Спеціально для Крим.Реалії
Катастрофа російського Ту-154 з військовими музикантами на борту могла бути історією про поломку. Але завдяки Москві вона приречена стати історією про війну.
ФСБ каже, що немає ніяких підстав для розмов про теракт. Що в списку пріоритетних версій: «потрапляння в двигун сторонніх предметів, неякісне паливо, що спричинило втрату потужності і відмову роботи двигунів, помилка пілотування або технічна несправність літака». Цілком можливо, щось із цього переліку, зрештою, і буде оголошено причиною аварії. Але версії ФСБ в цьому сенсі дуже схожі на рішення російських судів. Ми майже завжди знаємо, що вердикт буде саме таким, який влаштує владну вертикаль.
Коли російський А-321 розбився на Синайському півострові, Москва теж максимально довго відкидала версію, що причиною катастрофи міг бути теракт. ФСБ визнала, що на борту лайнера був вибуховий пристрій лише після відповідної заяви єгипетської влади, яка вела розслідування. Але у випадку Ту-154 ніякого зовнішнього втручання в розслідування не буде ‒ літак зазнав аварії в небі над Росією, а доступ до уламків мають лише спецслужби цієї країни.
Російська влада дуже часто говорить собі і світу те, що вважає найбільш вигідним
Хтось скаже: не довіряти офіційним висновкам ‒ прояв конспірології, і буде неправий. Тому що російська влада дуже часто говорить собі і світу те, що вважає найбільш вигідним. І щодо їхніх офіційних заяв давно утвердилася презумпція винуватості ‒ адже якщо немає ніяких стримувань і противаг, то який сенс говорити правду, якщо ця правда може прозвучати невигідно?
Якщо крах Ту-154 ‒ це теракт, то, виходить, ще один авіаборт став розплатою за сирійську військову авантюру. Ту саму авантюру, в якій бере участь невстановлена кількість російських солдатів і одиниць техніки. Ту саму авантюру, за яку вже заплатили неопублікованим мартирологом російських комбатантів.
І найбільш парадоксальне ‒ нова катастрофа стала ще одним наслідком анексії Кримського півострова.
Тому що саме тоді ‒ в лютому 2014 року ‒ Росія вирішила переграти умови, за якими світ існував від моменту закінчення «холодної війни». Кремль був переконаний, що правила гри занадто мало враховують його ‒ Кремля ‒ амбіції та можливості. Що баланс прав і обов'язків має бути переглянутий. Що старий світ вмирає, а тому слабкого потрібно підштовхнути, щоб першим зайняти місця в новій президії.
Скляний будинок тим і хороший, що в ньому кидатися камінням завжди небезпечно
Москва не випадково робила ставку на європейських правих і лівих радикалів. Інвестувала в євроскептиків і популістів. Домагалася максимальної неефективності будь-яких інтеграційних проектів. У міру сил підтримувала Трампа, якого сприймала як головного порушника спокою в світі старих правил і усталених порядків.
Усе це, на думку Кремля, мало знову привести світ в рух, який би спричинив необхідність «передомовлятися» щодо кожного з найбільш важливих для світу викликів. І в цій павутині нових стримувань і нових противаг Кремль сподівався знову заявити про себе: оновленого, актуального і затребуваного. Але скляний будинок тим і хороший, що в ньому кидатися камінням завжди небезпечно. Тому що спершу ти анексуєш Крим і робиш ворогом найближчого сусіда. Потім вдераєшся на Донбас і отримуєш санкції. Після ‒ воюєш у Сирії і виявляєш, що твоїх послів починають вбивати, а твої літаки починають зникати з радарів.
Війна, яку твої громадяни бачать лише у телевізорі, раптово приходить в їх будинки
Сила дії дорівнює силі протидії ‒ це закон не тільки фізичних величин, але ще й порядку речей як такого. І це не історія про справедливість або несправедливість ‒ це історія про закономірність. Просто в якийсь момент виявляється, що війна, яку твої громадяни бачать лише у телевізорі, раптово приходить в їхні будинки. І це точно такі самі гібридні війни, які ти звик вести сам ‒ не озираючись ні на кого.
Росія дуже хотіла зруйнувати старий світопорядок. Але хто сказав, що їй буде затишно в новому?
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
