Півострів нетерпимості: що відбувається з ЛГБТ-спільнотою в Криму

Російська влада Криму відмовляється погоджувати ЛГБТ-марші на півострові. Про це у Twitter повідомив засновник товариства GayRussia в сусідній Росії Микола Алексєєв. Зокрема, ЛГБТ-активістам відмовили в Сімферополі, Керчі, Феодосії, Джанкої, Армянську, Красноперекопську та Бахчисараї.

Голова підконтрольного Кремлю парламенту Криму Володимир Константинов назвав акції на захист прав ЛГБТ-спільноти порушенням традиційних цінностей, а його заступник Юхим Фікс запропонував паралельно з маршем сексуальних меншин провести парад військ ВДВ.

У сусідній Росії існує закон про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин серед неповнолітніх, який Європейський суд із прав людини визнав дискримінаційним.

Засновник спільноти GayRussia в Росії Микола Алексєєв зазначає, що ЛГБТ-активісти регулярно намагаються узгоджувати свої акції в Росії та анексованому нею Криму, проте отримують тільки відмови.

‒ Ми проводимо кампанію в усій Росії з метою визначити найбільш гомофобні регіони. Я вже об'їздив всю країну в спробах узгодити акції. У 95% випадків нам відмовляють із посиланням на закон про заборону гей-пропаганди, у 5% випадків ‒ посилаючись на якісь технічні аспекти. Так чи інакше, нам відмовляють скрізь, що грубо суперечить міжнародному праву. Ми намагаємося з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини та інші судові прецеденти домогтися від влади дотримання наших прав.

Ставлення влади до ЛГБТ в анексованому Криму й особливо поведінка чиновників дивує Миколу Алексєєва.

‒ У Криму нам відмовили в проведенні акцій у дуже грубій формі, хоча ми подавали запити щороку з 2014-го. Справи щодо минулих відмов уже лежать у ЄСПЛ і в Комітеті ООН з прав людини в Женеві. Грубі заяви місцевих чиновників говорять про низький рівень їхньої культури. Узгодити або не узгодити захід ‒ це одне питання, а тут ми маємо справжнісіньке хамство. У Росії я ніде такого не бачив, щоб чиновники вибігали з адміністрації, переслідували моє авто й фотографували незрозуміло навіщо. Подібне сталося в Алушті, у Євпаторії, у Саках. Влада посилається на те, що в Криму нібито немає представників ЛГБТ, але якщо до цих людей таке ставлення, то вони дійсно не захочуть афішувати себе.

Координатор правозахисної організації Freedom House в Україні Зорян Кісь нагадує, що представники ЛГБТ-спільноти є в будь-якому суспільстві, що б не говорили чиновники.

‒ Після анексії ми втратили будь-який зв'язок із ЛГБТ-активістами у Криму: вони або виїхали з півострова, або пішли в глибоке підпілля й бояться що-небудь робити. Говорити, що таких людей немає в будь-якому суспільстві, ‒ повна дикість. Вони завжди є: 5-7% населення незалежно від країни чи культури. Може йтися тільки про ступінь їх включеності в суспільне життя. У Криму до анексії були ЛГБТ-активісти та ЛГБТ-організації, а Сімеїз став відомим на всьому пострадянському просторі як такий собі «гей-курорт». Звичайно, свої проблеми були, але це не йде в жодне порівняння з тим, що відбувається на півострові зараз.

Науковий співробітник Центру незалежних соціологічних досліджень у Росії Олександр Кондаков констатує зростання нетерпимості до представників ЛГБТ-спільноти з подачі російської влади.

‒ У суспільстві, де люди вкрай мало знають про гомосексуальність, дуже легко грати на їхніх почуттях і на необізнаності. Очевидно, що російська влада розраховувала саме на цей ефект. Закон про заборону пропаганди нетрадиційної орієнтації серед неповнолітніх, звичайно, підвищив градус насильства й нетерпимості. Якщо 2012 року судових рішень за цим законом було винесено 33, то 2015-го ‒ уже 65. Злочинів на ґрунті ненависті проти представників ЛГБТ 2016 року скоєно 90, судячи з повідомлень у ЗМІ. 2017-го їх уже більше, головним чином через події в Чечні. Рахунок йде на сотні, серед них і зі смертельним результатом.

(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)