Перший пакет українських санкцій проти осіб і підприємств, причетних до анексії Криму, почав працювати 2015 року. Зараз МЗС України планує розширити список. Наскільки ефективні санкції та якого результату вдалося домогтися після запровадження перших обмежень? Про це говорять директор Кримського експертного центру Олексій Стародубов, голова громадської організації «Сила права» Андрій Сенченко і журналіст Крим.Реалії Вікторія Веселова.
До першого пакету українських санкцій потрапили майже 400 фізичних осіб і 105 російських компаній: банківські установи, військово-промислові центри, авіа- й суднобудівні компанії. Пізніше, навесні 2016 року, в Україні затвердили санкції проти 84 осіб, причетних до протиправних дій щодо Надії Савченко, Олега Сенцова й Олександра Кольченка. Російського президента Володимира Путіна цього року в списку немає, проте є керівник Слідкому Росії Олександр Бастрикін, директор ФСБ Олександр Бортніков, тоді ще російський прокурор Криму Наталія Поклонська й низка інших персон. Їм заборонили в'їжджати на український материк, а їхні активи дозволили блокувати. 2017 року до українського переліку санкцій планують внести осіб, причетних до порушень прав людини й політичних переслідувань у Криму.
‒ З нами на зв'язку директор Кримського експертного центру Олексій Стародубов. Олексію, як працюють українські санкції?
Стародубов: Українські санкції не можна виривати з контексту європейських і американських. Сказати, що вони завдають серйозної шкоди економіці Криму, не можна. Це, скоріше, політичний ефект, адже Україна мала реагувати на те, що відбувається в Криму і створювати свої списки, які чітко визначають позицію держави.
‒ Наскільки вичерпаний механізм застосування санкцій зі сторони України?
Санкції ні до чого не призводять, це просто спосіб позначити свою позиціюОлексій Стародубов
Стародубов: Питання в тому, чого ми хочемо від застосування санкцій. Санкції ‒ інструмент боротьби за повернення території. У нас виходить так: санкції застосували, але далі для повернення території нічого не робимо. Ми не постачаємо туди воду, продукти харчування, склали й розширюємо «чорний список» осіб. Але це ні до чого не призводить. Якщо спочатку ми показували, що домінуємо, то зараз кримчани починають звикати до життя під нашими санкціями. Для ефективної роботи потрібно застосовувати дипломатичні інструменти. Має відпрацьовуватися сценарій повернення ‒ військовий чи дипломатичний. А в нас його немає, і санкції ‒ просто спосіб позначити свою позицію.
‒ Наш слухач із Феодосії повідомив, що в місті дуже багато українських продуктів харчування, хоча формально їх тут бути не може. Це ж стосується і роботи підприємств. Як же так, адже діють санкції?
Стародубов: Що стосується продуктів харчування й товарів широкого вжиткку, не потрібно забувати про контрабанду. І тут уже питання до органів, що контролюють кордон. Що стосується українського бізнесу на території Криму ‒ з моменту анексії він був залишений. Ніхто не обтяжував себе питаннями українського бізнесу і права власності фізичних осіб, які були змушені виїхати з території Криму. Нічого не зроблено для захисту українського бізнесу. Більшість державних підприємств націоналізували, а приватний бізнес залишився віч-на-віч із російською системою, що передбачає перереєстрацію на території Криму. І ніхто це ніколи не обговорював, на відміну від питань порушення прав людини. До чого це може призвести? До масового подання позовів саме до української сторони про захист і забезпечення інвестицій, що здійснювалися як іноземними, так і українськими сторонами.
‒ З нами на зв'язку журналіст Крим.Реалії Вікторія Веселова. Вікторіє, які схеми найчастіше застосовують у Криму, щоб обійти санкційні обмеження?
Веселова: До неподобства прості. Для того, щоб працювати на окупованій території, досить просто зареєструвати там юридичну особу. А щоб приховати кінцевого бенефіціара, створюються або ланцюжки фірм, або одна-дві, які в підсумку все ж ведуть до власника. Якщо вони створили всі ці кримські фірми-прокладки, то питань начебто й немає. Але відповідальність за роботу на окупованій території мають нести всі, хто в цьому бере участь.
Багато компаній мають подвійну реєстрацію, працюють і в українському, і російському правовому поліВікторія Веселова
За такими схемами працюють багато як російських, так і українських компаній ‒ зокрема й великі торгові мережі, рітейлери, які при цьому не втратили ні український, ні європейські ринки. Немає контролю з боку України, і багато компаній мають подвійну реєстрацію, працюють і в українському, і російському правовому полі. Знаю компанію, що допомагає будувати Керченський міст і при цьому має українську реєстрацію й офіс у Києві. І таких багато ‒ йдеться про десятки, а то й сотні компаній.
‒ З нами на зв'язку голова громадської організації «Сила права» Андрій Сенченко. Андрію, наскільки ефективно, на вашу думку, Україна використовує механізм санкцій?
Сенченко: Зусилля щодо списку санкцій для тиску на Крим плюс-мінус урівноважуються схемами для їхнього обходу, які винайшла й реалізує українська влада для великого бізнесу, точніше, олігархів. Нагадаю канонічний приклад: заводи Дмитра Фірташа продовжували працювати в Криму, сировина надходила з українських гірничо-збагачувальних комбінатів, вивозилася заводською залізничною гілкою, що примикала до магістралі на території Херсонської області. І українська влада дружно цього не бачила. При цьому Фірташ зареєстрував на території України своє підприємство й від його імені при потуранні української влади експортував продукцію цих заводів як вироблену на вільній території України. Схему запровадили за прем'єрства Арсенія Яценюка, і зараз вона продовжує діяти.
‒ Що необхідно Україні, щоб відточити механізм застосування санкцій?
Сенченко: Україні потрібно припинити свавілля ‒ і розлучитися з владою, яка винайшла всі ці схеми й заробляє на них.
