Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Проблема українських депутатів у тому, що вони дуже хочуть сподобатися своєму виборцю. Через це вони готові поховати країну.
Уявіть собі воюючу країну, якій протистоїть потужний суперник. У цій країні, на додачу, парламентська коаліція балансує на межі розколу. При цьому саме наявність коаліції є обов'язковою умовою для отримання західних кредитів. Тих самих, які залишаються запорукою хиткої, але стабільності в державі. І уявіть, що в подібній країні, коли прем'єр-міністр (політична партія якого перебуває в коаліції) звітує перед парламентом, до трибуни виходить депутат від пропрезидентської фракції (яка теж перебуває в коаліції) і намагається в буквальному сенсі віднести чиновника від мікрофона.
Уявили? Цирк? Ні, реалії українського парламенту.
Він Дон Кіхот? Напевно, йому хотілось би так думати. Хоча, за гамбурзьким рахунком, він скоріше схожий на ідіота
Олег Барна – той самий злощасний депутат, який намагався відтягнути Арсенія Яценюка від трибуни, – напевно, навіть не розуміє, що зробив. Він запевняє, що рано чи пізно прем'єр-міністра винесе сам народ. Що він – Барна – продемонстрував політичну рішучість. Що політик, рейтинг якого впав до нуля, має йти. І що всі мають терміново поставити підписи за відставку прем'єра.
Він Дон Кіхот? Напевно, йому хотілось би так думати. Хоча, за гамбурзьким рахунком, він скоріше схожий на ідіота.
І справа не в тому, що рейтинг Арсенія Яценюка дійсно впав до непристойних величин. І навіть не в тому, що фотографії, на яких Барна намагається відтягнути Яценюка від трибуни, розлетілись усім світом як доказ недоговороздатності української влади. Справа в тому, що Олег Барна – це ілюстрація класичного прикладу безвідповідальності, короткозорості та елементарної малоосвіченості.
У мене немає жодних ілюзій стосовно прем'єр-міністра. Арсеній Яценюк – це приклад людини, здатної красиво говорити про реформи, але онтологічно нездатної їх втілювати в життя. І претензії до голови Кабміну настільки очевидні, що повторювати їх попросту безглуздо. Проте є одне «але».
Олег Барна – депутат від коаліції. Тієї самої, яка домовилась працювати у зв'язці – в міру сил і можливостей. Якщо йому не подобається коаліція, частиною якої є прем'єрська фракція «Народний фронт», він завжди може її покинути і отримати право на критику. До цього він такого права не має. Тому що коаліційна угода покладає відповідальність на кожного її учасника.
Не можна намагатись одночасно бути всередині влади і поводитись як опозиціонер, заробляючи персональні окуляри на критиці цієї самої влади
Не можна намагатись одночасно бути всередині влади і поводитись як опозиціонер, заробляючи персональні окуляри на критиці цієї самої влади. Втім, Олег Барна – класичний представник парламенту. Як і його колеги він зосереджений не так на долі країни, а на своїй власній долі. І навіть його щирість не вибачає його дурості. Тому що дурість – один з семи смертних гріхів для еліти воюючої країни.
Давайте пофантазуємо, що завтра Олег Барна набере однодумців, щоб відправити прем'єр-міністра у відставку. Чи означає це, що пропрезидентська фракція зможе запропонувати парламенту якусь ефективну і, водночас, компромісну фігуру на посаду прем'єра? Вона може спробувати, але без голосів пропрем'єрського «Народного фронту» ця людина не буде затверджена на посаді.
Можна, звісно, пофантазувати, що дочасні парламентські вибори приберуть депутатів від «Народного фронту» з Верховної Ради і позбавлять пропрезидентську фракцію необхідності з нею домовлятись. Але місце пропрем'єрської фракції, як показують соцопитування, займуть хлопці з «Радикальної партії» і «Батьківщини». І тоді Порошенко буде змушений домовлятися з Ляшком і Тимошенко. Ви можете уявити собі масштаб їхніх популістських запитів у той момент, коли вони усвідомлюють своє значення? Є обґрунтована підозра, що на цьому тлі фракція «Народного фронту» буде здаватися втіленням конструктиву та реформаторського начала.
Ви скажете, що це глухий кут, і я погоджусь. Так, нинішня коаліція погана і рівень її ККД вкрай низький. Але в рамках нинішнього парламенту від послуг «Народного фронту» відмовитись не вийде. А будь-які перевибори змусять БПП сідати за стіл переговорів з людьми рівня Тимошенко і Ляшка. І це буде справжньою катастрофою.
Якби у депутата Барни були хоч зачатки здібностей мислити на перспективу – він би це зрозумів. Напевно, він також зміг би зрозуміти – за що саме його виключили з фракції. Але він волів сам стати посміховиськом і зробити точно таке ж з країною.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
