Спеціально для Крим.Реалії
У дев'яності роки в авантюристів із Європи існував прекрасний спосіб організувати собі канікули VIP-формату. Досить було приїхати до країни колишнього СРСР, назватися інвестором ‒ й кілька тижнів застіль були забезпечені. Довірливість колишніх радянських громадян могла зрівнятися тільки з їхньою ж недосвідченістю ‒ кожного такого самозванця вони були готові зустрічати за найвищим розрядом, обмінюючи цілком реальну гостинність на ефемерні обіцянки золотих гір.
А тепер ця схема чудово працює у Криму. З тією лише різницею, що претендентам на «кримські канікули» потрібно обіцяти регіону визнання.
І ось уже російські медіа обговорюють візит на півострів «Офіційної турецької делегації». Яка, зрозуміло, говорила про швидке визнання підсумків «референдуму», відновлення авіасполучення з Сімферополем і обов'язкових інвестиціях в економіку півострова. Журналісти з Росії розтягували на цитати їхні виступи й раділи черговому хоннекерівському поцілунку взасос Кремля й Анкари.
Щоправда, потім виявилося, що ніякої офіційної делегації не було. Що гастролери були представниками середнього бізнесу та громадських організацій. Що за питомою вагою вони були рівні лише самим собі й нікого окрім самих себе не представляли. Але про це все російське ТБ вважало за краще промовчати.
Апофеозом політичного туризму до Криму став візит німецького режисера порнофільмів Мартіна Балдауфа, який вчасно збагнув, що до чого, й почав охоче роздавати інтерв'ю кримським медіа
Втім, це не найгірший варіант із можливих. Апофеозом політичного туризму до Криму став візит німецького режисера порнофільмів Мартіна Балдауфа, який вчасно збагнув, що до чого, й почав охоче роздавати інтерв'ю кримським медіа. Назвався він шеф-редактором європейського телеканалу «SAT.1» і багато говорив про визнання російського статусу Криму. Продовжуючи при цьому підшукувати моделей для своїх відеозйомок.
«Жителі Москви, змучені житловою кризою, кинуться до вашого чудового міста. Столиця автоматично переходить у Васюки. Сюди переїжджає уряд. Васюки перейменовуються у Нью-Москву, а Москва ‒ у Старі Васюки. Ленінградці й харків'яни скрегочуть зубами, але нічого не можуть вдіяти. Нью-Москва стає елегантний центром Європи, а скоро й усього світу».
Остап Бендер, як ми пам'ятаємо, просив на реалізацію своїх прожектів сто рублів ‒ але в шахістів із Васюків у скарбничці був лише 21 рубль і 16 копійок. Утім, нові кримські гастролери й зовсім готові задовольнятися гостинністю. Зрештою, вони приїжджають до Криму дарувати російським пропагандистам мрію. І якщо хтось готовий за це платити тижнем щедрого застілля ‒ то чому б і ні?
Остап Бендер, як ми пам'ятаємо, просив на реалізацію своїх прожектів сто рублів ‒ але в шахістів із Васюків у скарбничці був лише 21 рубль і 16 копійок
У цьому, власне, й полягає феномен життя півострова. Він змушений жити в просторі завтрашнього дня. У якому буде міст, визнання, вісім мільйонів туристів і скасування санкцій. І дуже часто для багатьох мрія стає важливішою за реальність ‒ врешті-решт, усе двадцяте століття ми спостерігали режими, які живуть придуманим майбутнім. Біда тільки в тому, що поки російське ТБ підсовує кримчанам міражі завтрашнього дня, сам півострів сповзає в позавчора. Те, де іноземний акцент і правильно підібрані гасла були пропуском до сейфів довірливих ідіотів.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
