Минулого понеділка надвечір справи занесли мене у Джанкой, на його автовокзал, звідти мав дістатися вже Сімферополя. «Лайфова» картинка відразу додала мінору в настрій: дощ посилювався, райцентр поглинула майже суцільна темрява, яку спалахами фар зрідка розрізали поодинокі автівки. І лише усередині автовокзального приміщення, наче в іншій реальності, під стрекотіння переносного генератора, що поставили буквально поруч із входом, було світло й затишно. Проте на цьому весь вокзальний сервіс і вичерпувався: касир відправляла людей «обілечуватись» безпосередньо у водія автобуса, бо її «робочому комп’ютеру не вистачало струму».
Того ж таки дня декількома годинами раніше більш потужні працюючі дизель-генератори угледів у Красногвардійську, а також у російських прикордонників на пропускному пункті поблизу Чонгара. А вже наступного дня став свідком запуску генератора на задньому дворі Сімферопольської ФПС (федеральної податкової служби). Агрегат, виявляється, доставили сюди аж з Уралу. Представник пусконалагоджувальної команди пояснив мені, мовляв, потужність генератора 250 Квт, тож працівників-фіскалів більше вже не турбуватимуть всілякі планові і позапланові віялові вимкнення електрики в районі Центрального автовокзалу. Натомість жителів сусідньої 14-поверхівки, надто нижніх поверхів, відтепер ще як турбуватимуть неймовірний гуркіт і «аромат» вихлопних газів.
А от персонал і пацієнти клінічної лікарні імені Семашка у кримській столиці допоки можуть насолоджуватись тишиною. Хоча дизельний генератор потужністю аж 680 Квт, що за своїми характеристиками, до слова, споживає 60 літрів дизпалива на годину, розмістили на території лікарні вже давно, «підживлювати» ним її внутрішню електромережу найближчим часом не збираються. Обмежились раніше лише одним його запуском для перевірки, розтлумачив мені один з електриків, які саме «кидали» електрокабель до одного із корпусів лікарні. Не знаю, як кому, а мені особисто цей характерний гуркіт мимоволі нагадав про далеку зиму 1988-1989 років.
Ще б пак. Буквально на другий день після потужного землетрусу, що перетворив друге за кількістю місто Вірменії Ленінакан (нині Гюмрі) у жахливу руїну, була знята з «колодок» довготермінового зберігання і заведена пересувна 10-кіловатна дизельна електростанція АД-10 нашої штатної похідної типографії. Ніхто не чекав особливих вказівок зверху (усі формальності були зроблені пізніше, заднім числом). Станція вірою-правдою за призначенням, і не тільки, слугувала нам не один місяць. Справді вогнище цивілізації. До речі, завдяки тій маленькій електростанції на колесах ми щотижня мали змогу дивитись по «ящику» вкрай популярний тоді «Взгляд» із неперевершеним Владом Листьєвим . А ще спілкуватись із колегами зі всього Союзу і навіть дальнього зарубіжжя, що завертали до нас «на вогник». Щоправда, надійна «адешка» солярку жерла ненаситно. Однак це вже інша справа, для тієї радянської доби надто не суттєва. Хто пам’ятає, дизпаливо мало тоді смішну, за нинішніми мірками, копійчину ціну. Хоча монотонний гуркіт під вікном все ж інколи добряче дратував. Утім, молодий організм безболісно долав ці безальтернативні витримки виробництва.
У нинішньому блекакуті по-кримськи на таку ж нехитру техніку подібні сподівання. Сам лише неповний перелік «генераторних» заголовків стрічки новин від 24 листопада провладного Кримінформу чого тільки вартий. «Севастополь принимает от Черноморского флота 10 дизель-генераторов», «Феодосийские Дома культуры и библиотеки обеспечат генераторами», «Феодосия получит электрогенераторы из Ульяновской области», «Ялтинским кафе и барам, не имеющим своих генераторов, разрешили работать только до 20.00», «Из Москвы бортом МЧС в Севастополь отправлены 110 дизель-генераторов». Мобільні джерела струму, особливо їхня загальна кількість, для кримських кязьків – це та рятівна соломина, за яку вони ладні вхопитися будь-що. Аби заодно продемонструвати знервованому народу свою управлінську спроможність, діловий хист.
Досі грізний «глава республіки» перебуває на обліку у місцевому військкоматі як сержант запасу
При цьому мало хто вдається у технічні й організаційні деталі і тонкощі. А вони, ці деталі, існують. І, ясна річ, потребують мінімального рівня професіоналізму і сумління. Та й кваліфікованих робочих рук заодно. А з цим на кримському півострові сутужно. Інакше б «глава республіки» Сергій Аксьонов в авральному порядку не міняв свого міністра палива енергетики Сергія Єгорова, який досі його начебто повністю влаштовував, на помічницю Світлану Бородуліну. І вже у традиційний спосіб не спускав на чиновника, що проштрафився, прокуратуру. При цьому не стримуючи себе у коментарях стосовно його якостей. «Имеет смысл, особенно учитывая то, что министр на сегодняшний день вообще не понимает происходящего, не реализует программы, которые было поручено реализовать штабу в части обеспечения бесперебойного электроснабжения. Даже не бесперебойного, а справедливого. Должен быть справедливый график, который четко указывает – конкретно, когда, во сколько будет включен или отключен свет, – сказав Аксьонов. – К сожалению, все то, что напечатали, не выполняется на 100%. Только за одно это в военное время уже, извините, трибунал бы состоялся и уже приговор в исполнение привели. Поэтому отставка – это самое малое, что можно сделать».
Дається взнаки військовий вишкіл Аксьонова. Причому не офіцерський, хоча той справно чотири роки поспіль протирав казенні штани у Сімферопольському політучилищі, а лише унтер-офіцерський. Позаяк досі грізний «глава республіки» перебуває на обліку у місцевому військкоматі як сержант запасу.
Максим Романів, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
