Днями в анексованому Росією Криму затвердили новий перелік життєво необхідних і найважливіших лікувальних препаратів для медичного застосування на 2018 рік. У список не ввійшли ліки проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). У той же час, за інформацією російського Центру профілактики та боротьби зі СНІДом, за останні роки кількість ВІЛ-позитивних людей у Криму різко зросла. Якщо 2013 року в Криму було 28 ВІЛ-позитивних на 100 тисяч населення, то 2016 року цей показник зріс до 40 випадків на 100 тисяч населення. Станом на жовтень 2017 року в Криму на диспансерному обліку з ВІЛ перебували понад 10 тисяч осіб, із них тільки половина отримувала антиретровірусну терапію. Тим часом у сусідній Росії 2016 року було зареєстровано на 5,3% більше нових випадків захворювань, ніж 2015 року, 2017-го ця тенденція збереглася.
Яка статистика ВІЛ-інфікованих на півострові сьогодні? Яка динаміка епідемії в сусідній Росії та на материковій частині України? Як у Криму порушуються права ВІЛ-інфікованих? Про це говорили в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Голова правління Всеукраїнського об'єднання людей із наркозалежністю, експерт Альянсу громадського здоров'я Антон Басенко розповідає, що в цілому в Україні останніми роками спостерігається зниження кількості ВІЛ-інфікованих.
‒ Найбільша група ризику ‒ споживачі ін'єкційних наркотиків, із 2008 року вдалося досягти зниження більше ніж удвічі ‒ з 41,8% до 21%. В інших групах ‒ секс-працівники та чоловіки, які практикують секс із чоловіками ‒ зниження не таке відчутне. Вся справа в охопленні програмами профілактики ВІЛ у цих групах. Якщо охоплення споживачів ін'єкційних наркотиків від оцінної кількості становить 65%, то в двох інших групах охоплення ще потрібно значно розвивати.
Також Україна продовжує розвивати програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Зараз вона охоплює практично 10 тисяч людей, це теж споживачі ін'єкційних наркотиків...
У цілому Україна рухається в правильному напрямку, хоча якщо дивитися зріз по регіону Східної Європи та Центральної Азії, то після Росії ми все ще утримуємо друге місце.
За словами Басенка, минулого року українська держава вперше за довгі роки профінансувала програму ЗПТ для лікування ВІЛ-інфікованих.
У Криму питання більше стоїть про необхідність розширення кількості препаратів, але не виключення їх зі списку взагаліАнтон Басенко
‒ Якщо в програмах доступу до лікування ВІЛ-інфекції, антиретровірусної терапії держава забезпечувала приблизно 40% закупівель, і ця цифра зростала, то, наприклад, за багато років існування ЗПТ, з 2004 року, держава ніяк не брала участі в закупівлях препаратів метадон та бупренорфін для споживачів ін'єкційних наркотиків. Також це стосується програм обміну шприців та профілактики серед груп ризику. Це все були гроші Глобального фонду боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та малярією, інших міжнародних донорів.
2017 рік став переломним ‒ у тому плані, що нарешті держава виконала своє зобов'язання з переходу від донорського фінансування на власне. 2017 року держава вперше закупила препарати замісної терапії для понад дев'яти тисяч пацієнтів. Це реальний прорив. Ми сподіваємося, що це буде тривати й надалі. Зокрема в зв'язку з тим, що ліки були внесені до списку життєво важливих препаратів.
Басенко зазначає, що виключення препаратів для лікування ВІЛ-інфікованих в анексованому Криму може привести до сумних наслідків.
‒ Складно зрозуміти таку логіку кримської влади. Тим більше, це дивно виглядає на тлі затвердженого минулого року всеросійського списку життєво важливих препаратів, в якому препарати для лікування ВІЛ-інфекції є. Складно сказати, з чим пов'язаний цей крок, але наслідки будуть жахливими...
Списки препаратів у певному сенсі є гарантією місцевих і національних органів влади в тому, що ці препарати закуповуватимуться за державний кошт. Зокрема ‒ це буде робитися з метою регулювання цін на деякі препарати. Якщо препарат вилучається з цього списку, цьому має бути причина. У Криму питання більше стоїть про необхідність розширення кількості таких препаратів, але не виключення їх зі списку взагалі.
Адвокат, президент Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність», що спеціалізується на захисті прав людей із ВІЛ/СНІДом та вразливих груп, Тетяна Бордуніс розповідає, що до анексії в Криму діяла масштабна кампанія з підтримки людей із ВІЛ/СНІД.
До анексії в нашій організації в Криму було дуже гарне відділення, що інтенсивно працювалоТетяна Бордуніс
‒ Ситуація в Криму дуже сумна, навіть якщо не говорити про те, що сталася анексія. Але наслідком цього є важка ситуація, що складається в сфері ВІЛ/СНІДу... До анексії в нашій організації в Криму було дуже гарне відділення, що інтенсивно працювало. Навіть більше, Крим, спільно з іншими південними та східними областями України, входив до пріоритетних регіонів, де темпи поширення були вищими, ніж, наприклад, у західних регіонах України. Тому ми вели там досить широку роботу щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції та надання правових і юридичних послуг, зокрема й безкоштовних.
За її словами, права кримчан, які тепер втратили доступ до лікування на півострові, істотно порушуються.
‒ Права цих людей зараз порушені. Навіть в Конституції України 49 стаття гарантує кожному громадянину право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування...
Ці люди повинні стати на ноги й боротися за свої права. Зокрема можна звертатися до Європейського суду з прав людини. І правозахисники повинні потужно приєднатися до вирішення цього питання.
(Над текстом працювала Марія Юзич)
