Буркіні на кримських пляжах. Що думають про мусульманські купальники на півострові

У серпні 2016 року у Франції розгорілася бурхлива дискусія щодо буркіні ‒ мусульманського купальника. Це сталося після того, як у Каннах і низці інших французьких міст місцева влада заборонила носити цей вид одягу на пляжах. У світлі цих подій кореспондент Крим.Реалії вирішив з'ясувати, наскільки буркіні поширені на кримських пляжах, і що думають про заборону цих купальників на півострові.

Перше французьке місто, де на пляжах заборонили носити буркіні ‒ Канни. Мер міста Давид Лінар пояснив це рішення тим, що цей купальник, на його думку, «виглядає як уніформа, як символ ісламського екстремізму».

Як повідомляє BBC, услід за ним аналогічні заходи ухвалили комуни Вільнев-Лубе й Сіско. Очікується, що заборону на носіння буркіні на громадських пляжах ухвалять і в комуні Ле-Туке-Парі-Плаж. Цю ініціативу вже підтримав прем'єр-міністр Франції Мануель Вальс. В інтерв'ю газеті «Прованс» він назвав носіння буркіні «політичним проектом», який, на його думку, «увічнює приниження жінок і несумісний із французькими цінностями».

Подібні заходи пов'язані зі специфікою французького суспільства, в якому історично сформувалося дуже жорстке відокремлення держави від будь-яких релігійних організацій. Таку оцінку в коментарі для Крим.Реалії дав координатор проекту «Без кордонів», правозахисник Максим Буткевич.

«Доводячи до деякого логічного завершення цей принцип, ми отримали на початку XXI століття низку законів і правозастосовчу практику, яку неможливо було б уявити в більшості європейських країн. А саме, 2004 року був ухвалений закон про принципово світський характер суспільства. І в контексті цього закону була ухвалена заборона на публічну демонстрацію в держустановах і навчальних закладах будь-яких символів, які демонструють релігійну приналежність», ‒ пояснив експерт.

Він нагадав, що 2010 року був ухвалений ще один подібний закон, який передбачає заборону на появу в громадських місцях із повністю закритим обличчям. Цей нормативний акт був очевидно спрямований проти носіння паранджі. За словами Максима Буткевича, одним із основних аргументів прихильників цього закону було те, що майже неможливо відрізнити ситуацію, де жінки одягають хіджаб добровільно, а де ‒ під тиском родичів.

«Держава начебто спробувала зробити такий визвольний жест по відношенню до мусульманських жінок. Але, звісно ж, на виході ми отримали ситуацію, коли низка жінок-мусульманок публічно оголосили, що для них носіння подібного одягу ‒ особистий вибір, і держава під цією визвольною риторикою насправді вдається до їхнього пригноблення», ‒ зазначив експерт.

За словами Максима Буткевича, нинішні дискусії щодо носіння буркіні ‒ це черговий прояв політичної кампанії французької влади за розбудову світської держави.

«Це дуже серйозний і важливий привід, щоб предметно говорити про те, наскільки далеко можна дозволяти державі заходити в нібито забезпеченні прав громадян, незважаючи на думку самих громадян», ‒ підсумував Максим Буткевич.

Він також додав, що на дискусію з приводу буркіні у Франції зараз також впливають нещодавні теракти, скоєні ісламістами, і те, що в цій країні проживає наймасовіша мусульманська громада в Європі.

Подалі від оголених

Крим.Реалії вирішили з'ясувати, як до французької заборони на буркіні ставляться у Криму ‒ туристичному регіоні, де, як і у Франції, багато місцевих жителів сповідують іслам.

На півострові мусульманки, які дотримують канонів ісламу, також купаються в морі у спеціальних купальниках, що закривають усе тіло. Про це кореспонденту Крим.Реалії розповіла прес-секретар Духовного управління мусульман Криму Зера Емірсуїн.

«Для жінок-мусульманок є загальноприйнятий купальник. У них мусульманки можуть купатися. Єдине, що вони вибираються подалі від скупчень людей на громадських пляжах. Тому що, відповідно до релігії, дивитися, бачити, розглядати й перебувати серед оголених людей не можна. Тому мусульмани й мусульманки, які дотримуються канонів, знаходять більш дикі, віддалені пляжі», ‒ пояснила Зера Емірсуїн.

