«Заборона фактично назавжди». ФСБ не пустила кримчанина на похорон батька й заборонила в'їзд до Криму на 40 років

Заборона в'їжджати в тимчасово окупований Крим і на територію Росії до 1 лютого 2054 року ‒ про таке рішення ФСБ Росії розповів Радіо Свобода українець кримського походження Андрій Сливка. У грудні 2019 року він прямував на півострів до батька, який помирав. За його словами, точна причина заборони досі невідома.

Це не перший випадок, коли російські спецслужби забороняють українським громадянам в'їзд до Криму на тривалий термін. Так, українському журналісту Тарасу Ібрагімову, який співпрацює з редакцією Крим.Реалії, співробітники Прикордонної служби ФСБ заборонили в'їзд на територію Росії та анексованого Криму до 30 травня 2054 року. У спецслужбі ці рішення не коментують, а українські правозахисники вважають їх обурливими порушеннями права на свободу пересування. Про чергову заборону ФСБ та її наслідки йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Українець, якому ФСБ заборонила в'їжджати в Крим до 2054 року, – Андрій Сливка – розповів Крим.Реалії, як саме він довідався про це рішення.

– Увечері 18 грудня батькові стало зовсім погано, я вирішив встигнути попрощатися з ним і виїхав до Криму з Києва разом із сестрою. Неподалік від Миколаєва зателефонувала мама і сказала, що він уже помер. Буквально через годину ми проїжджаємо український КПП без проблем, а на російському окупаційному саме на мені почалася велика затримка. Питали, чи дійсно це я, чому я не оформив російський паспорт, враховуючи, що я кримчанин: мовляв, ви від нього відмовлялися? Я відповів, що не відмовлявся також від американського, венесуельського та кубинського паспортів ‒ і після цього почалися проблеми. Такий був у мене стан. Я зрозумів, що мене можуть затримати, передав усі гроші сестрі ‒ і тут співробітник прикордонної служби оголосив, що мене не пустять, а причину скажуть, тільки якщо сестра залишить КПП і поїде далі. Вона відмовлялася, я вмовляв її їхати.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Олег Софяник: «Це російська рулетка. Може б, уже в камері сидів»

Проте Андрія Сливку не затримали ‒ його відвели в одне з приміщень КПП і зачитали на камеру рішення про заборону на в'їзд до Криму до 2054 року.

– Вони сказали, що я загрожую державній безпеці Російської Федерації. Щодо конкретної причини ‒ мені повідомили, що інформація закрита. Я поспілкувався з прикордонниками вже без камери, і з'ясувалося, що вони самі здивовані, що це перша подібна заборона в їхній практиці. За їхніми словами, щодо моєї персони консультації велися з самим верхом, причому співробітники ФСБ, виявляється, навіть ходили в міський морг і перевіряли інформацію про мого батька. Що цікаво, дати заборон у них завжди круглі, і моя насправді має 40-річний, а не 35-річний термін. Це означає, що в'їзд мені фактично заборонили ще 1 лютого 2014 року. Мабуть, у них уже тоді був перелік проукраїнських активістів і незручних їм людей, але на мені вони використовували заборону, а не затримання. Я звернувся на російські телеканали, але вони не відреагували, а потім до російської прокуратури.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Відбувається тотальне залякування журналістів»

У своїй заяві Андрій Сливка звинуватив ФСБ Росії в бездіяльності, причому, не управління в анексованому Криму, а одну з центральних служб (копії відповідей російського відомства є в розпорядженні редакції ‒ КР).

– Якщо моє прощання з батьком загрожує безпеці Російської Федерації, значить, ФСБ взагалі нічого не робить, а держава просто розвалюється. Мені вдалося з'ясувати, що за мою заборону відповідальна саме московська ФСБ, а не кримська ‒ її співробітники при спілкуванні зі мною відхрестилися від цього рішення, тому що їм навіть по-людськи виявилося неприємно бути причетними до такої історії. У своєму зверненні я вимагав пояснити, у чому конкретно мене звинувачують, але ця інформація засекречена. Після низки скарг у різні російські органи, мені надійшла відповідь від ФСБ, що я зловживаю своїм правом на звернення і що вони мені нічого не відповідатимуть. Зараз мені допомагають довідатися імена оперативників, причетних до цього рішення, і я сподіваюся, що незабаром вони отримають позови прямо на домашні адреси. Окрім того, українські правозахисники допомогли мені написати скаргу в Європейський суд з прав людини.

