Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Коли 2011 року «розлючені містяни» виходили на Болотну, вони ж виходили туди не скидати Путіна. І не влаштовувати революцію. Вони виходили лише для того, щоб нагадати режиму про те, що саме вони – середній клас – є головними прихильниками влади. І що влада має вчиняти саме в їхніх інтересах.
Власне, до цієї думки їх привчила вся перша половина «нульових». Коли податки знижувались, бізнес-клімат поліпшувався, а курс обміну свобод на ковбасу був дуже вже вигідним. Головним вигодонабувачем того, що відбувалось, середній клас вважав себе. І коли виявилось, що влада не вважає інтереси свого попутника такими вже важливими – вирішив вийти на вулицю.
Влада дала зрозуміти, що якщо «ви» високої про себе думки, ми можемо почати дружити з колективним «Уралвагонзаводом»
А влада цьому надзвичайно здивувалась. Спочатку сторопіла, а потім розгнівалась. І дала зрозуміти, що якщо «ви» дуже високої про себе думки, то ми можемо почати дружити з колективним «Уралвагонзаводом». І почалось.
Ігор Холманських у ролі повпреда президента. Публічні прочуханки інтелігенції. Російські «тітушки» в ролі нових хунвейбінів. Атаки на ті сфери та галузі, які привчилися жити, не стикаючись із державою. Лояльність як найвища цінність.
Той самий «Уралвагонзавод» усьому цьому був невимовно радий. Тому що ось воно – публічне торжество народу-гегемона над міськими, які й життя ж бо не знають. Це ж завжди почесно – бути фундаментом влади і опорою режиму. Тому що політики, зрештою, починають опускатись до рівня розмови на лавочці, звучать зрозуміло, класово близько і всією своєю поведінкою привчають до думки, що простота – запорука успіху.
Розмови про «п'яту колону», «іноземних агентів» та інше інтелігентське закулісся, що загрожує прямоходінню міцніючої держави, сприймались на ура
Ті самі «розлючені містяни» тим часом активно маргіналізувались російськими держмедіа. І всі ці розмови про «п'яту колону», «іноземних агентів» та інше інтелігентське закулісся, що загрожує прямоходінню міцніючої держави, сприймались на ура.
А потім звалились ціни на нафту. І та сама влада, фундаментом якої почувався «простий люд», почала активно шукати способи для компенсації збитків. І виявилось, що інструментарій режиму зовсім не вичерпується ідеєю припинити кредитування ідеологічно нестійкого малого та середнього бізнесу. Виявилось, що «роботяги» теж цілком потрапляють до категорії тих, кого, з погляду російських еліт, можна і треба доїти.
І ось 15 листопада в Росії запускається «Платон» – система щодо справляння плати за проїзд вантажівок федеральними дорогами. Далекобійники збунтувались і влаштували акції протесту по всій країні. У низці областей розганяти водіїв приїжджав ОМОН. Лідер профспілки далекобійників Сергій Волощук заявив ЗМІ: «Ми не п'ята колона. Я люблю свою країну і ненавиджу Америку. Багато хто з нас були учасниками антиМайдану, але зараз ми боремось за свої права і права всіх росіян – введення плати за проїзд фур вдарить по всім споживачам».
Втім, влада мовчить, і розлючені водії вже обіцяють доїхати до Москви. Втім, не для того, щоб когось там штурмувати. Вони їдуть рівно за тим, навіщо виходили розлючені містяни на Болотну: щоб нагадати, хто головна опора режиму і в чиїх інтересах влада має вчиняти. Тому й загальна інтонація всіх петицій – прохальна: «Ми з вами і за вас, навіщо ж ви так з нами?»
Російська влада не з «вами» і не за «вас». Вона взагалі ні з ким. Її єдиний адресат – вона сама. Її єдині бенефіціари – люди, які не заходять до продуктових магазинів. Її єдиний сенс – качати з країни ресурс
А для того, хлопці, що російська влада не з «вами» і не за «вас». І не з «ними» – ті, які хіпстери і хочуть велодоріжок. Вона взагалі ні з ким. Її єдиний адресат – вона сама. Її єдині бенефіціари – люди, які не заходять до продуктових магазинів. Її єдиний сенс – качати з країни ресурс. Якщо нафта не виконує роль ресурсу, то цим ресурсом стає що завгодно. Наприклад, дороги і далекобійники.
Тому що російський режим – він таки не за білих і не за червоних. Він за себе. У публічній риториці він здатний мімікрувати під що завгодно – наповнення взагалі не має особливого значення. Просто раніше «звичайні хлопці» думали, що проблеми виникають лише у тих, хто «занадто складний». А виявилось, що відточена на хіпстерах методологія так само годиться для боротьби з «пролетарями». Чи варто дивуватися, що апофеоз фрустрації останніх – це зареєстрована на сайті американського Білого дому петиція з проханням скасувати систему «Платон»?
Втім, це вже навіть не смішно.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
