Утікачі до Криму: як живуть на півострові VIP-утікачі з материкової частини України

Чимало колишніх українських чиновників, які порушили присягу, ховаються від правосуддя в анексованому Криму. Як вони живуть і чим займаються на півострові?

13 лютого мер міста Дніпро Борис Філатов повідомив, що депутат міської ради, обраний від політичної партії «Опозиційний блок» Сергій Суханов, який допустив антисемітські висловлювання в соцмережах, виїхав до анексованого Криму. Філатов зазначив, що напередодні Суханова виключили з партії «Опозиційний блок».

Держприкордонслужба України не підтверджує інформації про виїзд Суханова до Криму. За словами спікера Олега Слободяна, закон про захист персональної інформації забороняє розголошувати такі відомості.

В обласному управлінні поліції підтвердили, що стосовно Суханова відкрили кримінальне провадження за статтею 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної приналежності або ставлення до релігії).

Крим.Реалії запитали Сергія Суханова про мету його поїздки на анексований півострів, але він відмовився від коментарів.

Серед тих, хто ховається на півострові ‒ і екс-міністр оборони України Павло Лебедєв, підозрюваний у причетності до розгону Євромайдану. Як розповідає журналіст-розслідувач Тетяна Рихтун, він розвиває бізнес у Криму.

‒ Виходячи з інформації, зібраної в рамках розслідування, Лебедєв у Криму себе чудово почуває. Генеральна прокуратура цьому не заважає ‒ з моменту порушення кримінальної справи 2015 року й оголошення його в розшук ніяких заходів не вживали. На наші прохання дати пояснення прокурори не відгукнулися.

Лебедєв тим часом розширює свій бізнес у Криму. Він уже не тільки в Севастополі, й це не тільки будівельний бізнес. Тепер він скуповує активи олігархів, які пішли з Криму через анексію, зокрема й сільськогосподарський бізнес Рината Ахметова.

Незважаючи на те, що Лебедєв перебуває в санкційних списках, він виїжджає з Криму. Ми зафіксували, що він їздив на економічний форум до Туреччини. У нього є своя яхта, що спрощує виїзд із Криму. Думаю, зараз у нього вже є російські документи. Що стосується будівельного бізнесу Лебедєва, то у нього були проблеми з місцевою владою, яка хотіла його обмежити. Проте, його проекти успішно розвиваються. Останнє, про що нам відомо, ‒ будівництво набережної на Фіоленті, яке фактично повністю змінить ландшафт заповідної території.

За словами Тетяни Рихтун, Лебедєву вдається не тільки утримати свої позиції, але й нарощувати бізнес на анексованому півострові, зокрема й завдяки тому, що він досить компромісна людина.

‒ У нього є посада при окупаційній владі. Лебедєв досить обережна та компромісна людина, що допомагає йому знайти спільну мову з будь-якою владою. Наприклад, 2015 року при екс-губернаторові Севастополя Сергії Міняйлу силами компанії Лебедєва встановили пам'ятник севастопольцям, загиблим у Великій Вітчизняній війні. Він бере активну участь у таких заходах.

Колишній член Партії Регіонів Вадим Колесніченко нині перебуває в українському загальнодержавному розшуку. У лютому 2014 року він втік до Севастополя, агітував за участь у так званому «референдумі про приєднання Криму до Росії». У тому ж році отримав громадянство Росії та став членом партії «Родіна», а також зареєструвався кандидатом в російські губернатори Севастополя, але його так і не допустили до виборів. Сьогодні Колесніченко ‒ генеральний секретар Кримського футбольного союзу.

У Криму також ховається екс-командир спецроти «Беркута» Дмитро Садовник, який в жовтні 2014 року втік з-під домашнього арешту до Криму. В Україні його підозрюють в причетності до вбивства 39 учасників акцій протесту на Майдані. Росія надала втікачеві громадянство й відмовила Києву в його екстрадиції.

​Олег Царьов ‒ колишній член Партії регіонів, носив значок українського нардепа 12 років поспіль. Він ‒ активний прихильник ідеї створення так званої «Новоросії» в складі невизнаних формувань «ДНР» і «ЛНР». Влітку 2014 року втік до анексованого Криму.

Окрім цього, в Криму ховається Микола Чаус ‒ дніпропетровський суддя, зловлений НАБУ на хабарі в 150 тисяч доларів. Також Генпрокуратура України оголосила у всеукраїнський розшук екс-прокурора Київської області Володимира Бабенка за незаконне звільнення колишнього народного депутата Віктора Лозинського. Він теж перебуває в Криму. Екс-начальник управління ДАІ Полтавської області Петро Блажівський, якого засудили до семи років позбавлення волі за побори з підлеглих, теж втік до Криму.

У пошуку та затриманні названих українських втікачів Інтерпол правоохоронцям України не допомагає. Організація вказує на політичний підтекст справ і відмовляє в міжнародному розшуку.

Кримський історик і політолог Євгенія Горюнова каже, що українські чиновники-втікачі живуть у Криму, але мало кому вдається продовжити там політичну кар'єру.

‒ Сьогодні Крим ‒ це територія, на яку можна виїхати та якийсь час почекати змін. Можливо, цей період для них затягнеться й вони можуть залишитися там на дуже довгий термін.

Що стосується Царьова та Колесніченка, то це були фігури, яких, можливо, хотіли використовувати ще 2014 року. Але оскільки проект «Новоросія» вже остаточно похований, то для них політичного майбутнього немає. Сьогодні це люди, які нічого не значать. Безумовно, у них був бізнес у Криму та зв'язки, що їм допомогли там закріпитися.

Що ж стосується людей, які пов'язані з силовими структурами, навряд чи їх використовуватимуть. Тому що всі прекрасно розуміють, що це вже відпрацьований матеріал. Хоча, можливо, у них теж є свій бізнес і вони тут живуть, абсолютно не впливаючи на ситуацію.

Євгенія Горюнова допускає, що в майбутньому Росія може використовувати цих людей, щоб видавати українському правосуддю в обмін на щось.

‒ Якщо це буде цікаво Росії, вона може використовувати їх як свого роду заручників. Але для цього мають відбутися істотні зміни на російському «політичному Олімпі», щоб Росія була готова на такі дії.

За її словами, концентрація втікачів українських екс-чиновників негативно позначається на житті кримчан.

‒ Якщо такі одіозні люди приїжджають на півострів і, використовуючи свої зв'язки, намагаються отримати якісь посади, то це приводить до нових хабарів і поборів, переслідування кримчан. Чим більше таких негативних персонажів, тим кримчанам гірше. Але я не вважаю, що їх добре працевлаштовують. Безумовно, є приклади, коли вони отримують високі посади, але мені здається, що вони не грають ключової ролі, й для них це переважно територія притулку. Звісно, вони намагаються повернутися в ті структури, в яких працювали на материковій частині України, якось закріпитися в Криму. Можливо, у когось виходить, але це явище не має масового характеру.

Але є інша проблема. Навіть ті правоохоронці, які працюють сьогодні на території Криму, за багатьма параметрами не відрізняються від тих людей, які втекли на півострів. Вони також займаються протиправною діяльністю ‒ але в Криму їх за це не переслідують.

(Над текстом працювала Марія Юзич)