Моніторингова місія ООН із прав людини почала працювати в Україні 2014 року, після анексії Криму Росією й перших воєнних дій на Донбасі. Вона висвітлює порушення прав людини з обох боків лінії розмежування, в тому числі на непідконтрольних Україні територіях. Представники ООН фіксують затримання, тортури, насильство, обмеження свободи пересування, несправедливі суди тощо. У лютому цього року Рада Європи включила питання порушення прав людини в анексованому Криму й на сході України до списку пріоритетів Євросоюзу на зустрічі ООН 2017 року.
На головні питання про роботу місії ООН в Україні та проблеми, з якими спостерігачі зіткнулись у Криму, в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає співробітник місії ООН із прав людини Марк Божанік.
– Зі сторони може здатися, що співробітники місії ООН в Україні мало приділяють уваги Криму. Чи так це?
За три роки ми випустили вже 17 доповідей про ситуацію на півостровіМарк Бажанік
– Всього в нас у країні п'ять офісів, включаючи штаб-квартиру в Києві. Спочатку, за домовленістю з українським урядом, ми повинні були відкрити окремий офіс у Сімферополі. Спроба зробити це наприкінці 2014 року, на жаль, не була успішною. Зараз ми ведемо дистанційний моніторинг порушень прав людини в Криму, перебуваючи на материковій частині України. Нам вдається спілкуватися з кримчанами, які подорожують туди й назад. За три роки ми випустили вже 17 доповідей про ситуацію на півострові.
– Ви отримали пряму відмову від російської влади Криму?
– Ми надіслали листа Сергію Аксьонову, який фактично представляв владу півострова, обгрунтували необхідність створення місії своїм мандатом на території України. Нам відповіли, що Крим є частиною Росії й наш мандат не має сили, а за дозволами треба звертатися до Москви. Наша позиція така: якщо подібні контакти й підтримувати, то тільки за погодженням із українською владою.
Очевидно, Росії не потрібні правозахисники в КримуТетяна Печончик
Українська правозахисниця Тетяна Печончик: «Глава МЗС Росії Сергій Лавров за підсумками переговорів із генеральним секретарем Ради Європи Турбьерном Янгландом заявив, що немає ніяких перешкод для правозахисників із різних країн для приїзду до Криму й вивчення ситуації з правами людини. Це абсолютна брехня. 5 березня 2014 року ми разом із російськими колегами створили «Кримську польову місію з прав людини», яку пізніше внесли до так званого патріотичного стоп-списку. Очевидно, Росії не потрібні правозахисники в Криму».
– Які конкретні порушення прав людини в Криму Ви б виділили?
Кримінальної відповідальності за висловлення поглядів без закликів до насильства бути не повинноМарк Божанік
– Одним із перших було так зване автоматичне надання громадянства Росії тим, хто був зареєстрований у Криму. Точніше – відверте нав'язування цього громадянства. Законодавство Росії часто застосовують ретроактивно, тобто щодо подій, які передували 2014 року. Деякі групи населення привертають підвищену увагу російських правоохоронних органів, зокрема, прихильники Меджлісу кримськотатарського народу й послідовники організації «Хізб ут-Тахрір». Ми фіксуємо також тортури й жорстоке поводження в СІЗО, як здорових людей поміщають до психіатричних лікарень. Нормами російського законодавства про екстремізм часто зловживають, застосовують і трактують їх дуже специфічно. Кримінальної відповідальності за висловлення поглядів без закликів до насильства бути не повинно. Право на справедливий суд теж порушується.
– Куди надходять ваші доповіді про ці порушення?
– Це публічні щоквартальні доповіді, доступ до них мають усі. Вони розміщені на сайтах ООН і офісу Верховного комісара ООН із прав людини. Ми даємо рекомендації владі України й Росії, хоч останні й не прислухаються до наших зауважень. Наше завдання – сказати, що не так у Криму і що потрібно зробити, щоб виправити ситуацію. МЗС Росії коментує доповіді ООН, але кримське питання залишає без уваги. Раніше ці реакції були різко негативними.
Доповідь щодо Криму важлива для підтримки санкцій політики Євросоюзу і її можливого посилення в майбутньомуДмитро Кулеба
Офіційний представник України в ООН Дмитро Кулеба: «Будь-який звіт або доповідь ООН має серйозну вагу і служить джерелом цитування. Це відправна точка для аналізу ситуації. Є різні інструменти реагування, починаючи від вираження стурбованості, закінчуючи вибудовуванням зовнішньої політики країни на основі документів ООН. Доповідь щодо Криму важлива для підтримки санкцій політики Євросоюзу і її можливого посилення в майбутньому. Документ із емблемою ООН, Ради Європи або інших міжнародних організацій, безумовно, має політичне значення».
– Чи є порушення щодо кримчан з української сторони?
– Ми включали в свої доповіді обмеження з вивезення особистих речей із Криму на материкову частину України, банківський статус нерезидентів для людей із кримської реєстрацією, а також той факт, що Україна не визнає документи, видані на півострові. Особливі труднощі виникають із свідоцтвами про народження й посвідченнями особи неповнолітніх. Усе це сприяє ізоляції кримчан від материкової України. Звичайно, це складно порівнювати з порушеннями прав людини в самому Криму, але ми відзначаємо все, що вважаємо неправильним із точки зору ООН.
(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)
