Спеціально для Крим.Реалії
На адмінкордоні між Кримом і Херсонською областю затримали «Бентлі», що належить кримському бізнесмену Олександру Мельнику. Водій Мельника намагався ввезти на материкову Україну машину з кримськими номерами на підставі довіреності, виданої в Криму російським нотаріусом. Українські прикордонники готові були її пропустити, але втрутились громадські працівники з групи «Аскер», які чергують на кордоні, і надали цьому факту розголосу.
Представники прикордонного відомства вже встигли сказати, що українська довіреність взагалі не була потрібна водієві для ввезення чужого авто із Криму на материк, але це викликає сумніви. Останнього року українські силовики не дозволяли провозити чуже авто до Криму і назад без довіреності.
Сам Олександр Мельник був депутатом кримської Верховної ради – тієї самої, що ухвалила рішення на користь російського сценарію анексії півострова. Важко сказати, як за ці рішення голосував сам Мельник – у будь-якому разі, нардеп Сергій Куніцин в ефірі Радіо Крим.Реалії стверджував, що в березні 2014-го Мельник і його група впливу у Верховній раді Криму Сергія Аксьонова не підтримували.
Втім, можливо, у самого Олександра Мельника не було впевненості, що українські правоохоронці не стануть питати його при спробі в'їзду на материк. Можливо, саме тому він не став самостійно сідати за кермо, щоб перегнати своє авто з Криму. Можливо, з цієї причини він не спробував особисто оформити на своє авто довіреність українського зразка, а вирішив отримати в Криму папір із двоголовим орлом на печатках.
Якби держава виконувала свої функції – жоден «Аскер» на кордоні і не знадобився би
Але суті справи це не змінює. Тому що ця ситуація виявила, що представники української держави готові в обхід закону приймати папери від російських кримських нотаріусів. Навряд чи безоплатно. І є показовою не лише ситуація, а і реакція на неї в соцмережах.
Тому що значна частка коментарів присвячена тому, що добровольці з «Аскеру» не мали права зупиняти автомобіль. Головний посил – добровольці з неофіційним статусом не можуть підміняти собою державу. Але ця позиція теж вразлива. Якби держава виконувала свої функції – жоден «Аскер» на кордоні і не знадобився би.
За великим рахунком, у нас є дві теми для обговорення. Одна з яких – державна структура не виконує свої функції. Друга – державний правоохоронний вакуум заповнюють якісь активісти.
І тут важливо ці теми розділити.
Тому що є ймовірність того, що дискусія зведеться до обговорення «Аскера» і фігури його керівника. А першочерговою проблемою, все-таки, є той факт, що хлопці з табельною зброєю і кокардами мали намір пропустити автомобіль з Криму за російською довіреністю.
Сам факт порушення важливіший, ніж те, що його розкрили громадські діячі, – нехай навіть їхнє існування не легітимізоване
І в рамках цього кейсу безглуздо критикувати той самий «Аскер». Тому що якби не вони – то ми б зовсім не дізнались би про те, що українські силовики готові приймати російські кримські довіреності як легальні документи. Ми би просто не знали про те, що «Бентлі» перетнув кордон між Кримом і Херсонською областю. І тому сам факт порушення на кордоні в цьому випадку важливіший, ніж те, що його розкрили громадські діячі, – нехай навіть їхнє існування не легітимізоване в рамках чинного законодавства.
Я не прихильник неофіційних воєнізованих формувань. Мені не подобається, коли люди з незрозумілим статусом намагаються підміняти собою державу. Але я розумію, що це неминуче доти, поки держава самоусувається від виконання своїх функцій. Коли вона навіть у ситуації війни готова закривати очі на власні розпорядження про невизнання паперів, виданих в анексованому Криму. Держава завжди може переглянути свій підхід і легітимізувати папери від кримських російських нотаріусів. Але поки вона цього не зробила, будь-яка довіреність від кримського російського нотаріуса не може розглядатись українським прикордонником або митником як документ.
І на виході ми знову отримуємо історію про те, чи є на адмінкордоні з Кримом українська держава, чи її немає. Усі наші закиди на адресу умовного «Аскеру» будуються на тому, що їхні дії не прописані в законі. Але так само і дії силовиків, дивлячись на ситуацію з «Бентлі», теж до виконання закону стосуються вельми мало.
Тож у цьому випадку обговорювати ми все-таки маємо не «Аскер» – як би хто до нього не ставився. Обговорювати ми маємо представників силових відомств. І межі дозволеного за версією їхнього неофіційного прейскуранта.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