На думку Андрія Сливки, ФСБ Росії порушила його права на пересування та на повагу до сімейного життя, і шанси цієї скарги на успіх в ЄСПЛ – великі.

Тим часом українська журналістка Олена Савчук, якій ФСБ заборонила в'їзд до Криму до 2028 року, також не знає точної причини заборони.

– Ми з адвокатом оскаржили рішення в російських судах і пройшли весь мінімальний ланцюжок інстанцій. При цьому, попри мою заборону, мене завжди запрошували на засідання і відкладали їх до мого приїзду. У підсумку нам сказали, що інформація засекречена, що це державна таємниця. Як і у моїх колег, у рішенні була загальна фраза про загрозу національній безпеці Росії. Можливо, щось проясниться в ЄСПЛ, хоча насправді шанси мінімальні. Ми вказали в позовній заяві, що головна причина заборони ‒ це моя професійна діяльність. Я працювала в Криму з 2016 до 2018 року як репортер-фрілансер для українських і закордонних видань, висвітлювала процеси над політв'язнями, те, як живуть їхні сім'ї, писала про активістів. Це були переважно кримські татари, але не тільки. Звісно, репортер має бути на місці подій.

Український адвокат Сергій Заєць, який зокрема представляє інтереси Олени Савчук, пояснює, чому російська влада не має права ухвалювати подібні рішення щодо анексованого Криму.

– Росія постаралася підвести якусь базу під ці рішення, з точки зору національного законодавства, але терміни виглядають абсолютно довільними та надмірними. Зазвичай, коли інші країни встановлюють подібні заборони, вони обчислюються роками, до п'яти років. Це такий термін, який дозволяє людині усвідомити, що вона зробила неправильно, змінити свою поведінку й надалі приїжджати в країну. Заборону на десятки років можна вважати абсолютною, вона фактично назавжди. З точки зору міжнародного права, це обурливі порушення, особливо коли ми говоримо про територію Криму. Тобто територія Росії ‒ це одне, а півострів ‒ тимчасово окупована Росією територія України. Тут діють певні норми та стандарти, яких Росія взяла на себе зобов'язання дотримуватися. Перш за все, це свобода пересування українських громадян згідно з Європейською конвенцією.

Сергій Заєць наголошує, що будь-яка держава має право не пускати на свою територію іноземців або осіб без громадянства, однак до півострова це не застосовується.

– Громадянин України має повне право пересуватися українською територією, серед іншого в'їжджати на тимчасово окупований півострів. Тобто Крим не може розглядатися як російська територія, на яку російська влада має право на свій розсуд не пускати українських громадян. Тут російській владі дуже складно щось заперечити проти міжнародного права та Європейської конвенції, якої вони взяли на себе зобов'язання дотримуватися. Окрім того, якщо у громадянина України є суттєві інтереси на території Криму, якщо у нього склалися сімейні обставини на кшталт хвороби родичів або необхідності поїхати на похорон, а його не пускають ‒ тут вже можна говорити про порушення права на повагу до особистого, сімейного життя згідно з тією ж європейською конвенцією. Це обтяжливе порушення, яке додається до основного.

Сергій Заєць переконаний, що Росія, нехай не відразу, але так чи інакше буде змушена виконувати рішення Європейського суду з прав людини ‒ навіть після нещодавнього ухвалення правок до конституції ‒ оскільки в разі відмови дотримуватися міжнародних норм на догоду національному законодавству країна остаточно закріпить свій статус як недоговороздатної. Адвокат вважає, що це невигідно нинішній російській владі, отже, принаймні більшу частину рішень ЄСПЛ вони виконуватимуть.

(Текст підготував Владислав Ленцев)