Минулої неділі, 30 серпня, нарешті, вперше за цілий рік, вирвались до Ялти. Перше враження – наче промайнуло не лише літо-2015, а й заодно вже й увесь «оксамитовий» сезон. Бо такою малолюдною вітчизняна курортна столиця виглядала у минулі роки хіба що на початку жовтня.
Втім, на пляжах, зокрема на трьох «картах» Масандрівського і геть тісному міському, до слова, забороненому для купання, про що білою фарбою було виведено на боковій стінці пірсу, таке-сяке скупчення народу все ж спостерігалось. Цікаво, що приставлені «виховувати» на тому ж Масандрівському пляжі не лише рятувальники, а й наглядна агітація, з розгорнутим визначенням поняття «бидла». Але цей вуличний «лікбез», як водиться, надто не спрацьовував: любителів пива, цигарок і «міцного» слівця у присутності малечі, може, й поменшало, але не суттєво.
На центральній же набережній і в найближчій окрузі далеко по полудні тривала «сієста».
Лише поодинокі перехожі час від часу підходили з дітьми до якогось з атракціонів. А так – повний «штиль».
Відверто нудьгували хлопці зі стрілецького тиру, продавці живопису під прихистком дерев. А ще численні працівники так званих екскурсійних «точок», які тут, зазвичай, ледве не на кожному кроці. Та й у численних кафе і барах, відверто кажучи, персонал теж надто не напружувався з тієї самої причини – низького попиту. І навіть біля екзотичного крокодиляріума – туристичної «фішки» Ялти останніх років – теж було порожньо.
Впало в око те, що ледве не на кожній другій автівці у місті з українськими номерами значилось «АН», тобто донецький номер. Причому фігурували здебільшого машини престижного класу – «свіжі» кросовери і позашляховики на кшталт «Акури, «Тойоти», «Ленд-Ровера», «Лексуса» тощо. Окремі з них на стоянках припали товстим шаром пилюки і листя. Зрідка в поле зору потрапляли легковики з дніпропетровськими і київськими номерами.
Біля давнішньої візитівки курортного міста (створена 2004 року) – скульптурної композиції «Антон Чехов і дама з собачкою» –застали деяке пожвавлення. Трохи більше десятка приїжджих і місцевих заповзято «клацали» своїми фотоапаратами, айфонами і планшетами. Ще б пак. Дуже вдалий ракурс – у кадр одразу потрапляла сама «хрестоматійна» композиція і розкішна, з арабською в’яззю на фронтоні, колись така собі занедбана пам’ятка архітектури місцевого значення, а тепер просто «Вілла Софія». Ну, та сама – місцевий люд давно в курсі, що належить ця будівля неперевершеній Софії Ротару. А от у самій віллі та її літньому ресторані людей все ж не побачили. Схоже, рідна сестра популярної співачки Лідія в нещодавньому інтерв’ю одному з українських видань казала правду: мовляв, бізнес Софії Михайлівни в Ялті не процвітає, бо «дуже мало туристів».
Не процвітає, власне, він і у самих ялтинців, принаймні, у тих, хто від сезону до сезону живе екскурсіями. Тобто формує групи і відправляє їх за автобусними, морськими маршрутами до визначних місць півострова. Про це нам розповіла, зокрема, Галина з так званої екскурсійної «точки» неподалік центральної набережної. За її словами, найбільш популярними досі залишаються «Ластівчине гніздо» разом із Лівадійським і Воронцовським палацами. Туди людей везуть автобусом, назад – катером. Екскурсія розрахована на 5-6 годин, вартість – 1300 рублів. «Людей значно поменшало, – підсумувала Галина, – приблизно днів три тому (тобто 27 серпня – авт.). До цього два-три тижні людей було найбільше. Але у рази менше, ніж за України. До того ж нам ще й мерія «допомогла» – посеред літа почала проводити конкурс на допуск. Відсікли щонайменше 20 «точок». Там працювали люди з досвідом, натомість дозвіл отримали чужі. А наші ялтинці залишились без роботи. А на «точці», як правило, працюють родинами: жінка збирає групи, а чоловік розвозить на транспорті, хтось ще з родичів задіяний як гід. Писали в республіканську прокуратуру. Сподівались, що якось вирішать все по-справедливому. Нічого не змінилось».
Про витіснення корінних ялтинців з екскурсійного бізнесу розповіла нам і Світлана Петрівна, «точка» якої вже понад тридцять років на самій набережній. «Цього року, – повідала жінка, – справді приїхало більше, ніж торік. Були люди із Сибіру, Камчатки, Півночі – виключно росіяни. Але екскурсій замовили значно менше. Скаржились на нашу дорожнечу». Особливо Світлану Петрівну дратує діяльність мерії, корупція, яка не збавляє обертів. «Ми сподівались, що його знімуть (керівника адміністрації Ялти Андрія Ростенка, чоловіка рідної сестри «глави республіки» Сергія Аксьонова – авт.), не вийшло. Рідня, певно, не залишить у біді. Знаєте, торік ми так раділи, що тепер в Росії. Тепер, мабуть, половина людей цим вже незадоволена».
Не в захваті від нинішнього сезону й подруги Аня і Маша. Вони удвох працюють на набережній на дитячих атракціонах. За цілу неділю клієнтів – одиниці. Дівчата добре розуміють, що майбутній «оксамитовий» сезон їх теж не врятує. Запитую про загальний настрій, погляд на життя загалом. «Кажуть, що Росія нам батьківщина. Можливо, й так. Але за України мені особисто було краще», – видала сокровенне Маша.
А от Олеся з водних атракціонів на Масандрівському пляжі від нинішнього сезону не у розпачі, навпаки. Мовляв, заможних клієнтів не бракувало. Удвох із чоловіком вони тримають катер, обладнаний для польотів із парашутом. Є у них ще наймані робітники, що обслуговують аквабаги, катамарани, катери. Розцінки в Олесі такі: аквабаги – 1200 рублів, «банан» – 250 рублів, парашут – 2500 рублів. Конкурентів у їхньої родини немає. Мовляв, колишні конкуренти не витримали конкурс. Ще когось не задовольнили більш жорсткі, ніж раніше, умови ведення бізнесу. «У нас замовляють атракціони, – зізналась Олеся, – здебільшого бюджетники з Росії. Вони розповідали, що за путівку в 55 тисяч рублів вони сплачуть лише 15 тисяч. Різницю покривають фонди чи профспілки – не знаю. Тепер навіть «Ялта-інтурист» приймає їх. Багаті ж росіяни сюди поки що не приїжджають. У них є Сочі».
А що кажуть «батьки» міста про нинішнє літо? Начебто дивляться на речі тверезо і самокритично. Принаймні, на публіці. «Якщо сказати в загальному, – заявив нещодавно в ефірі телекомпанії «Ялта ТВ» глава адміністрації Андрій Ростенко, – то курортний сезон пройшов в Ялті непогано. Хоча для себе, з точки зору тих завдань, які ми для себе ставили, я завжди вимушений бути у становищі «задовільно». Тому що хочеться, щоб було більше, щоб було краще. Хоча офіційні місця розміщення у на ще не всі готові і не все на належному рівні».
Максим Романів, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
