На саміті Великої двадцятки в Гамбурзі 7-8 липня відбулася перша зустріч президента Сполучених Штатів Дональда Трампа та президента Росії Володимира Путіна. Журналісти на цих переговорах не були присутні, тому доступні лише офіційні коментарі самих учасників. Дональд Трамп повідомив, що не обговорював питання про скасування санкцій із Росії з Володимиром Путіним, а той заперечував будь-яке втручання Кремля в американські президентські вибори. Пізніше лідери Німеччини, Франції й Росії провели робочий сніданок, під час якого обговорили ситуацію на Сході України. Компромісу їм досягти не вдалося, проте канцлер Німеччини Ангела Меркель повідомила, що альтернативи «нормандському формату» бути не може.
Український політолог-міжнародник Борис Тизенгаузен протиставляє зовнішню доброзичливість двох президентів відносно один до одного й реальні політичні кроки Вашингтона після саміту:
‒ Переговори Дональда Трампа й Володимира Путіна тривали на годину довше запланованого, й обидва лідери потім дуже схвально відгукувалися один про одного. Але поза самітом ми побачили досить відчутні зрушення в іншому напрямку. Вашингтон призначив нового представника в Україні ‒ Курта Волкера, який уже відвідав Київ разом із держсекретарем Рексом Тіллерсоном і незабаром поїде до Москви. Це «яструб», відомий різкими висловлюваннями про російську агресію в Україні. Курт Волкер давно працює з сенатором Джоном МакКейном ‒ давнім прихильником рішучих дій проти Кремля. Картина для Росії, незважаючи на посмішки Дональда Трампа, виходить зовсім невеселою.
Борис Тизенгаузен зазначає, що США отримали перевагу й у сирійському питанні, домовившись про зону деескалації вздовж кордонів важливого партнера Вашингтона ‒ Ізраїлю. Однак рішучість американської адміністрації не обов'язково означає хороші новини для Києва, вважає український політолог:
Дональд Трамп ‒ перш за все бізнесмен, і для «великої угоди» Росія може дати йому набагато більше, ніж УкраїнаБорис Тизенгаузен
‒ Дональд Трамп ‒ перш за все бізнесмен, і для «великої угоди», як він любить висловлюватися, Росія може дати йому набагато більше, ніж Україна. У той же час російська тема для американського президента токсична через внутрішнє розслідування можливих зв'язків його адміністрації з Кремлем. У результаті Дональд Трамп намагається уникати будь-яких конкретних заяв щодо співпраці з Володимиром Путіним. Фонова ж картинка не змінюється: США наполягають на тому, що санкції з Росії не будуть зняті, принаймні до врегулювання українського конфлікту. Питання в тому, чи включать у кінцевому рахунку до цього пакету анексований Крим, а не тільки Донбас. Україні треба всіляко протистояти такому зміщенню й розміну.
Колишній помічник держсекретаря США Девід Кремер: «На мій погляд, правильніше запитати, чи можливі хороші російсько-американські відносини в нинішніх обставинах. Легко погодитися з президентом Дональдом Трампом, який говорить, що це було б чудово. На мій погляд, такі відносини просто неможливі, поки при владі в Росії залишається режим Володимира Путіна, якщо тільки США не поступляться якимись зі своїх інтересів, моральних принципів і цінностей. Саме перед цією дилемою опинився зараз Дональд Трамп. Якщо він впевнений у тому, що з президентом Росії можна вести хороші справи, на нього чекає велике розчарування».
Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що зустріч Дональда Трампа й Володимира Путіна лише висвітлила прірву між двома країнами:
Нинішня російська влада вибрала іншу історичну траєкторію й тяжіє до Ірану й Північної КореїДмитро Орєшкін
‒ Навіть із Радянським Союзом можна було домовитися ‒ з Леонідом Брежнєвим або навіть із Йосипом Сталіним. Інша справа, що Росію при Володимирі Путіні більше не можна розглядати як повноправного члена Великої вісімки. Нинішня російська влада вибрала іншу історичну траєкторію й тяжіє до Ірану й Північної Кореї. Це добре видно за тим, наскільки велике значення зустрічі двох президентів надають у Росії, на відміну від США. При цьому вони просто поговорили й розійшлися кожен при своєму, але Володимир Путін у своїх ЗМІ виглядає переможцем, а Дональд Трамп намагається переконати американців, що тиснув на нього. Ми побачили чистий піар для обох сторін замість справжньої конструктивної зустрічі.
(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)
