Привіт, Євросоюзе: чи зблизить «безвіз» Крим і материкову Україну?

Перші українські громадяни з біометричними паспортами вирушать до країн Шенгенської зони без віз 11 червня поточного року. «Безвіз» доступний і кримчанам, які зберегли українське громадянство. Україна перебуває в подібній ситуації, як Молдова і Грузія: обидві отримали безвізовий режим і в обох в результаті інспірованих ззовні конфліктів є невизнані території.

Як позначився «безвіз» на реінтеграції окупованих територій в Молдові і Грузії? Чи сприятиме безвізовий режим зближенню України і анексованого Криму? Чи доступне отримання українських біометричних паспортів для кримчан і які при цьому можуть виникнути труднощі? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії говорили з головою української громадської організації «Шторм» Оленою Антоновою, кореспондентом видання «Комерсант» в Молдові Володимиром Соловйовим і політологом Тарасом Березовцем.

‒ З нами на зв'язку голова громадської організації «Шторм» Олена Антонова. Олено, наскільки активно кримчани обговорюють можливості безвізового режиму?

Антонова: Звичайно, розмови про це йдуть. І справа не в тому, що всі хочуть завтра до Європи. Це швидше про всяк випадок, на майбутнє. Звичайно, є дезінформація з боку посередників, які заполонили Крим. На кожному дереві ‒ оголошення про надання допомоги при оформленні документів. А чим страшніша і менш доступна процедура отримання документа, тим вища ціна на посередницькі послуги. Останній міф, який дуже добре опрацьовується після слів президента України про те, що кримчани не зможуть їздити до Європи до деокупації ‒ «вам паспорт не дадуть, але у нас є схеми, ми отримаємо». Багато хто вірить, платять за посередницькі послуги. А паспорт обходиться приблизно втричі дорожче, ніж коштує насправді.

‒ Чи є реальна допомога з боку посередників ‒ можливість обійти чергу, скоротити бюрократичну процедуру?

Антонова: Єдина суттєва допомога ‒ вони допомагають людям доїхати. І надають інформацію, хоч часто і перекручену. Але вони не роблять нічого, що людина не може зробити самостійно в паспортному столі. Посередники мають успіх лише тому, що Україна не робить нічого, щоб інформувати громадян в Криму правильно і в потрібному обсязі. Людям складно перетинати два адміністративні кордони, якщо щось пішло не так, вся поїздка нанівець.

​‒ Який алгоритм дій для кримчан, які хочуть отримати біометричний закордонний паспорт?

Антонова: Потрібно виїжджати з Криму рано вранці або навіть вночі ‒ дуже багато часу займає перетин адмінкордону. З собою потрібно взяти всі документи, які є, і їх оригінали: паспорт, свідоцтво про народження, водійські права, свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, якщо йдеться про оформлення дитячих документів. Виписка з реєстру про те, що людина є одинаком ‒ це більше стосується мам. Всі документи, що підтверджують право на опіку, якщо дитина під опікою. Потрібні також копії. Дітей до 12 років для оформлення документів вивозити на материк не потрібно ‒ потрібно мати фото 10 на 15 і всі документи, що підтверджують родинні зв'язки з дитиною. Людині потрібно знати, в який конкретно паспортний стіл вона їде. Це не обов'язково Херсон ‒ будь-яке місто материкової України. Хоча кримчани в основному їдуть на Херсонщину, це ближче.

‒ Скільки часу займає процедура?

Антонова: Якщо дуже постаратися, за день можна здати всі документи. Плюс дорога. У нас кожен раз поїздка займає добу або трохи більше. ‒ Яка вартість паспортів? Антонова: Від 570 до 810 гривень ‒ це офіційна ціна. У сервісному центрі дорожче: 1200-1400 гривень. Однак посередники беруть набагато більше, від 7 до 15 тисяч рублів. Але це відсутність гарантій і реальної допомоги. Якщо, наприклад, зависла база даних, трапився ще якийсь форс-мажор, гарантувати здачу документів вони не можуть. А люди платять саме за здачу документів без проблем.

​‒ З нами на зв'язку кореспондент видання «Комерсант» в Молдові Володимир Соловйов. Володимире, чи позначився, на ваш погляд, безвізовий режим в Молдові на відносинах між офіційним Кишиневом і столицею невизнаної республіки Придністров'я Тирасполем?

Соловйов: Відносин між Кишиневом і Тирасполем «безвіз» якраз не торкнувся. Позиції офіційного Кишинева і невизнаного Тирасполя залишаються полярними, безвізовий режим це не змінив. Тирасполь як і раніше наполягає на незалежності, Кишинев ‒ на повернення Придністров'я. При цьому бачення шляхів врегулювання конфлікту немає. Безвізовий режим як фактор врегулювання не спрацював. Але, коли в 2014 році Молдова отримала «безвіз» з ЄС, жителі невизнаної республіки стали масово звертатися за отриманням біометричних паспортів. При цьому Кишинев проводить ліберальну політику. Житель Придністров'я може безкоштовно перший раз отримати паспорт. Біометричні ‒ платні, але отримувати їх ніхто не заважає. У Придністров'ї взагалі в однієї людини може бути громадянство України, Росії, Молдови, Болгарії та Румунії одночасно. З прагматичних міркувань люди використовують такі можливості. Я знаю придністровців, які працюють в місцевих так званих держструктурах, які зробили собі молдавські біометричні паспорти просто для виїзду за кордон. Багато з них завдяки цьому вперше побували в Європі. І я знаходжу це нормальним. Це добре, що люди можуть поїхати, побачити щось інше, позбутися деяких стереотипів.

‒ Чи став «безвіз» бонусом, який сприяє інтеграції придністровців до молдавського державного проекту?

Соловйов: Я б не сказав, що безвізовий режим відразу зробив Молдову привабливою. Останнім часом Молдова ‒ постачальник поганих новин, хоч вона і не в такій складній ситуації, як Україна. Там немає війни, але інші проблеми такі ж: корупція, невільні суди, бідність. Так що для придністровців Молдова ‒ не історія успіху, на яку варто орієнтуватися. Поки Кишинев не зміг збудувати таку модель ‒ на відміну від Грузії, яка за короткий термін провела реформи і перетворилася. Там вистачає проблем, але все ж при Міхеїлу Саакашвілі країна здійснила ривок. У Молдові цього немає. І головний плюс від безперешкодного отримання придністровцями біометричних паспортів ‒ просвітництво. Швидко це не спрацює, але це важливо. І для Кишинева паспортизація населення невизнаної республіки ‒ в будь-якому випадку добре.

‒ З нами на зв'язку український політолог, кримчанин Тарас Березовець. Тарасе, як ви думаєте, чи дозволить «безвіз» Україні реінтегрувати окуповані території?

​Березовець: Не бачу підстав для такого оптимізму. Не бачу, щоб безвізовий режим наблизив анексований Крим до України. Він лише полегшує життя невеликій частині кримчан, які виїжджають за кордон ‒ а до 2013 року всього 10% кримчан коли-небудь виїжджали за межі Криму. За кордон їздили 5-6%, і частіше ‒ в Туреччину і Єгипет. Так що, для частини населення «безвіз» важливий. Але говорити про те, що це шлях до реінтеграції Криму, наївно. Реінтегрувати Крим може лише його повна деокупація. А вона не може відбутися без громадянського конфлікту в самій Росії ‒ або без утопічного приходу до влади якогось демократичного президента.

(Над текстовою версією матеріалу працювала Галина Танай)