Наприкінці квітня 2017 року голова підконтрольного Кремлю міністерства курортів і туризму Криму Сергій Стрельбицький запропонував повернути фестиваль «КаZантип» на анексований півострів. На думку чиновника, організатори можуть використовувати недобудовану атомну станцію поблизу мису Казантип, якщо погодяться з вимогами російських законів. Протягом останніх трьох років «КаZантип» на півострові перебував під суворою забороною і залишив Крим, як й інші відомі кримські фестивалі: Koktebel Jazz Festival, Z-Games та інші.
На головні питання про труднощі організації концертів в Криму і за його межами в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає президент Koktebel Jazz Festival Лілія Млинарич.
‒ Чи задоволені ви переїздом фестивалю до Одеської області?
‒ Чорноморськ виявився гостинним містом, як і Коктебель свого часу. Цьому місцю не вистачало яскравої літньої події. Ми дуже раді, що міська рада виділяє нам гроші на відновлення окремої джазової сцени, яка залишилася в анексованому Криму. Нас підтримують різні міжнародні організації, посольства, але головне, звичайно ж, публіка.
‒ Чи не втратили ви частину відвідувачів через переїзд?
‒ Протягом останніх років перед анексією Криму публіка на 75-80 відсотків була українською, інші ‒ з Росії, Білорусі. Так що когось втратили, когось знайшли, але ми вирішили слідувати за публікою й за самим духом фестивалю. У Коктебелі завжди звучала вільна музика, і грати її треба на вільній території.
У Коктебелі завжди звучала вільна музика, і грати її треба на вільній території
‒ Хто братиме участь у фестивалі цього року?
‒ Ми готуємо чотири сценічні майданчики, зокрема й новий джаз, як на тому самому пляжі в Коктебелі, і відкриту сцену для молодих виконавців. На ній, до речі, багато років тому виступала Джамала. 24 серпня на головному майданчику розпочнеться великий марафон української музики. До нас повернуться Катя Chilly, Mansound зі спеціальною програмою. Буде європейський день за участі британців Asian Dub Foundation. Це далеко не всі імена ‒ ми ще домовляємося з багатьма зірками.
Про плани на 2017 рік розповів і організатор фестивалю «КаZантип» Микита Маршунок:
‒ На місці кримських політиків і міністра туризму Криму я б теж робив усе можливе для залучення людей, інвестицій і розвитку міжнародного подієвого туризму. Єдиною проблемою для себе щодо організації «КаZантипа» в Криму я бачу те, що мене можуть не пустити на Євробачення з моїм хітом. Я розумію, наскільки болісно сприймаються будь-які розмови про Крим нашими українськими братами. Але якщо абстрагуватися від політичних аспектів, то Крим ‒ так чи інакше ‒ батьківщина «КаZантипа». Якщо нам пропонують повернутися на батьківщину, то ми розглядатимемо подібний варіант річного проекту.
‒ Чи виникають проблеми із запрошенням російських виконавців? Багато з них можуть виявитися нев'їзними на материкову Україну через концерти в Криму.
Крим ‒ так чи інакше ‒ батьківщина «КаZантипа»
‒ Давайте начистоту: в Росії є багато цікавих музикантів, яких хочеться запрошувати на фестиваль. Але є закони країни, їх потрібно дотримуватися. Іноді в нас, навпаки, виникають складнощі в роботі з західними виконавцями, які незадоволені рівнем безпеки в Україні. Сподіваюся, це Євробачення продемонструє світу, що наша країна може впоратися з сучасними викликами при організації концертів.
‒ Як ви дивитеся на перспективи анексованого Криму як майданчика для фестивалів?
‒ Будь-який подієвий туризм потребує підтримки ‒ або публіки, або держави й місцевих громад, так як це дуже витратне, в більшості випадків ‒ збиткове підприємство. Для проведення фестивалю потрібна добре налагоджена логістика, а у Криму з цим проблеми. Сам факт приїзду туди може вплинути на концертні перспективи виконавця, тому більшість серйозних агентів дуже прискіпливо вивчають запрошення з Росії. Якщо до Москви й Санкт-Петербурга вони готові їхати, то анексований Крим, звичайно, виключають. Це вже питання репутаційне, тому тут ніякі гонорари не допоможуть.
‒ Хотіли б ви повернутися з фестивалем до Коктебеля?
‒ Ми про це мріємо. Музика вільних людей обов'язково прозвучить на вільній території.
(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)
