Світлана Агєєва ‒ мати російського військового Віктора Агєєва, який потрапив у полон до української армії на Донбасі ‒ звернулася за допомогою до президентів Росії й України. Вона просить звільнити й помилувати свого сина, якого Київ звинувачує в тероризмі. 22 липня Петро Порошенко і СБУ організували зустріч військовополоненого з матір'ю в СІЗО Старобільська Луганської області. Світлана Агєєва каже, що досі не розуміє, як її син опинився на українській території. При цьому на початку липня Віктор Агєєв в інтерв'ю українському телеканалу «1+1» зізнався, що він ‒ кадровий російський військовий і підписав річний контракт за чотири дні до відрядження в Україну. Йому загрожує позбавлення волі на термін від 8 до 15 років.
Керівник постійної комісії РПЛ при президенті Росії з прав військовослужбовців Сергій Кривенко вважає, що Віктор Агєєв зможе повернутися на батьківщину, тільки якщо в Росії його ситуація отримає досить широкий розголос.
‒ Говорити про обмін Віктора Агєєва дуже складно, оскільки в конфлікті на Донбасі з боку Росії вже давно немає чітких правил, не зрозуміло, на що можна розраховувати. Обмін за прикладом Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва можливий тільки при широкому міжнародному розголосі. В Україні громадянське суспільство може вплинути на свою владу, а в Росії це дуже важко, тим більше з приводу подій, які зачіпають участь росіян у війні на Донбасі. У нас залишилися лічені ЗМІ, здатні розповідати про такі речі. А якщо широка публіка не дізнається про російського полоненого, то й обміну чекати не доводиться. Так чи інакше, у Кремлі звикли все заперечувати й дуже неохоче йдуть на якісь кроки.
Сергій Кривенко також зазначає, що потрапити до Донецька або Луганська як російському правозахиснику, щоб перевірити умови утримання українських полонених, і зовсім неможливо. У таких умовах переговори про обмін відбуваються безсистемно і часто спонтанно, каже правозахисник.
В умовах гібридної війни можна розраховувати тільки на гучну інформаційну кампанію, яка змусить відпустити того чи іншого полоненогоСергій Кривенко
‒ Немає навіть розуміння, хто займається обміном ‒ чи то за лінією МЗС, чи то за лінією ФСБ. Логіку теж складно зрозуміти: іноді відпускають одних, а щодо інших переговори тягнуться роками. В умовах гібридної війни можна розраховувати тільки на гучну інформаційну кампанію, яка змусить відпустити того чи іншого полоненого.
Правозахисниця українського Центру громадянських свобод, координатор медійної кампанії Let My People Go Марія Томак звертає увагу на те, що Росія принципово не готова вести переговори про звільнення кримських в'язнів совісті.
‒ У нас є різні переговорні процеси. У рамках Мінських угод правозахисники працюють щодо полонених на тимчасово непідконтрольних територіях на сході України. Все, що за межами цього регіону, Росія не визнає. Про кримчан і зовсім не йдеться ‒ про громадян України, які утримуються в Росії. Якщо рішення судових органів так званих «ДНР» і «ЛНР» у Москві не визнають, то вироки своїх судів у Криму Росія вважає законними. Геннадія Афанасьєва повернули в Україну швидше як виняток, аніж як правило. Тобто потрібно шукати якийсь окремий формат для звільнення кримських політв'язнів, проте ми не бачимо, щоб і українська влада була досить у цьому зацікавлена.
