Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Той факт, що Україна святкує день захисника Вітчизни саме 14 жовтня, Росія має записати собі в актив.
Кожна дата – це завжди трохи більше, ніж просто дата. Завжди є якийсь історичний коннотат, який насичує дні в календарі додатковими сенсами. І те, що 14-те жовтня відтепер відзначають в Україні як день захисника Вітчизни – найкращий доказ тієї тектоніки, яка відбулась у країні завдяки Кремлю.
Ще пару років тому це було би немислимим. Перенести головне військове свято на дату, яка вважається днем заснування УПА, не наважився б ніхто. І той факт, що цього ж дня відзначається свято Покрови Богородиці – нічого б не змінив. Українське суспільство потонуло б у нескінченних дискусіях про доцільність, у суперечках про історію, а саме це рішення стало би предметом жорстокої критики з боку проросійських партій.
Тепер нічого цього немає.
Немає всього цього саме тому, що нинішня війна поставила крапку в історичних суперечках. Немає більше дискусії про те, яке саме місто є столицею України. Не залишилось простору, щоб закликати до «єднання братніх країн». Анексія Криму і війна на Донбасі перекреслили все. Підвели риску. Вивели підсумок.
Крим став вушком голки для політичних еліт обох країн. По обидва боки кордону відповідь на питання «чий Крим» стала головним маркером
Крим став вушком голки для політичних еліт обох країн. По обидва боки кордону відповідь на питання «чий Крим» стала головним маркером. Якщо російський політик відповість, що Крим український – за нього не проголосують російські виборці. Якщо скаже, що Крим російський – не подадуть руки на Заході.
І така ж сама дзеркальна ситуація склалася в Україні. Тому що тепер навіть найбільш завзятий «регіонал», який все життя тільки й робив, що монетизував свою проросійськість, не зважиться сказати, що Крим – це Росія. Так само, як у Греції популіст Алексіс Ципрас може скільки завгодно випробовувати довготерпіння Берліна і Парижа, але, тим не менш, не дозволить собі сказати, що Північний Кіпр – турецький. Тому що є речі, через які переступити не можна.
Саме в перебігу цієї війни знайшли зміст і наповнення День прапора і День незалежності. І День захисника вітчизни – в тому ж ряду
І вся ця історія стала простором для розлучення двох країн. Не лише економічного, коли санкції і розрив господарської кооперації. Не тільки авіаційного – коли долетіти до сусіда можна лише через треті країни. Не тільки політичного – коли діалог ведеться через посередників де-небудь У Мінську. Але ще й символічного.
Адже окрім Криму був ще й Донбас. І якщо Крим став приводом для відмови від старої символіки, то Донбас, на жаль, став приводом для напрацювання нової. На жаль – тому що цей процес безпосередньо пов'язаний із загибеллю українських солдатів і офіцерів, із бойовими діями, які руйнували життя звичайних громадян. Саме в перебігу цієї війни знайшли зміст і наповнення День прапора і День незалежності. І День захисника вітчизни – в тому ж ряду.
І якщо Москві не подобається історичний символізм тієї дати, коли Україна вітає свою армію, то винити вона може тільки і винятково себе.
Павло Казарін, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
