Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
В усій ситуації з Кримом є головна проблема – відсутність виразної соціології. Найчастіше ми робимо висновок про настрої на півострові, орієнтуючись на коментарі в соцмережах. А вони не цілком релевантні.
Якщо зібрати колективний портрет кримського коментатора, то складається враження, що він цілком радий російській реальності, зневажає Україну, чекає входу російських військ до Києва і дряпає на деревах «Обама – чмо». Одночасно він чекає швидкого краху американської моделі і смакує, як зневажувані ним біженці розтопчуть зневажуваний ними Євросоюз.
Знайомий персонаж, правда?
Найбільшою помилкою було б думати, що подібні настрої – середня температура у лікарні. Існує важливий фактор, що визначає рівень «непримиренності» і «радикальності» поведінки людини в соцмережах. Цей маркер дуже простий: що буде з людиною, якщо в Криму знову зміняться прапори?
Маркер дуже простий: що буде з людиною, якщо в Криму знову зміняться прапори?
Тому що всі кримчани сьогодні виявилися розділені на два табори. І цей вододіл полягає навіть не в тому, проукраїнськи чи проросійськи вони налаштовані. Справа в іншому. Склалося так, що по одну сторону барикад – ті, хто поставив себе поза рамками українського законодавства. По іншу – ті, хто подібних кроків не здійснював.
Перші чітко розуміють, що в разі зміни прапорів їм доведеться залишати територію півострова через загрозу судових переслідувань. Вони навіть не розглядають можливості повернення України до Криму, тому що в їхньому особистому випадку це буде означати персональну поразку. Абсолютно закономірно, що вони – найбільш непримиренні у своїх висловлюваннях і коментарях. І найбільш активні – бо їм, за великим рахунком, нічого втрачати. Збереження російської присутності – це єдина можливість для них зберегти своє персональне статус-кво.
І є інша група людей. Ті, хто не порушував українського законодавства. Хто не порушував присягу – військову або чиновницьку. Вони можуть навіть не бути проукраїнськи налаштованими – більше того, вони цілком можуть мати симпатію до Москви. Але, з юридичної точки зору, в їхніх діях Київ не зможе знайти ні найменшого складу злочину. Просто тому, що вони жили і живуть, не стикаючись із державою. Умовно кажучи, в цей табір потрапляють всі ті, хто може виїжджати сьогодні з Криму в Херсонську область, не боячись питань з боку українських силовиків.
Це не тролі, їм не платять зарплату за коментарі – вони лише захищають нинішню реальність
Ця друга група куди менш активна в соцмережах. Саме тому, що для них зміна прапорів у Криму не означає обов'язкових змін в особистій долі. Більше того, вони куди обережніші у висловлюваннях, бо це дозволяє їм не знайомитися (ні зараз, ні в перспективі) ні з російською, ні з української силовими системами. Причому в цій групі є як ті, хто чекає повернення в Крим Києва, так і ті, хто просто зосереджений на звичайному побутовому виживанні.
І специфіка в цій ситуації саме в тому, що в публічному просторі чути голоси тільки хлопців з першої групи. Тих, кому нічого втрачати, а тому вони люто викривають Україну. Тих, кому нікуди відступати, а тому вони захищають Москву та її політику. Це не тролі, їм не платять зарплату за коментарі – вони лише захищають нинішню реальність, бо не впевнені, що в разі її зміни їм просто знайдеться місце на півострові.
Складати думку про настрої у Криму, виходячи з їхньої активності, завідомо безглуздо. Вони загнали себе в ситуацію, коли їм доведеться захищати будь-яку дію Кремля, наскільки б сумнівною вона не була. Вони змушені служити адвокатами будь-яких владних примх – просто тому, що присутність триколора гарантує їм персональне майбутнє. Їх неможливо переконати аргументами, тому що для них це не відвернене теоретичну суперечку про майбутнє. Для них будь-яка розмова про долю Криму – це розмова про їхню персональну подальшу долю. Емоції для них – це спосіб інтуїтивного захисту.
Пам'ятайте про це, коли будете стикатися з тими, хто розповідає, що кримське питання закрите раз і назавжди.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
