Символ нації: кримськотатарський прапор на тлі історії народу

Вперше цей матеріал вийшов на Крим.Реалії 26 червня 2017 року

Національний прапор кримських татар пройшов історичний шлях від давнини і повної заборони до відродження з народом і власного дня в календарі.

«З Тирани ми їхали автобусом до Македонії. На мене справило сильне враження безліч прапорів Албанії на вулицях міста ‒ це червоний прапор із чорним орлом. Прапори висіли над кожним будинком. Тоді я замислився, наскільки албанці прагнуть виявити свою солідарність і шанують свої символи», ‒ згадує подорож 2007 року ініціатор Дня кримськотатарського прапора Ескендер Барієв.

А вже через три роки в один день ‒ 26 червня ‒ тисячі кримськотатарських прапорів щороку підніматимуть на вулицях багатьох країн.

Якщо заглибитися в історію, дізнаємося, що свій національний символ кримські татари несуть не першу сотню років.

«У багатьох знатних родин був певний символ, але за основу для прапора була взята тамга ‒ герб роду Гіраїв. У 1917 році на першому Курултаї кримськотатарського народу символ був ухвалений на той момент як державний прапор. Якщо ми візьмемо більш глибоку історію, як таких загальнодержавних прапорів у Кримського ханства не було, практично кожен рід мав свої прапори. А знак Гіраїв був обраний завдяки тому, що вони були правителями і з ними була пов'язана державність кримських татар», ‒ розповідає Барієв.

Блакитний фон, як знак неба, часто супроводжував тюркські народи. Знак же тамги тлумачать по-різному: вона нагадує сокола, який летить у небі; є версія, що це ваги ‒ символ миролюбності, врівноваженості, взаєморозуміння; кажуть і про те, що тамга ‒ гребінь. Ця різниця тлумачень, передбачає Барієв, може бути пов'язана з родовими зображеннями ‒ у кожної сім'ї за часів Кримського ханства тамга виглядала по-своєму.

«Якщо поглянути ще раніше ‒ навіщо роди використовували різні символи ‒ сім'ї, у яких були свої пасовища, позначали свою худобу особливим знаком ‒ тавром, часто саме тамгою, її графічними різновидами. У самих же ханів Гіраїв тамга на прапорі розташоувалася посередині, а в 1917 році для прапора був затверджений стандарт ‒ блакитний фон і тамга в лівому верхньому кутку. Тоді прапор був ухвалений саме як державний».

У такому розумінні прапор використовувався аж до приходу комуністів. Ті в 1929 році позначили Крим червоним полотнищем, куди вписали «РРФСР» і «КрАРСР». А блакитний прапор з тамгою був оголошений «буржуазно-націоналістичним».

«Сам Номан Челебіджихан (роки життя 1885-1918 ‒ КР), який очолював виконком Курултаю, був заарештований, страчений, розчленований і викинутий у Чорне море. Багато хто з його соратників зазнали переслідувань, знищення, деякі пішли в еміграцію. А ті, хто підтримав комуністичну ідеологію, потрапили під репресії у 1937 році, коли була знищена кримськотатарська інтелігенція. У радянський період збереження прапора було загрозою для свободи людей, які жили в Криму», ‒ вказує Барієв.

А далі настав період депортації до Середньої Азії та життя в спецпоселеннях (з 18 травня 1944 року), кримські татари були позбавлені будь-якої можливості виявляти самоідентифікацію, корінний народ Криму опинився під загрозою знищення.

«У місцях депортації зберігати прапор було так само небезпечно... У 1970-80 роках багато кримських татар не знали про існування свого прапора. 18 травня активісти таємно вивішували жалобні чорні прапори на висотні споруди, будівлі й стовпи. Таким чином люди висловлювали свій протест проти здійсненої 18 травня 1944 року депортації та вшановували пам'ять про її жертв», ‒ повідомляє Ескендер.

Він згадує, що дізнався про кримськотатарський прапор тільки в 1991 році, незважаючи на те, що виріс у сім'ї активістів кримськотатарського руху. У ті роки сім'я поверталася до Криму.

Рішення ж визнати кримськотатарський прапор національним було ухвалене в тому ж році на вже другому Курултаї.

Але сам прапор в ті роки не був поширений: після примусового переселення, втрати своєї землі, довгих років життя на чужині в умовах обмежень і заборон на символи, у кримських татар, які повернулися до Криму, на будинках ще деякий час не було національного прапора з блакитним полотнищем.

«На допомогу прийшли ті, хто колись емігрував до Туреччини, ‒ представники турецької діаспори. Там завжди використовували формат прапора, який був ухвалений першим Курултаєм. І коли з'явилася можливість контакту, вони передавали співвітчизникам у Криму свої знання і традиції, пов'язані з національним прапором», ‒ згадує активіст.

Кримські татари почали розміщувати символ на своїх столах, стінах будинків, діти стали плести зі стрічок тамгу, майстри зображували древній герб на своїх виробах. Так прапор почав відродження зі своїм народом.

На початку 2000-х років своє прагнення знати історію і культуру народу активно виявила молодь. Акція «Це твоя країна ‒ рідна Україна» щороку об'єднувала молодих людей. Активісти збиралися з усієї України, піднімалися на вершини кримських гір, закладали капсули зі зверненням до майбутніх поколінь, встановлювали прапори України і кримських татар, спільно виконували гімни. Під час одного з таких зборів була озвучена ідея про проведення Дня кримськотатарського прапора.

«Я пам'ятаю наш виступ на телеканалі ATR, де ми говорили, що у кримських татар має бути не тільки день трагедії ‒ 18 травня, а й день відродження, день боротьби, відновлення символів. Ініціатива була схвалена людьми».

26 червня 2010 року кримські татари вперше святкували День кримськотатарського прапора. Відтоді кримські татари стали частіше використовувати цю символіку: тамгою прикрашають будинки, одяг, рукотворні шедеври, автомобілі та робочі місця.

«Активно допомагали представники діаспори, з Туреччини привозили вимпели, прапорці та стрічки, активісти дуже хотіли мати такі символи. Повага і гордість своїм прапором є. Кожен кримський татарин має хоча б один прапор і знає, що це символ нашої державності, символ повноцінності нашої нації», ‒ говорить ініціатор особливого дня в календарі кримськотатарського народу ‒ Дня прапора.

Сьогодні в анексованому Росією Криму прапор офіційно не заборонений. Підконтрольна Кремлю влада не перший рік намагається через національні символи і дати «приручити» й зробити лояльним кримськотатарське населення, показує телевізійну картинку «братання народів», хоче докричатися до світової спільноти з пропагандистськими твердженнями про «рівність» народів у Криму. Тим часом планомірно прибирається вивчення кримськотатарської мови в школах, активістів переслідують за неугодну режиму літературу, адміністративні протоколи пишуться за використання символіки, а кримінальні справи відкриваються за проведення мітингу, який відбувся ще під повноцінною українською юрисдикцією, та й десяток діб за пару слів у соцмережах заробити не складно. Але кожного разу 26 червня кримські татари відзначатимуть День прапора ‒ свято тих, хто береже і поважає свій національний символ.