«Ніхто не очікував, що в ніч з 26 на 27 лютого буде захоплена будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим і будівля Ради Міністрів Криму. Будівлі були оточені озброєними людьми, людьми без розпізнавальних знаків. Відтоді люди були украй здивовані», – так згадує початок протистояння російському режиму в Криму координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу, член Меджлісу Ескендер Барієв.
Тисячі людей тоді вийшли на вулиці з бажанням захистити свої погляди й український Крим. Вийти на одиночний пікет на захист своєї проукраїнської позиції вистачило сміливості лише одній людині – Решату Аметову. Тепер його троє дітей живуть без батька.
Про історію сильної людини, Народного Героя України Ескендер Барієв розповів в інтерв'ю Крим.Реалії.
– Як починався особистий протест Решата?
– Він вийшов з одиночним пікетом на центральну площу Сімферополя, навпроти будівлі Ради міністрів АРК. Це було 3 березня. До нього підійшли представники «самооборони», скрутили і силоміць закинули в автомобіль.
– Якою була його позиція?
– Проукраїнська. Своїм одиночним пікетом він намагався висловити протест проти того, що відбувалося, проти того незрозумілого перевороту: що люди у формі, без знаків, зі зброєю захопили адміністративні будівлі, що з'явилися якісь незрозумілі особи, які стали кричати про те, що Крим має бути російським. І це була його громадянська позиція.
– Він стояв з прапорами, гаслами?
– Насправді ні. Коли він був на площі, у нього був український прапор, а в той день, коли його забрали силоміць, закинули в машину – у нього начебто і прапора українського не було. Він спілкувався з журналістами, в той момент там було дуже багато журналістів, зокрема й іноземних. І він чітко пояснював свою позицію, що він за цілісність України.
– Він давав інтерв'ю?
– Коли до нього підходили і питали – так.
– Тоді вже було розуміння того, наскільки небезпечні такі дії?
– Здебільшого люди не розуміли, що відбувається. З іншого боку, я думаю, що він усвідомлював небезпеку, тому що агресивно були налаштовані «зелені чоловічки», а ще більше – представники так званої «самооборони», з їхнього боку постійно були погрози.
Я на собі це теж відчув. Коли ми з журналістом BBC намагалися підійти до людей у формі, нам більше перешкоджали саме представники так званої «самооборони». Я думаю, він усвідомлював всю небезпеку, але, будучи активістом і патріотом, він намагався донести до людей свою позицію.
Його знайшли з явними ознаками катування, тіло було покалічене, виколоті очі, рот був заклеєний скотчем. Били. Мабуть, над ним дуже сильно знущалися
Є і відео, де чітко видно, що він все-таки намагався чинити спротив, коли його захопили і хотіли закинути в машину. Але там було троє-четверо здорових хлопців, які схопили, скрутили його і забрали. Як нам потім стало відомо, через 13 днів, а це вже було 15 березня, його знайшли в районі Земляничного Білогірського району, в 60 км від Сімферополя. Його знайшли з явними ознаками катування, тіло було покалічене, виколоті очі, рот був заклеєний скотчем. Били. Мабуть, над ним дуже сильно знущалися. В результаті діти його залишилися сиротами. Його дружина залишилася з трьома дітьми одна.
– Хтось сьогодні надає допомогу родині?
– Наші активісти, люди не забувають. Періодично приїжджають, намагаються допомагати його дітям. Люди пам'ятають. З іншого боку, ми знаємо чітку позицію громадян України – йому присвоєне звання Народного Героя України.
– Хто міг стояти за цим злочином?
– Це справа практично закрита. Її ніхто не розслідує. Тому що, скажімо так, все вказує на те, що це було замовлення керівників «самооборони». Виконавцем була «самооборона», а наказ був відданий, я думаю, якраз-таки першими особами, які очолюють цю «Республіку».
– Такий наказ через одиночний пікет?
Російській Федерації, окупаційній владі потрібно було демонструвати, що жителі Криму повністю підтримують ті незаконні дії і ту окупацію
– Насправді будь-який протестний настрій, будь-які протестні кроки були в той момент незручні і невигідні. Тому що Російській Федерації, окупаційній владі потрібно було демонструвати, що жителі Криму повністю підтримують ті незаконні дії і ту окупацію. Хоча, якщо пам'ятаєте, саме в ці дати, до «референдуму», з боку офіційної Росії говорили, що ці «зелені чоловічки» не мають жодного відношення до Російської Федерації. Що це позиція самих кримчан, що вони створили власну «самооборону» і не хочуть, скажімо так, підкорятися «київській хунті». Так що будь-який протестний мітинг, будь-який протестний настрій їм були невигідні.
– Але ж це був не єдиний випадок спротиву в Криму?
– Не один, кожен з нас думав, «а яким чином ми можемо вплинути на ці процеси». Так, наприклад, народилася ідея, коли жінки вийшли і стали уздовж доріг, щоб продемонструвати всьому світу, що жителі Криму не хочуть, щоб на півострів завозили військову техніку і тут були якісь військові дії. І як раз-таки Решат Аметов – та людина, яка намагалася продемонструвати свою позицію. Я думаю, в той момент ним не керував страх, його вело, напевно, розуміння того, що відбувається, і незгода з тим, що в 21-му столітті відбуваються такі речі, такі події. Він прийшов свідомо, він свідомо намагався донести всьому світу посил, що кримські татари, жителі Криму проти збройного захоплення півострова. І він за це постраждав. Я думаю, десь підсвідомо він розумів, що відносно нього можуть бути якісь фізичні дії.
– Скільки йому було років?
– На той момент 39. Це досить доросла людина, яка прожила, можна сказати, півжиття. І він, я думаю, виважено підходив до всього. Решат Аметов є символом боротьби 2014 року за цілісність України проти російської агресії. Це перша жертва. І він заслуговує на те, щоб йому було присвоєне звання не Народного Героя України, а Героя України. Посмертно.
Цей текст вперше був опублікований у березні 2017 року.
