Спеціально для Крим.Реалії
Перше, що впало в око після переїзду до Києва ‒ його гомогенність. Життя в Криму привчало до різних розрізів очей. До різних вилиць і фенотипів. До різних імен, зрештою. У школі ти сидів за однією партою з Дилявером. В університеті навчався з Еміне та Сервером. Працював разом з Османом і Мустафою.
А Київ відрізнявся однорідністю. Можна, звичайно, було поїхати на Троєщинський ринок і знайти в'єтнамців. Або заглянути на Татарку ‒ і виявити там мечеть. Але цю інакшість тут доводилося шукати ‒ вона не дана в повсякденних відчуттях вулиць.
Вся ця гомогенність стала можливою лише завдяки нашій бідності. Трудові мігранти не їхали в Україну лише тому, що сусідні столиці давали більше можливостей. Зрештою, українська реальність залишалася невинно однорідною.
Наша однорідність – наслідок нашої бідності. Чим багатшими ми станемо – тим більше акцентів звучатиме на наших вулицях
Як тільки Україна почне багатіти ‒ все зміниться.
Як тільки з'явиться попит на робочі руки ‒ почнеться трудова міграція. Як тільки зарплати зростатимуть ‒ сюди почнуть приїжджати люди. І це будуть носії інших традицій. Інших конфесій. Інших звичок. Іншої зовнішності.
Вони селитимуться поруч. Економитимуть на побуті. Накопичуватимуть та відсилатимуть гроші додому. Вони разюче вирізнятимуться зі звичного соціально-етнічного ландшафту. Розмиватимуть однаковість.
Вони будуть молитися іншим богам. Відзначатимуть власні свята. Дотримуватимуться інших традицій. Вони не будуть схожі на нас, а ми не будемо схожі на них.
Серед них теж будуть траплятися злочинці. Алкоголіки. Наркомани. І кожен редактор новинної стрічки постане перед спокусою прописати національність фігурантам поліцейських зведень.
Чим багатшою буде ставати країна ‒ тим більше таких людей буде на вулицях українських міст. Це проста логіка трудової міграції. В межах якої самі українці їдуть штурмувати робочі місця в Польщі або Чехії. Просто на їхні місця в Україні приїжджатимуть сусіди з бідніших країн.
Чи розуміють це ультраправі?
Будь-яке економічне зростання створить в Україні трудові діаспори
Чи розуміють вони, що наша однорідність ‒ наслідок нашої бідності? Що економічне зростання неминуче призведе до трудової міграції? Що чим багатшими ми станемо ‒ тим більше акцентів звучатиме на наших вулицях.
Мрія про слов'янське море від Донецька до Ужгорода ‒ це мрія про злидні. Ті самі, що роблять вектор міграції одностороннім. Будь-яке економічне зростання створить в Україні трудові діаспори.
Хочете однорідності ‒ готуйтеся бути бідними. Хочете однаковості ‒ не вимагайте процвітання. Мрієте про гомогенність ‒ врахуйте, що вона йде в комплекті з животінням.
І не придумуйте легких рішень. Вони не працюють.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
