В історію вона увійшла як покровителька вчених Криму. Ця дивовижна жінка Інджі-Бек-хатун жила в епоху великих змін. Її неосяжна країна – Велика Орда, куди входив і рідний Крим, тільки пережила реформи в області релігії, ставши офіційно ісламською державою. У зв'язку з цим чоловік Інджі-Бек-хатун хан Чингізидів Тулек-Тимур намісник Кримського юрта, ініціював 1314 року будівництво мечеті на честь хана Узбека в столичному місті Кирим.
Ми мало знаємо про саму Інджі хатун, але її активна діяльність свідчить про те, що ще у молодою першої дами Криму був твердий характер. Її кипуча енергія і рівне становище з чоловіком дозволяли вносити свій вклад у розвиток юрта.
1332 року поряд з мечеттю з'явилась ще одна монументальна будівля зі значним 12-тиметрових порталом – це медресе. Вона була в чотири рази більша від мечеті, з великими аудиторіями для студентів, внутрішнім двориком і фонтаном. На цей раз меценатом й ініціатором грандіозної споруди виступила сама Інджі-хатун-Бек. Вона особисто обрала місце, де, на її думку, мало знаходитися медресе. До того, як заробили кирки будівельників, тут розташовувався ремісничий район і торгові ряди. Але Інджі хатун змогла домовитися з власниками торгових лавок і перенести їх в інше місце, а цю ділянку використати під будівництво свого дітища.
Хатун заздалегідь подбала про викладацький склад. Вона запросила понад 20 кримських вчених, що стали відомі в різних центрах мусульманського світу того часу.
Тугра – ханська печатка, символ кримськотатарської державності, своєрідний ключ до розуміння нинішніх проблем Криму
1372 року Інджі хатун не стало. Вона заповідала поховати себе на території свого головного дітища. Її волю виконали. Аудиторію в північній частині будівлі перебудували під мавзолей засновниці. Під підлогою з'явилася усипальниця, над якою на постаменті височів мармуровий пам'ятник. Підлогу виклали плитками березового кольору із золотими візерунками і покрили килимами.
Медресе проіснувало недовго. 1423 року воно постраждало від сильного землетрусу і з тих пір його не відновили. Мусульманська громада продовжувала підтримувати лише дюрбе засновниці медресе, а згодом з його стін постало кладовище. На превеликий жаль, сьогодні від цього храму освіти і науки залишилися одні руїни.
Нова серія відеоблогів «Tугра» розповідає про прекрасну половину ханської епохи. Ким були ці жінки, і який слід залишили після себе. У центрі кожної серії – доля однієї з цих жінок.
Тугра – ханська печатка, символ кримськотатарської державності, своєрідний ключ до розуміння нинішніх проблем Криму.
Автор тексту й ведуча – Гульнара Абдулла, режисер – Фатіма Османова, оператор і режисер монтажу – Ельдар Халілов, автор ідеї та продюсер – Еміне Джеппар.
У відео використані фрагменти Osmanlinin Kurulusu (режисер – Yucel Qakmakli, 1988), а також музика Matti Paalanen – Drama, Plastic3 – Epic dramatic film music.
