Референдум у Британії вплинув на те, як британці ставляться до расистських висловлювань – про це пише американська преса. Також коментатори продовжують обговорювати можливість домовитися з Росією «по доброму», щоб зберегти світовий баланс.
Обговорення питання про вихід Британії з ЄС перетворило країну на більш расистське суспільство, пише дослідниця з Лондона Анюша Роуз на сторінках американської газети Washington Post. Аргументи про те, що британці мають «повернути собі свою державу», не могли не визначити тих, від кого вони її мають забрати знову в свої руки. Адже йдеться не лише про те, що в уяві прихильників «Великої» Британії нині всі ключові рішення ухвалюють «іноземці» в Брюсселі, але і про те, що в країні тепер повно іноземців, які приїхали через те, що вона є членом єдиного економічного і політичного простору з рештою Європи.
Але і на них аргументи чистоти британського суспільства не зупинились. У дебатах згадують і мусульман, і євреїв. Тобто на думку дослідниці, аргументи, які ще півроку тому сприйняли б як однозначно расистські, нині є цілком прийнятними.
США можуть використовувати структури післявоєнного порядку, щоб визнати інтереси Росії, забезпечити Москві голос і в кінцевому рахунку вплинути на формування її поведінкиМайкл Мазарр
Американський автор Майкл Мазарр на сторінках часопису National Interest продовжує улюблену тему журналу – ностальгію за часами Холодної війни, коли великі країни мали свої сфери впливу і не порушували правила. Чому б не повернути ті часи, хоча б частково? – питає черговий коментатор із National Interest. Вказуючи на проблему, як побудувати стосунки з великим державами, зберігаючи глобальний баланс сил, автор пропонує звернутись до післявоєнного досвіду влаштування світу.
«Сполучені Штати можуть використовувати структури післявоєнного порядку, щоб визнати інтереси Росії, забезпечити Москві голос і в кінцевому рахунку вплинути на формування поведінки Росії. Їхній підхід до Росії і будь-якої іншої великої держави зрештою буде більш ефективним, якщо він ґрунтуватиметься на правилах, нормах та інститутах, які характеризували післявоєнну глобальну систему», – вважає автор.
З іншого боку, він зауважує, що є і такі оглядачі, які кажуть, що часи, коли було можливе повернення Росії в якісь інститути, що забезпечують світовий порядок, уже минули. Але, на думку Майкла Мазарра, єдина альтернатива – конфронтація з Росією – була би ще більш неприйнятною. Тож, на його думку, варто спробувати повільно і обмежено повернути Росію до столу тих, хто вирішує світовий порядок.
«Сполучені Штати все ще можуть знайти способи, щоб дати Росії більше статусу в порядку, і враховувати російські інтереси, де це можливо, вимальовуючи при цьому тверді лінії, де це необхідно, і робити все це з позиції сили», – закликає старший політолог некомерційної, корпорації RAND. Це завдання, і паралельно подібне завдання щодо Китаю, він вважає найскладнішим викликом, що стоїть перед американською зовнішньою політикою.
Аналітик іншої неприбуткової аналітичної американської корпорації «Атлантична рада» звертає увагу на те, що в Україні, завдяки «старанням» Росії побільшало прихильників Київського патріархату. На сторінках видання Atlantic Council Джеймс Койл пише, що українці стали залишати лави церкви, яка декларує відданість Москві, і долучаються до Української православної церкви, яка проголосила власний, Київський патріархат.
Він наводить думки священиків та аналітиків, а також звертає увагу на те, що рух цей розпочався знизу – десятки сільських парафій, які раніше належали до Московського патріархату, нині хочуть перейти до Київського. Також аналітик наводить статистику, яка змінює уявлення про співвідношення сил цих церков в Україні. Хоча кількість зареєстрованих парафій Московського патріархату більш ніж удвічі більша, ніж українських, вірян, які обирають українську церкву, вдвічі більше, порівняно з тими, які залишилися вірними Москві, і їхня кількість неспинно зростає.
Аналітик пояснює цей рух тим, що Українська православна церква Київського патріархату зарекомендувала себе як церква тих, хто виборює українську незалежність. А своїх опонентів вони розглядають як загрозу національним інтересам.
