Генпрокурор України Юрій Луценко повідомив, що його відомство готує підозри голові та 18 суддям Конституційного суду Росії про вчинення протизаконних дій. Це досудове розслідування ГПУ за фактом розв'язання війни в Україні та незаконної анексії Криму Росією.
18 березня 2014 року президент Росії Володимир Путін підписав документ про так зване приєднання півострова до Росії, а вже на наступний день судді Конституційного суду Росії одноголосно визнали цей договір відповідним основному закону Росії. Голова КС Валерій Зорькін пізніше зізнався, що його підопічні ухвалили рішення щодо договору дуже швидко ‒ упродовж двох годин ‒ на особисте прохання президента Росії.
Юрист, фахівець з міжнародного права Роман Шахматенко зазначає, що при анексії Криму Росія помилково робила ставку на закріплене в Статуті ООН право на самовизначення народів.
Якщо якась територія вирішила відокремитися від держави, це не право на самовизначенняРоман Шахматенко
‒ Я нагадаю, що технічно Крим спочатку відокремився, а потім вже приєднався до Росії. Відповідно, Конституційний суд Росії не легалізував анексію, а ніби підтримав право так званого кримського народу на самовизначення. У Статуті ООН є, з одного боку, право народів на самовизначення, з іншого боку, принцип непорушності кордонів і суверенітету. Це два конфліктних положення, але Венеціанська комісія розглянула це питання та дійшла до такого трактування: право на самовизначення працює всередині кордонів, а не ззовні. Грубо кажучи, якщо якась територія вирішила відокремитися від держави, це не право на самовизначення. Відповідно, у випадку з Кримом норми міжнародного права були порушені, як і Конституція України. Судді Конституційного суду Росії легалізували це, але ж вирішували насправді не вони.
Роман Шахматенко міркує, в чому підґрунтя переслідування Україною суддів іншої держави.
Судді Конституційного суду Росії винні в порушенні українських законівРоман Шахматенко
‒ Судді Конституційного суду Росії винні не в порушенні російських законів, а в порушенні українських законів. Ми не вважаємо, що Крим відокремлювався, ми вважаємо його своєю територією, і весь світ вважає так само. ООН створювалася для того, щоб таке не відбувалося. Кордони після Другої світової війни мали бути непорушними. Так ось, саме за порушення українських законів і Конституції ГПУ висуває підозру російським суддям. Ясно, що вони перебувають на території іншої держави, що немає можливості доправити їх на допит до Києва. Але у слідчих органів України є чітка робота ‒ виявляти злочини та їх розслідувати ‒ вона не політична. І вони її роблять.
Російський політолог, директор Інституту сучасного державного розвитку Дмитро Солонніков переконаний, що російська влада проігнорує випад Генпрокуратури України на адресу суддів Конституційного суду Росії.
‒ Генпрокуратура України надсилала запити до Генштабу російської армії, до інших структур влади, але реакції не було. У Росії до таких документів ставляться як до казусу, непорозуміння і серйозної уваги на них не звертають. Тут буде те ж саме: ну прийшов якийсь папірець. Це питання настільки мало цікавить російську владу, що ніякої серйозної відповіді не буде. У російсько-українських відносинах це не має жодного смислового навантаження і не матиме жодних наслідків.
У Росії до таких документів ставляться як до непорозуміння і серйозної уваги на них не звертаютьДмитро Солонніков
Український політолог, аналітик Інституту світової політики Микола Белесков вважає, що висувати обвинувачення проти російських суддів Генпрокуратурі України варто хоча б заради інформаційного приводу.
‒ В принципі, Україна робить все правильно. Незважаючи на те, що це питання не можна вирішити в національних судах, а в міжнародних інстанціях ‒ домогтися практичних заходів, тему Криму необхідно тримати на порядку денному ЗМІ. На жаль, переговори щодо Донбасу постійно відсувають тему анексованого півострова на другий план. Окрім того, сформувався певний консенсус серед наших, російських і західних експертів, що в разі виходу Росії зі Східної України, але без звільнення Криму, градус міжнародного протистояння має знизитися. А якщо відносно дій Росії в майбутньому будуть проводити міжнародний трибунал, то всі ці судді, члени Ради Федерації і так далі будуть доводити, що вони насправді нібито нічого й не вирішували. Не виключено, що це їм вдасться.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