Керівництво Муфтіяту Криму відмовилося коментувати заборону на носіння буркіні, пославшись на те, що вони не в курсі ситуації у Франції.

«Духовне управління не в курсі й не цікавилося цим питанням. У Криму такого немає. У нас все спокійно в цьому плані: у плані дрес-коду, одягу. Ніяких заборон немає», ‒ сказала прес-секретар ДУМК Зера Емірсуїн.

У Меджлісі ‒ представницькому органі кримських татар, які, в основному, сповідують іслам, також відзначають, що кримчани інших віросповідань лояльно ставляться до носіння жіночого мусульманського одягу в громадських місцях. Однак, як зазначила член Меджлісу Еміне Авамілєва, інша справа з деякими жителями інших регіонів, які приїжджають на півострів відпочити.

«Можливо, є певна настороженість з боку приїжджих щодо жінок, які носять хіджаб. А люди, які живуть у Криму і представляють інші конфесії ‒ абсолютно нормально сприймають. Навіть у цій складній ситуації я особливої настороженості не відзначала. Настороженість є в іншому контексті. Не з боку простих кримчан, а від представників силових структур. Вони приділяють підвищену й цілком необгрунтовану увагу до людей, які сповідують іслам», ‒ зазначила Еміне Авамілєва.

Ставлення кримської влади, підконтрольної Росії, до носіння буркіні й іншого мусульманського одягу з'ясувати не вдалося. Кореспондент Крим.Реалії зателефонував до голови профільного відомства ‒ Держкомітету у справах національностей Заура Смирнова, однак той вислухав питання, після чого кинув трубку й більше на дзвінки не відповідав.

Одні одягають, інші ‒ роздягають

Колишній міністр курортів і туризму АРК Олександр Лієв вважає, що носіння буркіні чи будь-якого іншого одягу ‒ це право людини, яке не можна обмежувати.

«Я, наприклад, був за те, щоб у Криму розвивалися такі не надто звичні для України пляжі, як нудистські. Це особистий вибір людини ‒ засмагати їй повністю оголеною чи повністю одягненою. Інша справа, що для зручності оточення туристичним містам потрібно створювати інфраструктуру, щоб нудисти відпочивали разом із нудистами, а люди в буркіні відпочивали в зонах, де відпочивають подібні люди», ‒ сказав Олександр Лієв.

Кореспондент Крим.Реалії також поцікавився думкою про французькі нововведення у колишнього керівника справами офісу Мустафи Джемілєва Арсена Жумаділова, який нещодавно був призначений заступником губернатора іншого туристичного регіону України ‒ Одеської області. Він сказав, що йому, як мусульманину, неприємно чути про подібні новини.

«Але при цьому я не думаю, що я компетентний у питаннях французького конституційного устрою, законодавства та нинішніх суспільно-політичних стосунків у цій країні, щоб дати кваліфікований коментар щодо ситуації там. А що стосується України, то, слава богу, у нас прописано, що кожному громадянину гарантована свобода совісті та віросповідання», ‒ сказав Арсен Жумаділов.

Відзначимо, що ніхто з кримчан, які висловили свою думку з приводу французької заборони на буркіні, не звертав увагу на те, що там це може бути проявом державної кампанії за світськість і права жінок. У зв'язку з цим кореспондент Крим.Реалії запропонував висловити своє ставлення до подій у Франції ЛГБТ-активістку й феміністку з Криму Марту Хромову. Вона, в свою чергу, також засудила заборону на буркіні, але аргументувала свою позицію інакше.

«У випадку з буркіні ми бачимо, що чоловіки-мусульмани змушують жінок їх одягати, потім чоловіки-немусульмани вимагають від жінок їх зняти. В результаті страждають, в першу чергу, самі ці жінки, які опинилися між двох вогнів: між своїми чоловіками й вимогами закону з боку західної культури. Відповідно, багато з них узагалі будуть позбавлені можливості відвідувати громадські місця, зокрема й пляжі, тому що їх туди не пускатимуть», ‒ зазначила активістка.

Марта Хромова вважає, що, якщо французька держава піклується про права жінок, то не варто забороняти їм ту чи іншу форму одягу. На думку феміністки, в будь-якому регіоні світу кожна людина має самостійно вибирати, в чому їй бути на пляжі: в купальнику, буркіні чи голою.