Нещодавно в інтерв'ю «П'ятому каналу» перший президент Леонід Кравчук висловив свою думку щодо статусу Криму після того, як півострів повернеться в Україну.
Кравчук: «Якщо ми дійсно хочемо, щоб Крим був з Україною – я не хочу сказати, щоб він знову повернувся в Україну і був таким, як до цього, це неможливо – наша політика має бути перезавантажена. В якому плані? Беремо Крим: що ми чуємо від влади? Вони кажуть, якщо ми будемо жити краще в Україні, то Крим сам захоче до нас назад. Це ілюзія. Ніколи соціальне питання не вирішить проблему Криму. Це політичне питання. Як я це бачу? Є приклади в світі: Гонконг, Південний Тіроль, – коли територія Криму матиме широку державну автономію, але входити до складу України. Так, як Південний Тіроль, – це фактично окрема країна, але вона входить до складу Італії. А там йшла війна десятки років. Вирішили? Вирішили».
– Леоніде, ви говорили про провінцію Італії, яка населена здебільшого німецькомовними. Доля Південного Тіролю дійсно довгий час була каменем спотикання між Берліном і Римом. Як підсумок ця проблема вирішилася в 1970-ті роки за рахунок надання дуже широких культурних, муніципальних та інших свобод німецькомовному населенню Південного Тіролю. Тобто, на ваш погляд, питання повернення та реінтеграції Криму має будуватися на такій же широкої автономії?
Я думаю, що конфлікт, який виник у Криму і був використаний Росією, стався саме тому, що Крим не міг широко реалізовувати свої можливості як складова частина України
– Я думаю, що конфлікт, який виник у Криму і був використаний Росією, стався саме тому, що Крим не міг широко реалізовувати свої можливості як складова частина України з особливою історією і з особливим складом населення. Тому моя пропозиція полягає в тому, що за будь-яких розкладів Крим має отримати найширшу автономію, але не треба розглядати його поза Україною. І не тому, що Україні дуже цього хочеться. Останні події, коли електрику, воду й інше заблокували, показали кримчанам і не тільки їм, що без зв'язку з українським континентом півострів вижити не зможе. Для покращення життя кримчан зв'язок з Україною необхідний.
– У кримській системі освіти українських шкіл було – раз, два та й усе. Що значить формат автономії, якщо 23 роки півострів і так був територією «русского мира»?
– Йдеться, перш за все, про економічні питання. У 1953 році економіка Криму була на межі розвалу, і не випадково було ухвалене рішення Політбюро ЦК КПРС передати півострів Україні з такими формулюваннями, що тільки вона здатна витягнути і врятувати Крим, враховуючи досвід Херсонської, Миколаївської та інших областей. Сьогодні Росія не хоче цього розуміти, вони зациклені на одному: наш Крим, наш Севастополь, місто російської слави. Зрозуміло, що це емоційний підхід, а я говорю про економічний, про життєвий рівень, про можливості Криму. Перетворіть його на військову базу, на що завгодно – добре кримчани жити не зможуть. Я розумію, мене зараз слухають і думають: «А Україна добре живе?» Ні. Але я говорю не про сьогоднішній день. Ні Україна, ні світ не визнають анексії. Крим завжди буде сірою зоною, якщо ми не знайдемо рішення.
– Але ж питання повернення Криму стане актуальним, тільки коли до нього буде готова повернутися Росія. Але для Москви півострів зараз – головний доказ сили імперії.
Крим повернеться, тому що Росія потягнути його не в змозі
– Крим повернеться, тому що Росія потягнути його не в змозі. Півострову потрібне постійне підживлення. Їм потрібно стільки всього переробити, але зараз не до цього. Санкції вже діють дуже сильно. Але я говорю не про повернення, тому що нічого повертати, Крим забирали незаконно. Півострову потрібно створити такі умови життя – і за допомогою України, і з розумінням з боку Росії, і з підтримкою міжнародного співтовариства – щоб він жив нормально, вільно, демократично, і щоб не напирали тільки на економіку, тільки на мову або тільки на ще щось. Потрібно комплексне вирішення питання. Не повернення, а надання та створення нових умов для життя.
