали б шанс повернути батьківську спадщину. Однак їхньою найбільшою трагедією стало те, що вони частіше боролися один з одним, аніж зі спільними ворогами.
P.S. Відносно нещодавно було виявлено монети з ім'ям Гійас ад-Діна, датовані 1416/17 роком. Чеканили їх у літній ставці ханів (Орду Муаззам). Якщо ця версія підтвердиться, це означає існування двох людей з таким ім'ям. Другий, чиї монети 1420-х років давно відомі, був сином Шадібека та правив у східній частині орди. А перший, син Таш-Тімура, ненадовго прийшов до влади у західній. Він, ймовірно, був противником Ідігея та його ханів, і склав голову в боротьбі з ними.
А найголовніше – цей перший Гійас ад-Дін був батьком Хаджі Герая, і, отже, його правління відіграло важливу роль в утвердженні сина на престолі.
Але це вже інша історія.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
