Джамала: Бажаю кримчанам стати добрішими

Джамала зайняла перший рядок у рейтингу Крим.Реалії «ТОП-10 кримчан, які здивували 2016 року». Наша редакція майже одностайно віддала свої голоси за кримськотатарську співачку, яка виграла для України «Євробачення». У новорічному інтерв'ю Джамала розповіла, чим їй запам'ятався 2016 рік і що вона очікує від 2017-го.

‒ Джамало, ви опинилися на першому місці в рейтингу Крим.Реалії «Кримчани, які нас здивували 2016 року».

‒ Дякую, приємно.

‒ А хто вас найбільше здивував?

‒ Звісно, наші паралімпійці. Вони молодці, чемпіони! Всіх вразили. У нас були великі надії на нашу олімпійську збірну, але віддувалися за всіх паралімпійці.

‒ Чи можна сказати, що у вашому житті 2016 рік був переломним?

‒ Переломним у чому?

‒ Ви виграли «Євробачення», стільки змін, напевно, сталося...

‒ Звісно, сталася дуже гучна подія. Пісня, перемога, все, що було навколо, до й після. Це все було дуже складно й морально, й емоційно. Це тебе вичавлює... Проте, я не можу назвати це переломом.

Саме слово «перелом» для мене несе негативне забарвлення. Тому що для мене все це ‒ перш за все заняття музикою. Неважливо де: на фестивалі, конкурсі чи сольному концерті, виступ це чи запис у студії. Для мене це приблизно одне й те саме. Це вся моя творчість.

І перемога на «Євробаченні», і успіх пісні «1944» ‒ це частина мого творчого шляху. Адже пісня проживає певне життя. Коли ти пишеш пісню ‒ це абсолютна магія, магія в чистому вигляді. Неможливо зрозуміти, звідки вона приходить.

1944 прийшла з печалі. Вона не була написана для конкурсу, вона жила своїм життям у моїй голові й моїй душі, в моїй пам'яті. Потім для неї розпочався наступний етап: національний відбір «Євробачення», фінал і так далі.

На мій погляд, це не можна назвати переломом. Це одна велика хвиля. Я дуже багато спостерігала за морем, поки жила в Криму. Тому така асоціація. Хвиля зароджується, йде, йде, йде... І ти не знаєш, якої висоти вона досягне.

‒ І все-таки, якщо говорити про те, що змінилося минулого року у вашому житті й кар'єрі, що б ви відзначили?

‒ Звісно, якщо ти переможець «Євробачення», ти отримуєш певні бонуси, і це дуже приємно. Ось, наприклад, я перемогла у вашому рейтингу.

За ці півроку було багато абсолютно неймовірних подій. Особливо перші місяці були дуже насиченими. Сьогодні в тебе чарівний сольний концерт біля кафедрального собору в Вільнюсі, наступного дня в тебе зустріч із президентом Литви, вона показує тобі сад у своїй резиденції, потім ти сідаєш у літак і летиш на зустріч із віце-президентом Universal Music Group. І так тиждень за тижнем.

Було багато різних нагород. На фестивалі в Польщі мені вручили премію від місцевих музичних критиків, а в Нідерландах я отримала премію за найкращий рядок на Євробаченні ‒ 2016 від колегії поетів. Їм дуже сподобалася фраза «You think you are gods but everyone dies» (Ви вважаєте себе богами, але всі помирають ‒ КР). Було також багато зовсім несподіваних сюрпризів. Наприклад, моя сестра переслала мені лист, у якому якась жінка, яка не назвала свого імені, каже, що висадила два дерева на мою честь у грецькому парку миру і слави й дарує мені сертифікат, який підтверджує це.

Ще були десятки інтерв'ю в Вільнюсі, Стамбулі, Стокгольмі й Лондоні, виступ на каналі London Live, різдвяна вечірка з Ширлі Бессі та ще десятком неймовірних артистів і музикантів: Джуд Лоу, Едді Рейдмен, Кіра Найтлі, Ноель Галлахер і Джеймі Каллум, із яким в мене стався ненавмисний джем біля ді-джея. Всього й не перерахуєш, дуже насичений рік.

‒ А прибутки ваші зросли? І наскільки, якщо не секрет?

‒ Прибутки зросли, і це теж приємний бонус від перемоги на Євробаченні. П'ять років їздила на Hyundai Sonata, цього року змінила на BMW.

‒ А як би ви оцінили події, які цього року відбувалися на вашій батьківщині ‒ у Криму?

‒ Звісно, мені хотілося б, щоб у нас було більше приємних новин із Криму. На жаль, усе навпаки, там відбувається багато жахливих подій. Постійно зникають люди. Мене це дуже засмучує, я думаю про це кожного дня.

Дісталося й моїм рідним. Це мені тут вільно й легко, тому що я переможець у своїй країні, чемпіон, усі підтримують мене... А в Криму батькам складно. Далеко не всі, скажімо так, зраділи там моїй перемозі. Знаходили можливість і дорікнути, і шпигнути, і обізвати. Все це позначилося на їхньому здоров'ї. Зараз моє головне завдання ‒ допомогти батькам трошки прийти до тями.

‒ Наша основна читацька аудиторія ‒ це жителі Криму. Щоб ви їм побажали цього року?

‒ Я б дуже хотіла побажати нам усім, щоб ми були добрішими й намагалися знаходити якомога більше любові в усьому. Я знаю, що це звучить доволі абстрактно. Але насправді, через те, що ми всі озлоблені, ми всі втрачаємо від цього. Дуже хочеться, щоб у новому році ми знайшли в собі сили мріяти, любити, прагнути до того, щоб у нашій країні настав мир. Без нього дуже погано живеться і співається. Я вам точно кажу!