– Уявіть: ви увійшли в переговорну групу щодо Криму, і навпроти вас сидить або президент Володимир Путін, або прем'єр-міністр Дмитро Медведєв. Ви говорите, що з української сторони готові надати Криму широку автономію, а російський представник заперечує: «Навіщо? Крим же і так є нашою територією. Навіщо йти вам на поступки?» Що має змусити Росію відповісти по-іншому?
– Перш за все, неможливість вирішити питання вільного, нормального, демократичного і, не побоюся цього слова, заможного життя Криму.
– Мені здається, що для російської влади добробут регіонів – не найголовніша задача.
– Я їздив Росією, я знаю. Мені сьогодні важливо показати, що Україна не мовчить, вона не зациклилась на чомусь одному. Ми пропонуємо різні варіанти, і Захід, світ побачить, що Україна готова розглядати цю тему, а Росія взагалі не хоче. І тоді тиск на Росію збільшуватиметься. Ось недавно президент Петро Порошенко сказав, що питання Криму треба розглядати в форматі «Женева плюс», тобто зібрати учасників Будапештського меморандуму і виробити широкий підхід. Я пропоную те саме, але ще і називаю конкретні приклади зі світової практики. На Заході є влада, а є обивателі, частина з яких вірить Володимиру Путіну і Росії. Але я хочу, щоб вони всі побачили, що пропонує Україна, що пропонує міжнародне співтовариство, а на цьому тлі імперська, самодержавна Росія не пропонує нічого.
– А що все-таки запропонують самій Росії в обмін на Крим?
– Якщо вона не погодиться з тим, що порушила територіальну цілісність України і міжнародні норми, їй загрожують навіть не нові санкції, а політична ізоляція. Коли питання Криму буде знову повноцінно внесене до порядку денного, тоді заговорять про комплекс складних рішень і «невирішеного», і це «невирішене» може спричинити дуже серйозні наслідки.
– Але ж у випадку з Донбасом ми бачимо, що Москва намагається перев'язати ці регіони георгіївською стрічкою і вручити назад Києву, щоб у них було право вето на рішення України. Що змушує вас думати, що з Росією вдасться знайти спільну мову?
Світ змінився, і Росія вже не зможе тримати Україну на повідку
– Світ змінився, і Росія вже не зможе тримати Україну на повідку. Це виключено. Так, у великої держави на кордоні майже завжди є проблеми, але домовитися завжди можна. Канада і США ж домовилися.
– У Канади і США є спільний ціннісний простір. У нас же Україна прагне до європейської демократії, а Росія тим, що анексує Крим і вторгається на Донбас, явно показує, що живе в світі інших цінностей.
– Так, живе. Але чи захочуть довго так жити росіяни? Думаю, їхні погляди зміняться не більше ніж через п'ять років – і українців теж. Ми зможемо сісти і домовлятися. Може, навіть раніше.
– Росіяни часто говорять мені, що війни не назавжди, що будь-які рани можна залікувати, і наводять як приклад Грузію, з якою у Росії був конфлікт в 2008 році. Через 8 років у них є поганий мир, а я наводжу їм у приклад Вірменію та Азербайджан, де Карабах досі не дозволяє Баку і Єревану знайти спільну мову. Можливо, Крим саме і є така точка неповернення, після якої компроміс неможливий?
– Мені важко відповісти на ваше запитання. Я реаліст. Я лише стверджую, що в нинішній ситуації Крим все більше занепадатиме.
– Що скаже перший український політик, який повернеться до Криму після зміни прапорів?
– Він скаже кримчанам: «Ми багато чому навчилися за ці роки, і ми готові критично розглядати власну політику, але ніколи не приймемо насильства».
